Донецький електромеханічний завод — одне із найстаріших підприємств Донбасу з понад столітньою історією. Його продукцію — вибухобезпечні електропідстанції, різноманітні підземні вимикачі — українські й російські шахтарі завжди, що називається, рвали з руками, вона була просто незамінна. Тому підприємство ЗАВЖДИ було завантажене, як то кажуть, під зав’язку.
А днями, виступаючи на місцевому ТВ, «в. о. міністра промисловості й торгівлі ДНР» О. Грановський сумно поскаржився, що цей найстаріший завод, по суті, не завантажений, зарплату працівникам платять час від часу. Причина одна: немає збуту продукції, та й з поставками матеріалів і сировини ситуація складна.
Одне слово, завантажити ДЕМЗ роботою ніяк не вдається. «Міністр» пояснив і причину. Після того як було створено «ДНР», власники заводу пішли, а новим нічого не вдається. За роки простою колишні споживачі продукції в Росії, зрозуміло, не стали сидіти й чекати, коли в Донецьку розв’яжуть проблеми, вони знайшли нових постачальників. Ну, а з українськими ділові відносини повністю припинилися. А ті донецькі шахти, які сьогодні якось працюють, електротехніки купують дуже мало, це й зрозуміло: оскільки виробниче завантаження слабке, то й техніка менше амортизується. Знайти нових споживачів непросто. Щоб знайти нові ринки чи відвоювати колишні, потрібно, як сказав Грановський, демпінгувати, тобто знижувати ціну, але як це робити, якщо за малих обсягів виробництва продукція виходить дуже дорогою, треба працювати собі у збиток, а хто його покриє?
«Міністр» і керівники заводу розраховують досягти успіху й відновити свої позиції за рахунок зміни профілю, тобто освоєння нових виробів. Але що нового заводчани можуть запропонувати тим само російським шахтарям? Чим їх можуть здивувати й привабити?
У такій ситуації опинився не лише електромеханічний завод. Немає споживачів на ті ж харцизькі канати й труби, які колись приносили значні й стабільні доходи, популярність місту і країні, сталевий прокат теж на ринках особливо «не прокатує». Раніше холодильники «НОРД» продавали по всій Європі, а тепер, хоча було оголошено, що підприємство знову запрацювало, але воно теж намертво стоїть. Невже всім їм треба змінювати профілі? Та навряд чи це допоможе поліпшити економічну ситуацію. Легше й набагато простіше не змінити профілі заводів і фабрик, а повернути Донбасу колишнє обличчя й славу трудового краю і не стріляти, а працювати.
Лев КУКЛІН.
Мал. автора.
