Біатлон був і залишається для України пріоритетним видом зимового спорту. Саме він, починаючи з 1994 року, відколи наші атлети виступають на Білих Олімпіадах під українським прапором, приніс нам найбільше медалей. Пригадаймо: двадцять років тому в норвезькому Ліллегаммері Валентина Цербе у спринтерських перегонах виграла бронзову медаль; через чотири роки в Нагано (Японія) Олена Петрова в перегонах на 15 км стала срібним призером; на Іграх-2006 в італійському Турині Лілія Єфремова у спринті піднялася на бронзову сходинку олімпійського п’єдесталу.
Цю славну естафету підхопила Віта Семеренко, здобувши в Сочі першу нагороду для України. Хоча їй випало стартувати в останній групі, коли траса, після того як нею промчали шістдесят лижниць, розбилася і закономірно стала менш швидкісною. Починала Віта з відставанням від графіків основних претенденток, більшість з яких на той час вже фінішували. Дещо поліпшилися її справи після першого вогневого рубежу, на якому вона швидко закрила всі мішені. Але і в стрільбі стоячи сумчанка не схибила.
Як виявилося, Віта не лише зберегла сили, втримала темп, а й зуміла його наростити, обійшовши двох італійок — Карін Оберхофер і Доротею Вірер, а також француженку Анаіс Бесконд. Дуже близькою була вона до того, щоб залишити позаду і росіянку Ольгу Вілухіну, та не вдалося.
Після перегонів Віту Семеренко переповнювала радість, та при цьому вона терпляче, ввічливо і відверто відповіла на всі наші запитання:
— Чи задовольнив вас стартовий номер?
— Якщо відверто, то я не хотіла стартувати серед перших номерів. Мій тренер Григорій Іванович Шамрай перед перегонами запитав у мене: «Підеш у першій групі?» Я відповіла, що не проти четвертої, заключної. Бо в такому разі тебе ведуть за графіком основних суперниць, а не їх за твоїм.
— Але траса для останньої групи не така швидкісна...
— Справді, на час мого старту вона була трошки розбитою. Особливо це відчувалося на спусках. Але мене це не збивало з робочого ритму.
— Де вам було легше: на першій чи на другій половині дистанції?
— Я намагалася розподілити сили рівномірно — на всі кола, адже це гори. Більшість спортсменів зізнаються, що на останнє коло в них не вистачає сил. Після чоловічих перегонів наші біатлоністи поділилися своїми спостереженнями щодо траси і висновками. Я уважно проаналізувала інформацію і намагалася врахувати їхні поради.
— Вас вели трасою. Як це допомагало?
— Вели і по першому, і по другому, і по третьому колах. Скажімо, на останньому мені повідомляли, що до другого місця — лише три секунди. Я скоротила це відставання, вийшовши на підйомі на нуль, але за рахунок рівнинного відрізка на якусь мить відстала від другого за швидкістю графіка.
— Сил втриматися третьою вистачило?
— Під час перегонів повністю мобілізуєшся і «летиш» на автопілоті.
— Наскільки складною є сочинська траса порівняно з іншими?
— Мені ця траса підходить. Я не люблю долину. На підйомах почуваю себе значно краще, адже маю «гірську» техніку.
— Промах вашої сестри Валентини відкинув її на дванадцяте підсумкове місце. Віднімемо від її результату приблизно тридцять секунд, витрачених на штрафне коло, і вийде, що саме вона була б сьогодні призером змагань, причому срібним...
— При Валиній влучній стрільбі ми боролися б з нею за місце на п’єдесталі.
— Що змінилось у біатлоні за роки ваших виступів?
— Я в ньому змінилася. Стала впевненішою в собі, стабільнішою на змаганнях. Колись було багато емоцій, переживань, а зараз роблю все усвідомлено, розкладаю все по поличках. У нас дуже хороші тренери. Я їм дуже вдячна за все — насамперед за те, що повірили в мене.
— Яким бачите своє найближче майбутнє?
— Після Сочі — це вже не секрет — хочу піти в декретну відпустку. Важко все передбачити, але планую після декрету повернутися до занять спортом і потрапити на одну, а, може, й на дві Олімпіади.
— Тобто на львівській Олімпіаді ви виступатимете?
— Я не проти. І щоб Львів прийняв зимові Ігри 2022 року, і щоб я в них взяла участь як діюча спортсменка.
Михайло СОРОКА (Укрінформ/«Голос України», із Сочі).
Фото з сайту www.sochi2014.com.
Довідково
Віта Семеренко народилася 18 січня 1986 року в селищі Краснопілля Сумської області. Динамівка. Заслужений майстер спорту.
Освіта вища. Закінчила Сумський державний педагогічний університет імені Антона Макаренка. Перші тренери — Світлана Байда, Віктор Бондаренко.
На Олімпіаді у Ванкувері посіла шосте місце в естафеті. Багаторазовий переможець і призер чемпіонатів світу, Європи, України. Тренер — Григорій Шамрай.
Віта Семеренко (праворуч) здобула першу українську медаль на Олімпіаді-2014.
