Вочевидь, вітчизняна «оборонка» помітно зміцніла за роки україно-російської війни. Проте, як стверджують промисловці та розробники озброєнь і військової техніки (ОВТ), оборонно-промисловий комплекс (ОПК) розвивається в непростих умовах, поліпшення яких значною мірою залежить від Верховної Ради України.

Щоби краще зрозуміти проблеми вітчизняного ОПК та сформувати рекомендації з їх розв’язання, Інститут законодавства Верховної Ради України разом із Центром досліджень армії, конверсії і роззброєння (ЦДАКР) та Женевським центром демократичного контролю над збройними силами провів міжнародну науково-практичну конференцію «Законодавче забезпечення парламентського контролю в оборонно-промисловому комплексі України» (див. також О. Вауліна «Оборонка потребує приватного капіталу, нової системи управління і правового врегулювання» — «Голос України» № 51 за 20.03.2018 р.).

Вітаючи учасників конференції, серед яких були керівники органів виконавчої влади, народні депутати України, відомі вчені, промисловці, представники іноземних дипустанов та громадськості, ЗМІ, перший заступник директора Інституту законодавства Верховної Ради України, член-кореспондент НАН України Євген Бершеда підкреслив актуальність теми конференції, а також відзначив особливу роль Інституту як постійного майданчика, який поєднує учасників процесу законотворення.

Заступник міністра економічного розвитку України, голова Міжвідомчої комісії з питань розвитку ОПК при РНБОУ Юрій Бровченко заявив, що останні роки характеризуються зміщенням фокусу уваги на нормативно-правове забезпечення здійснюваних в ОПК реформ. Урядом внесено до парламенту законопроекти «Про виробництво озброєння та військової техніки» і «Про військово-технічне співробітництво». Урядом прийнято Програму розвитку оборонно-промислового комплексу на період до 2021 року та Програму розвитку боєприпасної галузі. Торік врегульовано питання ціноутворення на продукцію оборонно-промислового комплексу. Протягом останніх років для значної частини виробів, що використовуються під час реалізації оборонних проектів, спрощено митні процедури та скасовано відповідні платежі. Такий підхід дозволив здешевити оборонну продукцію без втрати надходжень до бюджету завдяки використанню компенсаторних інструментів. Із минулого року державно-оборонне замовлення затверджується на три роки.

Промовець загострив увагу на необхідності корпоратизації підприємств державної сфери і подальшій їхній приватизації з метою використання ринкових механізмів для нарощування випуску оборонної продукції. Важливим є створення спільних із зарубіжними партнерами підприємств та запровадження спільної діяльності, що розглядаються як один з основних інструментів залучення інвестицій та виробництва технологічно передових видів озброєння. Зняття існуючої в українському законодавстві заборони на створення спільних підприємств забезпечить входження на український ринок потужних інвесторів та підвищить темпи зростання економіки України.

Директор Національного інституту стратегічних досліджень, віце-президент Національної академії наук України, академік Володимир Горбулін зазначив, що великий потенціал ОПК колишнього СРСР, який був на території нашої країни, не вдалося належним чином адаптувати до потреб незалежної України. Наші підприємства перейшли на фактично невідомий у світі режим «експортного напрямку». Безумовно, експорт зброї — це позитив для країни, який дозволяє розвивати високотехнологічні озброєння та підтримувати науково-технічний потенціал. Водночас, необхідно вирішити питання законодавчого рівня щодо залучення приватних підприємств до реалізації завдань, які стоять перед ОПК. Також державне оборонне замовлення має включати здійснення науково-дослідних робіт, що може стати основою для створення нових видів озброєння.

До речі, активність України в експорті озброєнь наштовхується на спротив з боку деяких союзників. Коли нам кажуть, що максимальна дальність української ракети для зарубіжного замовника має становити 280 км, а для вітчизняних оборонних потреб — 500, це не відповідає реаліям в умовах російської агресії. Нині дальність української ракети має перебувати хоча би у межах зброї середньої дальності. Вважаю, що Верховна Рада України може долучитися до вирішення цього питання, зокрема, в контексті міжпарламентських зв’язків.

Генеральний директор Державного концерну «Укроборонпром» Павло Букін повідомив, що обсяги державного оборонного замовлення збільшуються і воно починає виконувати роль локомотива оборонної промисловості, хоча можливості державного бюджету ще дуже обмежені.

Одним із питань, які потребують вирішення, є ціноутворення та контроль цін у державно-оборонному замовленні. Керівники оборонних підприємств, в першу чергу це стосується ремонтних заводів, не зацікавлені в наявній системі. На думку промовця, система визначення заробітної плати за галузевими нормами, запозичена із Радянського Союзу, потребує змін. Здешевлення продукції поки що невигідне для виробника, а діюча система не є ринковою, що робить її непривабливою для інвесторів.

Торкаючись переходу на стандарти НАТО, Генеральний директор «Укроборонпрому» запропонував діяти системно та починати хоча би з маленьких кроків.

Голова правління Громадської спілки «Ліга оборонних підприємств України», голова Ради директорів ПрАТ «НВО Практика» Олег Висоцький заявив, що ринковий механізм у ціноутворенні на нову техніку і озброєння ще не працює. Інший аспект полягає в тому, що підприємства «Ліги» та «Укроборонпрому», отримуючи кредити від державних банків, мають сплачувати до 20 відсотків на рік, виконуючи замовлення держави. Ми будемо наполягати, щоби розглянути можливість надавати кредити для підприємств, які виконують державний контракт, за мінімальною ставкою.

Торкаючись системи держзакупівель «PROZORRO», промовець зазначив, що за допомогою Інтернету можна отримати інформацію відносно закритих контрактів ДК «Укроборонпром», який зобов’язаний купувати через цю систему. Ще одна проблема полягає в тому, що хоча приватний бізнес здатний пропонувати конкурентоспроможну продукцію, в умовах переходу на стандарти НАТО, Міноборони буде зобов’язане купувати вироби, сертифіковані за стандартами, які в Україні складно підтвердити, а робити це за кордоном — дорого. Голова «Ліги» також висловився щодо необхідності створення в країні окремого органу центральної виконавчої влади, відповідального за «оборонку».

Директор Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння Валентин Бадрак заявив, що призначення заступника міністра Мінекономрозвитку головою Міжвідомчої комісії з питань ОПК при РНБОУ свідчить про можливість перенесення центру уваги у сфері реалізації воєнно-технічної політики до уряду і завершення ери «ручного управління». Введення до складу цієї комісії гендиректора «Ліги» свідчить про зростання уваги до приватного сектору.

На думку промовця, для переведення питання створення спільних підприємств із зарубіжними партнерами у практичну площину на першому етапі достатньо внесення змін до декількох урядових постанов, а вже згодом закріплення цих змін на законодавчому рівні. Необхідно досягти права самостійного виходу на зовнішні ринки (під контролем держави, але без обов’язкового звернення до спецекспортерів і узгодження змін у ДК «Укроборонпром») підприємствами всіх форм власності, які мають сертифіковане виробництво.

Аналіз ЦДАКР свідчить, що понад 90 відсотків нових розробок ОВТ України з’явилися завдяки збройовому експорту: від створення тандемного високоточного боєприпасу «Комбат» до модернізації бойового літака та вертольоту і навіть ЗРК. Це вже називають українським феноменом. Отже, Україна має й надалі розвиватися як потужний гравець на світовому ринку озброєння.

Директор інформаційно-консалтингової компанії «Defence Express» Сергій Згурець також привернув увагу до питання про створення в умовах війни центрального органу виконавчої влади (ЦОВВ), який, на його думку, має опікуватися оборонно-промисловим комплексом, «замикатися» на профільного віце-прем’єр-міністра і «керувати» підприємствами ОПК, що перебувають у державній власності. Поки що на МЕРТ покладено лише функції з узагальнення пропозицій інших ЦОВВ, проте жодної відповідальності не покладено. За висновками багатьох експертів, оптимальним може бути рішення щодо внесення урядом зміни до Положення про Міністерство економічного розвитку та торгівлі, згідно з яким на нього слід покласти повноваження щодо формування та реалізації оборонно-промислової політики.

Існує також нагальна потреба в уточненні окремих положень статуту «Укроборонпрому», зокрема завдань та функцій, які раніше, переважно, були зосереджені на зовнішньоекономічній діяльності. Наголос має бути зроблений на реалізації єдиної науково-технічної та технологічної політики, координації виробничої діяльності підприємств-учасників, насамперед щодо виконання завдань із забезпечення ОВТ державних замовників, вирішення питань імпортозаміщення, розробки та реалізації Стратегії розвитку.

Щодо проведення міжнародного аудиту ДК «Укроборонпром» слід зазначити, що, на думку окремих експертів, готовність іноземних партнерів профінансувати ключові заходи з аудиту слід розглядати не лише як спробу скерувати державний сектор «оборонки» на ринкові рейки. Не виключено, що йдеться також про реалізацію стратегії, яка має на меті обмежити взаємодію України з деякими країнами, що мають інтерес до українських підприємств у контексті їхньої корпоратизації.

Президент Корпорації «ТАСКО» Валерій Павлюков підкреслив, що розвиток боєприпасної галузі та усього ОПК гальмує монополія експортних поставок з боку ДК «Укроборонпром». Необхідно також згадати, якщо раніше «Укроборонпром» в якості комісійних стягував 3 відсотки від обсягу експорту продукції, нині ця цифра зросла до 12, що заважає виходу нової продукції на світовий ринок. На думку президента «ТАСКО», необхідно відійти від монополії «Укроборонпрому», який є госпрозрахунковим концерном і має бути першим серед рівних.

У зв’язку з політикою попередніх років Україна втратила виробництво гексогену, октогену, авіаційних балістичних порохів. Можна констатувати, що виробництво спеціальної хімії відсутнє, а закупівля необхідних складових відбувається в умовах перешкод, зокрема з боку банків, які відмовляються пропускати платежі. Тому питання щодо імпорту певних складових має бути вирішене. Також необхідно внести поправку до відповідного закону, за якою та частина прибутку, яка вкладається у розвиток підприємства, не обкладається податком.

У роботі конференції активну участь взяли народні депутати України Анатолій Гіршфельд, Віктор Кривенко та Олексій Скрипник.

Інститут законодавства Верховної Ради України.