За даними Мінрегіонбуду, Хмельниччина посіла друге місце за рейтингом формування тергромад. За два роки в області було створено 39 ОТГ, до складу яких увійшло 842 населені пункти. З державного бюджету торік вони отримали 167 мільйонів гривень субвенції на розвиток інфраструктури. Кошти було спрямовано на реалізацію 230 проектів. Урядовці переконують: жителі цих громад отримали реальну владу та можливість господарювати на своїй території. А от мешканці села Михайлівка Ярмолинецького району цим щасливчикам можуть лише позаздрити. Бо їм ніяк не вдається створити свою ОТГ і стати господарями на своїй землі.

Чому? Відповіді знайти не можуть
Тож місяцями переадресовують свої запитання представникам районної та обласної влади, депутатам різних рівнів, представникам обласного Центру розвитку місцевого самоврядування — всім, хто так чи інакше пов’язаний із процесами децентралізації. Пишуть офіційні листи і організовують неформальні зустрічі. Але так і не змогли зробити те, що планували, — створити свою ОТГ. Мало того, активісти, котрі звернулись до кореспондента газети, найбільше стурбовані тим, що село можуть силоміць приєднати до іншої громади.
Чому «клин реформ» зійшовся на невеличкій Михайлівці? Чи має вона шанс стати окремою територіальною одиницею? І чи є така ситуація типовою у процесі реформування? Разом ми спробували відповісти на ці запитання.
Якщо Хмельниччина серед лідерів у загальнодержавному рейтингу за кількістю спроможних ОТГ та ще й за покриттям ними площі області, то якось незручно говорити про проблеми одного села, котре ще тільки планує стати на шлях реформ. Але й відкинути бажання, плани та розрахунки майже тисячі людей не можна.
Про Михайлівську сільраду вперше на рівні області заговорили під час жовтневої сесії обласної ради, коли постало питання про внесення змін до перспективного плану створення громад. Тоді депутатам було запропоновано ухвалити рішення про створення Баламутівської ОТГ, до складу якої мала увійти Михайлівська та Загінецька сільради. Але саме мешканці останніх виступили категорично проти такого об’єднання. Точніше, їх налякало не так об’єднання, як перенесення «столиці» з Михайлівки в Баламутівку. Кажуть, справа зовсім не в містечкових амбіціях, а насамперед у наявності економічних та соціальних ресурсів.

Хоч маленька «столиця» — а своя
На користь Михайлівки є свої аргументи: високий, як для села, економічний потенціал, вигідне розташування і серед навколишніх сільських рад, і за відстанню до районного та обласного центрів, на додачу ще й «правильне» історичне минуле. Адже свого часу тут було містечко, а потім — районний центр. Завдяки цьому в селі збереглась інфраструктура, котра могла би в майбутньому сприяти повноцінному функціонуванню органів місцевого самоврядування. А якщо й зникли свого часу самі установи, то лишились вільні приміщення, в котрих тепер можуть розміститись нові.
У селі досі працює медична амбулаторія, що обслуговує півтора десятка навколишніх сіл із шести сільських рад. Тут є і пункт швидкої допомоги, радіус дії якого поширюються на ті самі населені пункти. А місцева пожежна команда в разі потреби може дістатись всіх сіл семи найближчих сільрад.
Працює і єдине майже на два десятки населених пунктів відділення територіального центру, де надаються послуги перукарні, лазні, пральні, ремонту взуття, одягу тощо.
Якщо додати, що є своя державна ветеринарна лікарня, повноцінне поштове відділення, державна аптека, а ще — школа, дитсадок, Будинок культури, бібліотека, хоч невелика, але власна мережа магазинів і кафе, стає зрозумілим, що таким набором різних закладів нині може похвалитись навіть не кожен районний центр. І оскільки їхніми послугами користуються мешканці багатьох населених пунктів із майже десятка сільських рад, природно, що кращого центру для об’єднання в ОТГ і шукати не потрібно.
Та не все так просто. Коли зайшла мова про необхідність об’єднуватись, у багатьох місцевих керівників прокинулись маленькі гетьмани, а над селами засяяли примарні столичні герби.

Поки район дрімав, Баламутівка відокремилась
Як уже згадувалось, Хмельниччина доволі активно відгукнулась на реформаторські процеси децентралізації. Але при цьому залишились і такі райони, де досі не визначились зі своїм територіальним майбутнім. До таких належить і Ярмолинецький. Та поки на районному рівні мудрували над майбутнім, про свої плани заявила Баламутівська сільська рада, створивши на базі своєї сільради ОТГ. Усе б нічого, але такі дії вкрай стривожили Михайлівку. Там люди розповідають, що рішення сусідньої громади було прийняте на початку вересня, а вже за чотири дні (замість трьох місяців обговорення, як передбачає законодавство) була створена ОТГ. Мало того, дуже швидко ОДА внесла на розгляд депутатів облради вже згадувану пропозицію про приєднання до неї Михайлівської сільради.
Пропозиція не була підтримана. Але доля Михайлівки так і не вирішилась. Адже на своє звернення про створення ОТГ вона отримала відмову. Мовляв, мала кількість населення, недостатньо населених пунктів, відсутність економічних перспектив...
З усім цим можна було б і погодитись, якби не... досвід сусідньої Баламутівки. Михайлівські активісти дивуються, чому там так поспішали? Чому не висували таких само вимог, як до них, а головне — чому закрили очі на певні «огріхи» в документації:
— У документах на створення ОТГ з центром у Баламутівці без згоди і відома Михайлівської, Загінецької сільських рад та жителів сіл вони були зазначені як складові нової територіальної одиниці. Відповідно, їхня інфраструктура на папері «перейшла» до чужої ОТГ. Тож вони вважають це підробкою документів.
У тому, щоб три сільради об’єднались у Баламутівську ОТГ, якщо люди справді хотіли цього, немає нічого кримінального. Не зрозуміло лише, на яких підставах Баламутівка приписала до себе ще дві сільради, котрі категорично проти такого приєднання. А ще більше цікавить, чому одним можна об’єднатись, а іншим — зась.

Щоб бути самостійним — треба бути сильним
Утім, не варто бути категоричним у судженнях. Безсумнівно, є логіка в тому, щоб не дрібнити мапу області на крихітні, але самостійні території. Уже перші роки діяльності ОТГ показали, що успіх на боці тих, хто економічно сильніший. А цю силу додають насамперед активні виробництва і робочі місця. На жаль, нинішні села у більшості не можуть цим похвалитись. І молода Баламутівська ОТГ також. Хоча в цьому жодної її вини.
Але й Михайлівка у своїх прагненнях не здається. Люди наводять свої цифри: 136 осіб працюють на державних підприємствах і в установах, до півсотні — на приватних. На території сільради діють швейний та взуттєвий цехи, працює фермерське господарство. Наостанок додають ще один козир — найближчим часом на її території інвестори планують розмістити сонячну електростанцію, і сільрада вже виділила чималі кошти на розробку необхідної документації. Якщо запрацює — це будуть істотні надходження до місцевого бюджету.
У такі обнадійливі перспективи вірить і Загінецька сільська рада із сусіднього Деражнянського району, що вже простягнула руку дружби і партнерства Михайлівці. Там на свою столицю не претендують, але готові жити і працювати разом. Крім того, шукають довкола всіх, хто готовий приєднатись до них. І якщо з’являться такі охочі, є імовірність того, що на мапі Хмельниччини невдовзі з’явиться ще й Михайлівська ОТГ. Проте ймовірність того, що справа буде штучно загальмована і згодом сільради силоміць приєднають до вже наявних ОТГ, лякає людей.
Та поки ми розмірковуємо про різні варіанти розвитку подій, неодноразово ставлю запитання моїм співрозмовникам, чому ж із таким скрипом справи просуваються у Михайлівці, і водночас усе, як по маслу, відбулося в Баламутівці? Люди переконують: усе це через землю. Ті, хто хоче нею володіти в майбутньому, вже тепер розставляють «свою» владу на місцях. Там, де цьому опираються, виникають проблеми.
Наскільки правильні такі здогадки, сказати важко. Бо зібрати конкретні докази майже неможливо. Але й відкидати їх не можна. Тож у людей одна надія — хтось серед владноможців і тих, хто приймає рішення, що визначатиме долю не тільки села, сільради, району, а й цілого краю на довгу перспективу, таки мусить бути чесним та об’єктивним.
І хто знає, можливо, з часом спільну мову зможуть знайти і Михайлівка з Баламутівкою. І зі своїм центром визначаться. І заживуть дружно і в достатку. Головне — не перешкоджати їм у цих прагненнях, не нав’язувати чужих думок і бажань. Під будь-якими приводами. Бо люди хочуть одного — спокою і достатку. От тільки знайшлося б кому допомогти їм у досягненні цього.

Хмельницький.