З ДОСЬЄ «ГОЛОСУ УКРАЇНИ»

На Закарпатті обласну організацію Товариства Червоного Хреста України (ЗООТЧХ) уже десятий рік очолює Іванна Сабо (на знімку). А прийшла сюди працювати далекого вже 1998-го відразу ж після закінчення Ужгородського університету. Розпочала з посади спеціаліста, потім стала провідним фахівцем програмної роботи. Далі обрана головою цієї благодійної структури.

Допомагають влада і заможні люди

На Закарпатті — розгалужена мережа Товариства Червоного Хреста України: діють обласна, дві міські (Ужгородська й Мукачівська) та тринадцять районних організацій, притулок на двадцять ліжок, їдальня, вісім центрів з надання першої допомоги, соціальної підтримки та реабілітації, дев’ять кімнат соціальної допомоги. А ще ЗООТЧХ — лідер в Україні щодо залучення іноземних донорів. Протягом минулого року реалізували сім міжнародних проектів і отримали чотири гуманітарні вантажі загалом на 16,7 млн грн. Торік соціальну допомогу надано 21592 особам, а бюджет організації сягнув 21 млн грн!..
— У притулку, що розташований у селі Ракошино Мукачівського району, перебуває двадцять осіб, — розповідає Іванна Сабо. — Це люди похилого віку, одинокі, безхатьки... Одинадцятеро прикуті до ліжка. Інколи нашим працівникам доводиться самим і ховати їх...
Утримувати цей заклад допомагає обласний благодійний фонд «Дім милосердя» через партнерів із Норвегії «КРК—Україна», які беруть на себе оплату послуг персоналу — лікаря, п’ятьох медичних і п’ятьох молодших сестер та бухгалтера. Сприяє й Мукачівська райдержадміністрація і райрада, які торік виділили 257 тис. грн на харчування, сплату комунальних послуг тощо. А освітяни району долучаються до благодійної акції «Милосердя», завдяки старанню школярів збирають харчові продукти...
Триває й постійна робота у вісьмох центрах ЗООТЧХ. Зокрема, у місті Іршава, де працює їдальня, з понеділка по п’ятницю роздають гарячі обіди — там харчується до 35 осіб. Частині з них їжу довозять додому, а інші приходять самі. Центру також допомагають освітяни. Традиційно проводяться дві найбільші благодійні акції — місячник Червоного Хреста у квітні та «Милосердя», яка триває з вересня по грудень. Завдяки цим заходам їдальня забезпечується сільгосппродуктами й домашньою консервацією. Сприяють і благодійники району.
У всіх центрах надається соціальна допомога тим, хто її потребує, через роботу «банків одягу» (зокрема торік 4734 особи отримали одягу на 2,2 млн грн); через «пункти прокату» — людям надають милиці, візки, тростини...
До речі, слід зазначити, що вживаний, але чистий одяг, окрім гуманітарних вантажів з-за кордону, активно приносять і закарпатці.
ЗООТЧХ підтримують також місцеві органи влади, виділяючи приміщення для центрів, кімнат та допомагають коштами під соціальні програми. На підтримку програм Червоного Хреста щорічно виділяєть до півмільйона гривень. Ці кошти розподіляють на продуктові набори, утримання притулку, центрів, кімнат. Минулого року, до прикладу, 671 особі надано допомогу харчовими продуктами.

Закордонні благодійники — щирі й щедрі

— Працюємо безпосередньо із сім’ями, — розповідає Іванна Сабо. — Ось яскравий приклад. Протягом минулого року ми реалізували сім міжнародних проектів і отримали чотири гуманітарні вантажі загалом на 16,7 млн грн. Тож усе розподілено через міськрайонні осередки. А вони віддають населенню. На лікарні йде медичний інвентар, а решту — людям. Зокрема постільну білизну, візки, кухонні речі...
У ЗООТЧХ — три постійні донори: німці, угорці й австрійці.
Проекту «Діти — дітям» виповнилося десять років. Її автори — хлопчики й дівчатка з австрійського міста Лінц, котрі щорічно готують подарунки своїм одноліткам з Тячівського району (сюди кілька століть тому переселилося чимало їхніх земляків). Тож торік у грудні, за словами І. Сабо, на Тячівщину приїхало до ста автомобілів у супроводі австрійських волонтерів, які самі доправляють свої вантажі на місця. 8000 подарунків розподілили в 35 шкіл і 7 садочків, у дитячий будинок «Парасолька» і Бурштинський реабілітаційний центр для дітей-інвалідів — загалом на мільйон дев’яносто шість тисяч гривень!..
У 2013 році закарпатські червонохрестівці отримали субгрант Глобального фонду боротьби з ВІЛ-СНІДом, туберкульозом і малярією в Україні на медико-соціальний супровід хворих на чутливий туберкульоз, а згодом — хіміорезистентний туберкульоз. Грант фінансується через Міжнародний благодійний фонд «Альянс громадського здоров’я». ЗООТЧХ наймає медсестер, які контролюють щоденний прийом ліків пацієнтами, схильними до відриву від лікування. Торік, до прикладу, за ними доглядало 130 медсестер, які постійно отримували платню. А кожен пацієнт, окрім ліків, — два продуктові набори щомісяця. Нинішнього року передбачено взяти на супровід 566 пацієнтів. На цю категорію осіб буде витрачено 5,5 млн грн. Частина пацієнтів мають змогу скористатися соціальною допомогою, зокрема продуктовим набором, телефонною карткою для стільникового зв’язку, відшкодуванням за проїзд до лікарні, діагностику або послугою психолога та юриста.
Ще один непростий напрямок роботи закарпатських червонохрестівців. З 1997 року вони безперервно допомагають нерегулярним мігрантам (нелегалам) у співпраці з Мукачівським та Чопським прикордонними загонами за фінансової підтримки Міжнародного комітету Червоного Хреста. У двох пунктах тимчасового утримання іноземців, розташованих у містах Мукачеве і Чоп, нелегальним мігрантам надають телефонні картки, щоб могли поспілкуватися з родиною з тих країн, звідки приїхали. Торік 276 осіб скористалися цією поміччю. Здебільшого це люди з Афганістану, Пакистану, Індії, В’єтнаму, Бангладеш... Їм також передавали різні засоби і гігієнічні набори...
— Хотіла б ще наголосити, що ми торік допомогли 280 родинам переселенців зі сходу України, — завершує нашу розмову голова ЗООТЧХ Іванна Сабо. — Залучили 690 донорів для безплатної здачі крові, передаємо ковдри й інші необхідні речі в пункти обігріву та постраждалим від повені, навчили 1,6 тисячі осіб навикам надання першої допомоги через організацію навчальних курсів. А ще опікуємося на прохання родичів і нащадків розшуком та відновленням родинних зв’язків учасників Другої світової війни і фронтовиків, що брали участь у збройному конфлікті на сході України. Тут також набуто досвід. Адже Службі розшуку Товариства Червоного Хреста України торік виповнилося 25 років...
Одне слово, червонохрестівці — люди з добрим серцем. І вболівають за хворих, знедолених, бідних. І не лише за них...

Василь НИТКА.
Фото автора.

Ужгород.