Тисячі людей у Гайсині на Вінниччині проводжали в останню путь добровольця батальйону «Донбас» Андрія Щербину, який був родом з Луганщини.
Прапорщик Щербина служив розвідником, загинув під час виходу з Іловайського котла влітку 2014-го. На той час йому виповнилося 40. Був похований у Дніпрі як невідомий боєць. Дружина, дві доньки, 14-річна Аліна й 4-літня Діана, весь цей час сподівалися, що Андрій живий, можливо, в полоні. На превеликий жаль, результати генетичної експертизи підтвердили найстрашніше припущення. «У той час, коли Андрій Щербина пішов захищати рідну землю, ще навіть мобілізацію не оголосили, — зазначив у прощальному слові голова Гайсинської райдержадміністрації Владислав Уткін. — Його мала батьківщина — місто Антрацит на Луганщині. Там він навчався у школі, у місцевому профтехучилищі здобув спеціальність токаря. Займався спортом, досяг результатів у боксі. П’ять років служив у Луганському прикордонному загоні на посаді помічника начальника застави...»
На Вінниччину Андрій переїхав після одруження, звідси його жінка Ірина, тут народилися їхні донечки.
— Андрій був особливим воїном, — каже його побратим старший лейтенант батальйону «Донбас» Володимир Максимів. — Сміливим, рішучим, із загостреним почуттям справедливості. Разом з підрозділом визволяв Попасну, Лисичанськ, Курахове, Мар’їнку. Часто повторював, що це його мала батьківщина. А потім був Іловайськ...
Поховали відважного добровольця на міському кладовищі. Невдовзі на Алеї Слави, яку створено у райцентрі, з’явиться його портрет.
