Наша розмова — із заступником виконавчого директора Асоціації органів місцевого самоврядування Луганської області, керівником Ресурсного центру Альбертом ЗІНЧЕНКОМ (на знімку) почалася з аналізу причин, з яких обласний конкурс проектів регіонального розвитку минулого року не дав очікуваного ефекту. Альберт Зінченко називає кілька причин ситуації, що склалася:

— По-перше, втрачено багато професійних кадрів. По-друге, нинішня підконтрольна українській владі частина області завжди була аграрною територією, і люди тут звикли працювати неквапом, не озираючись на стратегію: є проблема — звернулися до влади, випросили кошти з бюджету — і закрили діру. Такі легкі гроші не зобов’язують мати продуману перспективу розвитку своєї території або підприємства, тоді як саме стратегія є концентрацією ресурсу для досягнення визначеної мети.
Ще одна причина полягає в тому, що міста і райони свято шанують свої кордони, тому їх важко змусити об’єднатися в спільний проект або, наприклад, поділитися корпоративними правами. Боронь Боже мати співвласника підприємства, та ще й іноземця! Вже краще залишитися без його фінансової підтримки. Є ще одна досить банальна причина — невміння писати проекти. І вона, хоч як прикро, подекуди буває головною. Виходячи з цього, в області були виписані нові правила участі в конкурсі проектів регіонального розвитку.
Минулоріч їхніми ініціаторами могли бути тільки місцеві ради. Тепер вони позбавлені такої монополії. У пріоритеті — громадськість, яка бере участь у соціально-економічному житті свого населеного пункту, причому не тільки активністю, а й своїми грошима. У таких випадках люди самі визначають, де найслабші місця громади. Одне слово, за новими умовами проект ініціює або громадська організація, або товариство співвласників багатоквартирних будинків, або вуличний комітет, або просто група громадян (не менше десяти осіб). Вони можуть залучати не тільки власні гроші, а й спонсорські — наприклад, місцевого фермера, підприємця та інших джерел. Такі дії будуть показником того, наскільки розвинена внутрішня самоорганізація людей. Давно відомо: коли в справу вкладаєш власні кошти, ставлення до створеного продукту зовсім інше.
— Минулого року ми зрозуміли, що потрібно починати готувати людей. Якщо ми не підготуємо кадри в сільських, селищних, міських радах і не навчимо культури написання проектів, а згодом не сформуємо з них органи, які ці проекти виконуватимуть, вся робота із залучення інвестицій на території буде безглуздою, — продовжує Альберт Зінченко. — Крім того, що область не змогла досягти повного освоєння отриманих у рамках певних проектів грошей, вона ще й втратила деяку їх частину через те, що не змогла визначити під них чітку мотивацію. Що ж виходить? 
Є кошти (зокрема і міжнародної технічної допомоги) і на інфраструктурні проекти, і на проекти розвитку бізнесу, і для підтримки громад. Але громади не зуміли взяти ці гроші з тієї банальної причини, що не змогли написати під них проекти, які є, по суті, частиною стратегії розвитку. І ми почали їх навчати.
З огляду на всі обставини насамперед вирішили зламати систему, за якої на навчання території надсилали не профільного фахівця, а працівника, «котрого не шкода». В результаті наші серйозні заходи перетворилися на такий собі навчальний туризм: за рахунок організації п’ятиденне проживання в комфортабельному готелі, безплатне харчування, навчання, проїзд. Людина добре відпочила, відірвавшись від повсякденних справ, і це ні до чого її не зобов’язує. Повернулась на роботу — і займається тим, чим і раніше. Жодних завдань перед нею не ставиться.
— Коли ми все проаналізували, то побачили, що вчимо одних і тих само людей, а позитивного результату не маємо, — розповідає А. Зінченко. — І тоді ми вирішили, що будемо щомісяця зустрічатися з представниками ПРООН, Агентства регіонального розвитку, а також Центру розвитку місцевого самоврядування та узгоджувати свої плани. Почали створювати єдиний реєстр тих, кого навчаємо, а навчання проводити не одноразово, а за системою, супроводжуючи проект до його завершення. Треба визнати, що експертів, які можуть подавати інформацію доступно і якісно, в області небагато, тож ми вирішили обмінюватися фахівцями з різних напрямів більш активно.
Сьогодні в регіоні проводяться кущові семінари, завдання яких — виявити людей, котрі писатимуть проекти і братимуть участь у їх реалізації. Це не мають бути голови, їхні заступники або працівники районних та сільських рад. Ідеться насамперед про лідерів, активістів громадських організацій, які мають ідеї і хочуть їх реалізувати. Альберт Зінченко каже, що аудиторію він відчуває одразу:
— Видно тих, кого цікавить не модне слово «стратегія», а сама суть цього процесу, хто хоче навчитися відрізняти так звані документи, які лежать на полиці. Нас цікавлять люди, яких ми повинні виростити. І це громадські діячі, бо вони найбільш активні й у них є ідеї. Таких людей ми побачили в Кремінському районі, в Білокуракинській, Троїцькій, Чмирівській громадах. Тут підхід комплексний — проекти подаються всюди, звідки можна отримати матеріальну підтримку, — і в ДФРР, і на отримання інфраструктурної, секторальної субвенції тощо. Власне, це така система відносин, яку ми й хочемо побудувати. Навіть те навчання, яке ми провели в шести районах, дало результати. Тепер цей позитивний досвід поширюватимемо на всю область, намагаючись досягти того, щоб у кожної громади (не тільки ОТГ) з’явилися люди, котрі писатимуть успішні проекти. А конкурс місцевих проектів, до речі, дає змогу, так би мовити, набити руку на легких умовах, щоб потім вийти на наступний, більш високий, рівень.
Така робота необхідна, тому що в окремих регіонах є великі проблеми. Наприклад, Марківський та Біловодський не подали на конкурс місцевого розвитку жодного проекту. При тому, що людей тут підготували, знання їм дали. Але ініціативи з їхнього боку не було. Особливо унікальна ситуація склалася в Біловодську. Це одна з 14 об’єднаних територіальних громад області, яка створена як громада-район, і тут немає взаєморозуміння між районною владою та владою ОТГ. Конституцією не передбачено скасування вертикалі райдержадміністрації та районної ради, навіть якщо в рамках району створено ОТГ.
З урахуванням усіх позитивних напрацювань і недоліків умови обласного конкурсу проектів регіонального розвитку на 2018 рік зазнали принципових змін. Скажімо, раніше умови фінансування проектів були такими: 90% коштів обласного бюджету та не менш як 10% — місцевої ради, яка заявила про свою участь у конкурсі. У цьому році «обласних» грошей виділяється не більше 50% від вартості проекту, а в разі якщо проект коштує понад 400 тисяч гривень, сума співфінансування не повинна перевищувати 200 тис. грн на один проект. І важливий момент — не менше п’яти відсотків усіх грошей має надійти від ініціаторів проекту — від громадськості. Решту коштів повинна докласти місцева рада, яка виявила ініціативу. У програмі на поточний рік знову закладено фінансування в 5 млн грн з обласного бюджету. Але, з огляду на нові особливості співфінансування, загальна сума може збільшитися до 10 млн грн. За ступенем реалізації проекту.

Фото надано Павлом Воронцовим.
Підготував власний кореспондент у Луганській області Павло ВОРОНЦОВ.