Щоб не відбувалося у вітчизняній та світовій політиці, найголовнішою подією для українців стало святкування Великодня. Цього року людей у храмах було більше, ніж у будь-який попередній період. Коли важко знайти відповіді на свої проблеми в політиків, люди починають звертатися до вічних істин. Це хороший знак для дезорієнтованого суспільства (церква не закличе до авантюр і насильства), але й пересторога політичним діячам як з влади, так і опозиції: вони не змогли запропонувати суспільству зрозумілий вихід. Оскільки минулий тиждень сполучив два великодні святкування: у християн західного й східного обряду, то дуже знаково, що у пасхальній проповіді папа Франциск просив Бога про мир для України. Бо чимало наших політиків та активістів зовсім забули, що Україна й досі перебуває в стані війни, а на сході зірване ворогом пасхальне перемир’я, і ллється кров наших захисників.
Верховна Рада важко розганялася цього тижня, але зрештою набрала хорошого темпу. Вівторкові голосування проходили складно, вічно бракувало голосів. Не ухвалили жодного із законопроектів про скасування е-декларацій для представників неурядових організацій, що було б логічно з огляду на суть базового закону та міжнародне обурення з цього приводу. Питання остаточно перейшло в сферу міжнародних проблем нашої влади і, схоже, що багато хто не голосував саме з метою погіршити міжнародний імідж своєї держави. Всередині країни ця проблема стосується лише кількох десятків людей, яким важко пояснити, як на громадській діяльності можна заробляти такі великі кошти. Тому проблему треба розглядати виключно як частину наших міжнародних зобов’язань та забути про амбіції й образи.
Натомість Верховна Рада ухвалила низку важливих рішень. Серед них варто виділити закони про дипломатичну службу, національну безпеку, концесії тощо. Також народні депутати підтримали звернення про недопустимість побудови «Північного потоку-2». Коли дотичні європейські країни майже остаточно погодили спорудження загрозливого для нас трубопроводу, Україна отримала потужного союзника — США. Дональд Трамп пригрозив санкціями компаніям, які підпишуть контракт з «Газпромом». А вкладати гроші й будувати заполітизовану трубу будуть не уряди, а приватний бізнес, який дуже чутливий до подібних загроз.
Загалом, російські погрози світу все частіше знаходять адекватну відповідь. Не стихла ще епопея дипломатичних демаршів через справу про отруєння Скрипаля, як російський союзник Башар Асад відзначився новим жахливим злочином — хімічною атакою проти опозиційних сил та мирного населення. Спроби виправдань від Лаврова мали вигляд жалюгідно — світ чітко назвав винних, і не в Дамаску, а в Москві. Узагалі на минулому тижні почалася нова хвиля санкцій уже проти фігурантів «кремлівського списку». Ефект для Росії виявився подібним до цунамі. У питанні санкцій, як і в пошуках шляхів протидії агресору, Україна все більше синхронізує свої дії зі США, де рішення ухвалюються швидко й не половинчасто.
Підсумовуючи міжнародний блок, варто згадати позитивну новину з Оттави — Канада запросила на саміт міністрів закордонних справ G-7 Павла Клімкіна. Крім можливості персонально донести свою позицію, це ще й констатація факту, що питання України, російської агресії та системної протидії нашим реформам стануть одними з центральних для учасників саміту. Гірші новини маємо від наших сусідів. Деструктивний щодо України уряд Віктора Орбана в Угорщині навіть зміцнив свої позиції. Але, можливо, після цього їм уже не буде потреби аж так активно вправлятися в демонстрації своєї патріотичності.
А всередині країни, на жаль, Страсний тиждень став періодом гучних конфліктів. Комітет з питань охорони здоров’я підкинув хмизу до протистояння між керівниками діючих медустанов та в. о. міністра Уляною Супрун. Рішення комітету з пропозицією про відставку показово збіглося з початком реальної медичної реформи і закріпленням пацієнтів за конкретними, а не обезличеними лікарями. Але Верховна Рада явно не готова висловлювати недовіру реформаторці, а ще на її підтримку виступив Прем’єр-міністр.
Більш прикро має вигляд протистояння між двома новими антикорупційними органами. Артем Ситник і Назар Холодницький прибули в парламент й, попри запевнення у відсутності інституційного конфлікту, продемонстрували цілковиту взаємну несумісність. Краще б з таким завзяттям корупціонерів ловили. Упереджуючи сакраментальне питання: «Кому вигідно», — Генпрокурор повідомив, що не може і не планує самостійно очолити САП.
Тривожнішою була акція кількох націоналістичних сил, оскільки вони вперше публічно заявили, що Путін для них більше не є головним ворогом. На роль смертельних ворогів призначили якихось анонімних олігархів та дуже персоніфіковану владу своєї країни й заявили, що неспроможність перемогти на виборах мають компенсувати насильницьким поваленням чинної влади. Але в підсумку чимало оглядачів назвали похід ультраправих «останнім великим маршем». Хоча все це могло мати й дуже критичні наслідки. Напередодні відбулася явна провокація з боку керівника департаменту спеціальних розслідувань ГПУ Сергія Горбатюка з винесенням звинувачення у вбивстві та поданням про арешт учасника Майдану та ветерана АТО Івана Бубенчика. Останній, бажаючи додати собі ваги, наговорив колись різних дурниць про власноруч застрелених беркутівців. Факт не підтверджується результатами розслідувань, але вкрай заполітизований прокурор таки пішов на провокаційне рішення й затримав підозрюваного якраз у період спалаху активності крайніх правих. Лише блискавична реакція Генпрокурора та перекваліфікація звинувачення розрядили ситуацію. Чи не були дії пана Горбатюка й агресивно налаштованих націоналістів чітко скоординовані? Пора вже суспільству переглянути список своїх «хрестоматійних улюбленців».
І щоб не закінчувати тривожними новинами, варто відмітити важливий загальноукраїнський форум з питань децентралізації, де визнано, що цей процес має стати необоротним. А ще заяву Президента, що все найважче для українців — уже позаду. Дуже хочеться, щоб ці слова підтвердилися.
Тарас ЧОРНОВІЛ,
політолог і незалежний експерт.
