Майже півтисячоліття (а то й більше) налічує історія села Бараші, що в Ємільчинському районі Житомирщини. Розташоване воно на річці Уж. Це територія, як свідчать історичні джерела, була заселена ще за часів Київської Русі. Місцеві жителі тоді вирощували зерно, займалися бджільництвом, розводили птицю, полювали в лісах на дичину (в тутешніх лісах водилися, зокрема, лосі та рисі). Свого часу, у ХІХ — на початку ХХ століть, тут діяв і фарфоровий завод, на якому виготовляли чашки, тарілки та різний посуд, який охоче купували в Києві, Житомирі, Кременчуці й інших містах.
Революції, війни, всілякі глобальні потрясіння, зрозуміло, позначилися на житті численних поколінь барашівців, на історії села. 1923 року Бараші стали центром району, який проіснував до кінця 1962 року. Вже в наші дні статус села знову зріс, що пов’язано зі змінами, котрі відбуваються в нашій державі. Понад рік тому тут утворилася об’єднана територіальна громада, яка згуртувала вісім сільських рад. За рік діяльності ОТГ на загальних зборах громади нещодавно прозвітував її голова Сергій Варварчук. Починати, як усім першопрохідцям, було, звісно, складно, але й за рік вдалося багато що втілити в життя.
— На розвиток громади ми залучили понад 20 мільйонів гривень прямих капіталовкладень, — розповів Сергій Вікторович. — 4,5 мільйона виділила держава на розвиток інфраструктури. Майже два мільйони ми виграли в конкурсі з термомодернізації школи. А 14 мільйонів гривень спрямовано на капітальний ремонт доріг.
Результати тішать місцевих жителів. Нині дах Барашівської школи, яка є опорним закладом, перекрили, стіни утеплюють. Проект термомодернізації реалізують бригади місцевих майстрів. Це дає змогу заробити їм, а не заїжджим ремонтникам. Дві дороги — від Барашів до сіл Усолуси та Бастова Рудня — вдалося теж відремонтувати в рамках цього проекту. Загалом планують відновити 20 кілометрів доріг.
Дбають у громаді також про благоустрій, зокрема про вуличне освітлення не лише в центральному, а в інших селах, упорядкування сільських кладовищ, регулярне вивезення сміття, придбання твердопаливних котлів і оргтехніки для шкіл (а їх під опікою ОТГ п’ять), медикаментів для закладів охорони здоров’я (вісім
ФАПів та сімейна амбулаторія), оздоровлення дітей у пришкільних таборах. Долучаються до підтримки проектів, якими займається громада, і спонсори — місцеві лісництва, сільгосппідприємства «Біовена ЛТД», «Злагода Агро». Співпрацює ОТГ і з народним депутатом Володимиром Литвином.
Сергій Варварчук поділився також планами на майбутнє. На субвенцію — 242 400 гривень — мають придбати комплекти музичної апаратури для клубів у селах Киянка та Неділище, для Барашівської музшколи, меблі для дитсадка, обладнання для ігрових майданчиків, ноутбуки для закладів культури. Це лише частина того, над чим іще слід працювати і громаді, і новоствореному апарату ОТГ — спеціалістам із питань освіти, соцзахисту, землевпорядникам, юристам виконавчого супроводу, фінансистам, старостам у селах. Фахівці — завзяті й молоді, тож беруться за справу з ентузіазмом.
— Зміни бачимо поки що позитивні, — каже Сергій Вікторович. — Від них нашій громаді лише користь. Можливо, це вплине й на глибші процеси. Зокрема, на те, що наші села відроджуватимуться, а відплив молоді на «багатші заробітки» зменшиться. Адже і в нас можна знайти роботу — в лісництвах, на пилорамах, підприємствах з виготовлення деревного вугілля, на полях господарств. Хороший знак вже є — оновлюватимемо дитсадок, щоб додати до нинішніх 20 ще 30 місць для малюків, які з’явилися на світ у нашій громаді. Адже для їхнього майбутнього, зрештою, стараємося.
Галина КАВУН.
Житомирська область.
