Верховна Рада повертається до пленарних засідань, а отже, звично в інформаційний простір увірвуться жорсткі політичні дискусії, які майже повністю стихли за минулі сім днів.
Є низка досі не розглянутих кадрових питань, резонансні законопроекти, зокрема в правовій і антикорупційній сферах. Не виправлені помилки, які колись через поправки проникли в текст КПК.
Про одну з поправок, яка свого часу кардинально змінила текст законопроекту про е-декларування та ввела до списку декларантів представників неурядових організацій, депутати повторно дискутуватимуть і цього тижня. Навряд чи до цього б поверталися, якби не безпрецедентний тиск наших західних партнерів. Можна довго сперечатися, чи достатньо чесні й добропорядні деякі наші громадські активісти, але справді — до об’єктів дії цього закону вони входити не мали. Сподіваємося, що помилку усунуть, а наші відносини із Заходом не погіршуватимуться. Тим більше що низці активних діячів неурядових організацій таки довелося заповнити й оприлюднити декларації, що вже справило належний суспільний ефект. Подивившись на зарплати, що в два-три рази перевищують заробіток Президента чи прем’єра, та явні маніпуляції з майном декого з тих, хто брав на себе місію бути головним суспільним арбітром, громадяни більш виважено підходитимуть до інформації та менше віритимуть на слово деяким із викривачів. Напередодні виборів, коли багато громадських організацій почали явно політизуватися, така суспільна санітарія не буде зайвою.
Маємо сподівання на перезавантаження роботи НАЗК. Новий голова Олександр Мангул обіцяє, що за лічені місяці має запрацювати електронна платформа для автоматичної перевірки декларацій. Якщо він виконає обіцяне, то вже жодного значення не матиме, хто до якої політичної сили належав, адже автоматична система не поділятиме декларантів на своїх і чужих. Дуже хочеться вірити, що скандальні новини з НАЗК нарешті зміняться викривальними матеріалами про корупціонерів.
Це вкрай важливо на тлі іншого скандалу, пов’язаного з очільником Спеціальної антикорупційної прокуратури Назаром Холодницьким, якого одночасно звинувачують у правопорушеннях керівники двох інших, явно не дружніх між собою, органів — НАБУ та ГПУ. Про юридичну складову нового скандалу говорити зарано, але надмірна кількість негативних новин із антикорупційних органів уже зашкодила іміджу країни. А тут ще й розкручується новий скандал щодо членів Ради громадського контролю при ДБР. Із цим усім щось потрібно робити, в тому числі й у законодавчій сфері, бо ми занадто поспішили відмовитися від старих і перевірених правоохоронних органів, які й досі вправно виконують свою роботу, та довірилися новому, яке часто не виправдовує сподівань.
На роль події тижня претендував розгляд апеляції Надії Савченко на її арешт, але, як усе маргінальне та фальшиве, тема вичерпалася через кілька годин після завершення трансляції судового засідання. Схоже, що провалилася не лише дика й цинічна провокація проти всіх владних інститутів країни, а й пропагандистська атака, яку проти нас розкручували деякі доморощені й зарубіжні політтехнологи. А доля самої фігурантки скандальних подій цікавить лише жменьку люмпенізованих постатей і одного колишнього депутата. Цей етап гібридної війни ми подолали майже без втрат.
Значно тривожніші повідомлення з фронтів війни реальної. Анонсоване «нормандською четвіркою» повне перемир’я, до якого вперше прямо закликав навіть Путін, так і не розпочалося. Обстріли тривають, маємо поранених і наростання прямої російської загрози від укомплектованих на наших кордонах двох російських польових армій. Показово, що їх висунення завершилося якраз до днів, коли могла спрацювати терористична атака Савченко та низки ДРГ всередині країни.
Зате найбільше яскравих повідомлень надходило до нас із-за кордону. Детонатором їх стала Росія, свою єдність проти якої зумів продемонструвати цивілізований світ. Це ще далеко не той антипутінський фронт, до якого ми закликаємо західних партнерів: у Німеччині паралельно підтримують Північний потік-2, а Франція так і не скасувала візит президента Макрона до Санкт-Петербурга. Проте на спільні кроки з відсічі ошалілому від безкарності путінському режиму змушені були піти більшість європейських країн, а два надважливі гравці, США та Велика Британія, схоже, вже не стримуватимуть себе в словах і діях. На цьому тлі ми стараємося не випадати з мейнстріму, щоб у новій цивілізаційній коаліції не забули про першопричину нинішньої ситуації, а нею стало не покаране вчасно зло під час агресії в Україні. До Києва для консультацій їде спецпредставник США Курт Волкер. В Україні, попри старання розхитати ситуацію, зберігається чітке розуміння, де наш головний ворог.
Тож минулий тиждень не додав приводів для песимізму. Сподіваємося, що не примножить їх і поточний. Просто для цього потрібно не лише дискутувати, а й багато та плідно працювати.
Тарас ЧОРНОВІЛ, політолог і незалежний експерт.
