«Рушник Великому Тарасу» — це не просто полотно з візерунками, у нього закладено велику енергетику, любов і пошану до Кобзаря», — вважають автори ідеї кияни Микола і Тамара Степаненки, які супроводжують рушник.
До Тернополя він прибув із Луцька, з Тернополя його повезуть до Вільнюса, далі — до Росії і Казахстану. За задумом, він має побувати в тих місцях, де колись ходив Тарас Шевченко. Відомо, що на Тернопільщині він «відвідав» Вишнівець, Почаїв, Кременець. Тож понад 40 майстринь з різних районів долучилися до вишивання рушника Тарасу в обласному краєзнавчому музеї.
— Для нас це дуже почесно, — каже голова об’єднання тернопільських вишивальниць «Берегиня» Євгенія Возна. — Ми брали участь у вишиванні рушника національної єдності, тому підходимо до справи відповідально. Навіть якщо хтось покладе кілька стібків, то вже цим вкладе свою душу, уміння, енергетику.
Вишивають рушник двосторонньою гладдю — технікою нині не надто популярною, але яка відповідає тому часу, коли жив Тарас.
Фото автора.
За роботою — майстри народної творчості Тетяна Охрицька, Олена Ткачук і Світлана Галущак (справа наліво).
