Щаслива родина — міцна держава!

Що робити з агресивним впровадженням гендерної ідеології на всіх рівнях? Як не допустити змін до Конституції, за якими лобісти вимагають у статті 51 записати «Кожен має право на шлюб», вилучивши з речення слова «чоловік» та «жінка»? Як підвищити народжуваність серед населення (адже лише за 2017 рік українців стало на 200 тис. менше)? Як знизити рівень розлучень, яких на цей момент в Україні понад 60 відсотків. Як зупинити надмірну сексуалізацію серед підлітків через «нав’язані» освітні програми?

На ці та багато інших питань шукали відповіді та розроблювали конкретні кроки учасники форуму під час пленарних сесій, круглих столів та в секційних класах разом з експертами-практиками.

 

 

Почався форум з озвучення привітання учасників від Президента та Прем’єр-міністра України. У першій доповіді Директор інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України, доктор економічних наук, професор, академік НАН України Елла Лібанова озвучила статистичні дані про стан українських родин за останні роки. Цифри та факти невтішні. Зокрема, чисельність дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на 2016 рік становила понад 71 тис. Народжуваність українців, на жаль, з 1991 року не досягає необхідного для збереження кількості населення рівня. Однією з найбільших проблем української сім’ї вже тривалий час є нестабільність шлюбних взаємин — існує дуже високий рівень розлучень серед населення: понад 130 тис. пар розривають стосунки щорічно.

Серед основних викликів, які потребують негайного втручання з боку представників усіх сфер суспільства, експерти назвали три: непідготовленість молоді до шлюбу, нав’язування Україні антисімейних норм, чинні проблеми в шлюбах.

 

 

З наведеними вище викликами організатори та учасники форуму, в першу чергу, змагатимуться у законотворчій площині. Для цього необхідно створити Міністерство у справах сім’ї, яке візьме на себе значну частину питань з проблем родин.

«На сьогодні у виконавчій владі відсутні структурні підрозділи, які б безпосередньо займалися питаннями сім’ї. Немає жодного міністерства, в назві якого було б присутнє слово «сім’я». Ми закликаємо уряд створити державне агентство, державну службу з питань сім’ї, які б координували зусилля місцевого самоврядування», — заявив координатор форуму, народний депутат України Павло Унгурян (на знімку ліворуч).

 

 

Слово на Форумі сім’ї взяли представники майже всіх парламентський фракцій: Максим Бурбак («Народний фронт»), Оксана Білозір, Олег Барна та Іван Спориш (БПП), Олег Березюк («Самопоміч»), Іван Крулько («Батьківщина»), Валерія Заружко (РПЛ). Вони звернулися до учасників форуму з вітальним словом, а ще пообіцяли «натискати на правильні кнопки» під час голосувань із питань сім’ї. Йдеться про збереження чинної редакції  статті 51 Конституції, вилучення з Кодексу законів про працю словосполучень «сексуальна орієнтація» та «гендерна ідентичність», недопущення ратифікації конвенцій, які суперечать сімейним традиціям України, заборону пропаганди різних видів девіантної статевої поведінки у формі «гей-парадів», створення Міністерства у справах сім’ї тощо.

 

 

Науковці, освітяни, церковні та громадські діячі не залишилися осторонь гострих сімейних питань заради захисту українських родин. Найбільш активні з них відвідали форум та внесли конкретні пропозиції.

На думку одного з доповідачів форуму — доктора юридичних наук, професора Марини Медведєвої, захисникам прав українських сімей слід дотримуватися спокійної риторики під час обстоювання родинних цінностей, ґрунтовно вивчати всі державні та суспільні нововведення та займатися методично-просвітницькою діяльністю. Ольга Романенко, кандидат економічних наук, навела цікаві факти про кореляцію між сімейними цінностями та економічним процвітанням компаній та країн: «Цінності людини є незмінними, як у сімейному житті, так і в громадському чи бізнесовому. Чесні в родині чоловіки й жінки так само поводяться і в бізнесі: не обманюють, не зраджують, не крадуть. Та, на жаль, за статистикою, в Україні все ще існує «феномен аморальності більшості». За даними Є. Головахи з Інституту соціології, 70 відсотків людей готові сказати неправду заради кар’єрного росту, а 80 відсотків — заради вигоди на роботі».

«Більшість соціальних потрясінь мають у собі корінь «безбатьківство». Наприклад, 95 відсотків ув’язнених чоловіків не мали батька чи стосунків з ним, — продовжив тему Роман Голованов, координатор секції «Відповідальне батьківство». — Роль батька значно більша порівняно з поширеними різними стереотипами. Тому ми маємо доносити чоловікам інформацію про їхню відповідальність перед дітьми, про їхній вплив на формування особистості, життя і майбутнє дітей, духовну і моральну сторони виховання тощо».

Представники освіти зі свого боку запропонували готувати викладачів так, щоб кожен шкільний предмет міг нести родинні цінності. Так, дівчатам у школі, на їхню думку, вчителі повинні розповідати про найголовніше покликання в житті жінки — бути мамою, а вже потім реалізовуватися в кар’єрі, бізнесі. Необхідно впроваджувати освітні програми, які готують молоду людину до створення сім’ї, народження дітей, відповідального та ефективного батьківства.

Зі свого боку представники церков та різних громадських організацій пообіцяли вести широку просвітницьку діяльність, прищеплювати сімейні цінності, проводити необхідні заходи та активно долучатися до масових акцій на захист сім’ї. А таких планують найближчим часом велику кількість: Тиждень подружжя, Хода на захист родин, вуличні фестивалі «Всі разом — за сім’ю», День батька тощо.

Наприкінці учасники Всеукраїнського форуму сім’ї підписали Резолюцію та ухвалили план заходів, які планують у найближчі місяці провести активісти в усіх обласних містах України.

Організаторами Всеукраїнського форуму сім’ї стали громадський рух «Україна за сім’ю», міжфракційне депутатське об’єднання «За духовність, моральність і здоров’я України», рух «Всі разом!», коаліція «Батьківство-Україна», за підтримки Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій.

 

 

Сімейна політика в Україні змушує ніяковіти. Вона кульгава і хвора. Хоча, чесно кажучи, є підстави стверджувати, що її взагалі не існує в комплексному розумінні. Відсутнє навіть профільне міністерство. А коли й говорять про підтримку родин, то мають на увазі здебільшого соціальне забезпечення. Так, воно необхідне, але лише як додатковий компонент. Тому що основним чинником цієї теми є цінності. Тож чи можемо ми констатувати піднесення та реалізацію саме просімейних цінностей — у мас-медіа, в наших оселях, кабінетах влади, законах, наказах, постановах?

У сучасному суспільстві часто лунає теза про права й інтереси особи та громадянина. Проте сьогодні слід дедалі гучніше волати про права й інтереси родин. Тим паче що особа та громадянин не можуть існувати поза інститутом сім’ї. Сьогодні настав час докласти всіх зусиль для створення в країні просімейного порядку денного. Ми маємо спільну мету — побудувати державу, яка економічно процвітає, живе в безпеці та добробуті. Але ще більшою, шляхетнішою метою є побудова держави, в якій живуть щасливі міцні сім’ї.

Кількісними та якісними показниками досягнутого успіху можна вважати:

— мінімізацію практики співжиття без реєстрації шлюбу та церковного вінчання;

— суспільну традицію укладання шлюбу між чоловіком та жінкою у віці до 30 років;

— радикальне зниження тенденції розлучень;

— підвищення якості відповідального та ефективного батьківства;

— збільшення середнього показника кількості дітей у кожній родині до трьох;

— а також як наслідок — загальне омолодження та зміцнення нації.

Усі ці показники свідчитимуть про високий рівень моралі та відповідальності нашого суспільства.

Окрім цього, є також значущі позитивні соціально-економічні наслідки перелічених змін.

Міцні й здорові родини — це інструмент для вирішення проблем сирітства та неповнолітніх безхатченків.

Відповідальне сімейне виховання, побудоване на християнських традиціях, вирішує проблеми соціальних хвороб — ВІЛ/СНІДу, алкоголізму, наркоманії.

Сильний інститут сім’ї — це низький рівень злочинності та загальний соціальний спокій у містах і селах.

Сім’я — обов’язкова складова економічного розвитку. Сталі та стабільні домогосподарства становлять головний інтерес для виробників товарів і послуг. Довгострокове економічне і промислове планування завжди здійснюється з урахуванням поточної демографічної ситуації та прогнозованих тенденцій.

Здорові сім’ї в державі — це не лише морально, а ще й раціонально. Тому ця тема має стати абсолютно природною складовою всіх базових документів усіх органів влади, зокрема Ради національної безпеки й оборони.

 

 

Щоб напрацьовувати та реалізовувати конструктивну національну сімейну стратегію, слід чітко усвідомлювати загрози, що виникають на цьому шляху. Деякі з них зумовлені певними слабкостями людської істоти. Проте багато антисімейних тенденцій є результатом спланованої ворожої стратегії. Перерахуємо частину з них.

Розлучення. Ця практика стала унормованою і більше не викликає подиву. Суспільство звикло, що близько половини шлюбів розриваються вже за кілька років. Головна причина — непідготовленість молодих людей до подружнього життя, егоцентризм, відсутність фахового супроводу та, власне, самої традиції міцного шлюбу. Також загальне інформаційне й медійне тло, лояльне до розлучень, сприяє цьому руйнівному процесу.

Цивільні «шлюби». Це ще одне явище, яке має всі шанси перетворитися на новітню традицію — цивільні партнерства без будь-якої державної реєстрації та церковного вінчання. Таке співжиття чоловіка і жінки — сумна пародія на сім’ю, безвідповідальна та руйнівна. Від цього страждають і жінка, і чоловік, і народжені в такому партнерстві діти. Передусім засоби масової інформації та кінематограф унормували це явище. А законодавець під тиском суспільної традиції, на жаль, пішов на легалізацію явища цивільних «шлюбів» у чинному Сімейному кодексі. Особливо трагічно те, що практично всі такі союзи завершуються розривом стосунків.

Ще одна загроза — зазіхання на дефініцію статі. Сьогодні широко впроваджується так звана гендерна теорія. Слово «стать» у публічному дискурсі все частіше замінюють поняттям «гендер». Ця дуже підступна стратегія має на меті єдине — нейтралізувати поняття біологічної статі для подальшого унормування різноманітних сексуальних збочень і психічних відхилень. Але ж правда полягає в тому, що не існує ніякого гендеру, є лише біологічна стать. І дозволю собі нагадати, що стать визначається первинними статевими ознаками, а не соціальною роллю чи функцією. Існує лише дві статі — чоловіча та жіноча, а гендерів уже вигадали понад десяток. І дуже схоже на те, що далі буде...

Одним із наслідків поширення гендерної теорії є міжнародна політична кампанія, яка переслідує мету унормувати гомосексуальні стосунки як варіант норми. Отже, ще одна відносно нова, але дуже агресивна загроза, — пропаганда гомосексуалізму для подальшої законодавчої легалізації одностатевих цивільних партнерств і так званих «одностатевих шлюбів».

Штучне переривання вагітності. Поширення практики вбивства ненароджених дітей набуло ознак справжнісінького геноциду. За роки незалежності України вбито понад 10 мільйонів малюків. Це ті громадяни, які так і не змогли реалізувати своє базове фундаментальне право — право на життя. Аборти — це і причина, і наслідок занепаду сім’ї. Тому сьогодні ми всі разом відповідаємо за те, щоб нейтралізувати цю кровопролитну загрозу.

 

 

Сьогодні ми маємо ставити завдання не лише органам влади, а й самим собі. Щасливі та міцні сім’ї — це передусім відповідальність самих сімей і суспільства, в якому вони утворюються. Проте саме органи державної влади мають величезні повноваження для створення того, що ми на початку назвали просімейним суспільним порядком денним, або ж просімейною кон’юнктурою. Завдання для всіх і кожного в цьому контексті можна сформулювати кількома ключовими тезами:

— розглядати сімейну політику держави в контексті національної безпеки;

— орієнтацію на права та інтереси сімей вважати пріоритетними в державній стратегії, суспільному секторі й економічному житті;

— впровадити в середній і вищій школі викладання освітніх програм з основ сім’ї, зокрема підготовки до подружнього життя, відповідального батьківства;

— популяризувати статеве утримання до шлюбу як найкращий спосіб боротьби з епідемією ВІЛ/СНІДу та іншими венеричними захворюваннями;

— ухвалити закон про заборону пропаганди гомосексуалізму;

— ухвалити закон про заборону штучного переривання вагітності;

— запровадити механізм збільшення грошових виплат на кожну наступну народжену в сім’ї дитину;

— сприяти розвитку сімейного бізнесу, стимулювати цей процес навчанням і податковими пільгами;

— реалізовувати національну медіастратегію щодо піднесення авторитету сімейного союзу чоловіка та жінки, які народжують і відповідально виховують дітей; забезпечувати цей процес має передусім новостворена телерадіоорганізація Суспільного мовлення України;

— забезпечувати державне соціальне замовлення на реалізацію просімейної стратегії профільним авторитетним громадським і релігійним організаціям, які мають відповідну мотивацію та солідний досвід.

Саме орієнтація на такі цілі дозволить нам говорити про збереження та подальший розвиток нашої країни, а також нашого народу. Ми маємо у світовому контексті асоціюватися не лише з родючим чорноземом, вродливими дівчатами або піонерством у космічній галузі. Перелік символів і образів, з якими ототожнюють Україну й українців, обов’язково має включати також здорове, щасливе сімейне співжиття батька, матері та дітей — як базову цінність, як ключовий пріоритет і як реальний стан речей.