Сьогодні, 13 квітня, 275-ті роковини дня народження одного з видатних мислителів і гуманістів людства, одного з отців американської нації і фундаторів американської держави Томаса Джефферсона. За першу публікацію в Україні матеріалу до 250-річчя Томаса Джефферсона 13.03.1993 року маємо подяку газеті і автору від тодішнього Надзвичайного і Повноважного Посла США в Україні Романа Попадюка. Друкуємо розділ із книжки письменника Олександра Дробахи про Новий Світ, про його американські враження після 4500-кілометрових мандрів суходолом «Ціна свободи — вічна пильність».

Автор біля поховання третього президента USA Томаса Джефферсона у Монтічелло.

У дорогу ми прихоплюємо сучасний атлас ІІ. З. А. Весь час пильнуєм за ним шлях. Так ліпше конкретизується, запам’ятовується відчуте, побачене. Особливо міста, річки, гори. То більше, коли рухаєшся густонаселеним краєм. Здивований несподіваним сюрпризом, подарованим Джерадом, коли бачу знайоме ще з початку 90-х слово МоntісеІІо. Тут родова садиба одного з батьків американської нації, героя американської культури, традиції, третього президента Томаса Джефферсона. Ім’я та прізвище зблискує у моїй свідомості, тільки прочитав напис: West Virginia... Перед нами серпантин доріг цього штату. Мальовничі лісисті краєвиди, повноводні річки із де-не-де стрімчаками порогів. Місцевість нагадує Підкарпаття. Набираємо розгону... Та ось над шляхом стоять кілька авто біля якоїсь таблиці з текстами. Виявляється, тут поблизу 1818 року зустрічалися колишні президенти держави Джон Адамс (1797-1801), Томас Джефферсон (1801-1809) і Джеймс Медісон (1809-1817).
Що їх турбувало? Шал Священного союзу деспотів, створеного 1815 року? Нажаханого повсюдно формованими підпільними організаціями? Активізацією клефтів у горах Греції, карбонаріїв у Італії, бунтарськими Польщею і Кавказом? Короновані тирани чинять рішучі дії до придушення спраги народів світу до свободи, розбудженої Американською та Французькою революціями. Як відгородити Америку від тиранії і воєн?!
Сонце вже припікає. Вскакуємо в авто. Місцевість гористішає. Долаємо Алеманські гори, відроги Аппалачів. За ними штат Віргінія... В цей час за океаном, морями і горами у Верховній Раді України, яка давно вже має бути Національними Зборами (!), виступає (про це взнаю пізніше) Генсек НАТО Столтенберг і цитує Тараса Шевченка «.. та не однаково мені, як Україну злії люди присплять, лукаві, і в огні її окраденую збудять...» Кондиціонер великої визвольної поезії діє. У XXI столітті. Увінчаному злу не вдається видавати за добро вияв імперського апетиту...
Звертаємо з автостради. Ставимо авто. Аж ось його улюблений затишок на невисокій горі віргінської землі! Тепер відомий далеко за межами американської держави. У великій Білій Хаті творяться всесвітньо відомі «Декларація Незалежності» 1776 року, книжка «Автобіографія. Нотатки про штат Віргінію». За його словами, тут йому легко дихається, пишеться на тлі мерехтливої синьої далечини; тут починається несамовитий гін за пізнанням рідної і світової культури. За поетом XX століття, коли світ і багато хто в Америці збагне, ким він був і є: «Молодий, я молодий! Повен сили і відваги. Гей, життя, виходь на бій! Пожартуєм для розваги...»
Десь дівається втома... Відчуваю душевне піднесення... Неначе над серцем моїм витає замислений ангел... Перед нами одне з див американської землі...
Працівниця меморіалу розповідає... Господар сам проектує палац, будує, перебудовує сорок років, використовує деякі досягнення архітекторів давнини, зокрема креслення знаменитого італійця XVI століття Андреа Палладіо. Вносить свої вдосконалення... Частина даху куполоподібна із вставленими скляними віконцями, завдяки яким освітлення у приміщення дивовижне. Приватна книгозбірня, де зібрана мудрість Еллади, Риму, Європи, — одна із найбільших у штаті. В робочому кабінеті портрети Бенджаміна Франкліна, Джона Локка, Ісаака Ньютона... Біля столу винайдене ним рухоме крісло. На книжці — спеціальні окуляри, удосконалені їх власником. У кабінеті на самоті він часто і обідає — економить час.
З молодості встає із сонцем. Наполегливо день у день, рік у рік Томас віддається книжкам. Ровесники розважаються на полюванні, ганяють на конях... Найдужче його приваблює право, архітектура, землеробство, історія. Не цурається філософії, музики.
Велика вітальна кімната для гостей. Хазяйські приміщення: хлібопекарня, броварня. Господар був хлібосольним, а гостей, особливо після президентства 1809 року, буває до півсотні на добу...
На подвір’ї — старезні товсті дерева, деякі посаджені ще за нього. Навколо — різномовний гомін. Туристи зі всього світу. Розмовляю з працівником Меморіалу, німцем: — Працюю тут кілька років... 1770 року стається пожежа. Найважче господарю було відновлювати книгозбірню. Ось, дивіться, грядки доглянуті, як і в давнину за хазяїна... Невеличкі будинки, де жили робітники. Він полюбляє возитися на грядках із квітками. Ген плуг, винайдений ним...
— Жодне заняття не дає мені такої насолоди, як робота на землі, надто садівництво»... «Хлібороби — Богообраний народ». Цими тезами, близькими і нам, українцям, завершуємо наш пізнавальний діалог.
Прямуємо мальовничим серпантином стежки поміж дерев. Ось і родове поховання... Був багатодітним батьком і дідусем. Виживають дві дочки Марта і Марія...
Обеліск із написом: «Тут похований Томас Джефферсон — автор «Американської  Декларації незалежності», «Статуту про встановлення релігійної свободи у Віргінії» і батько Віргінського університету». Ні про президентську посаду, ні губернаторство, ні віце-президенство, ні інші заслуги перед Вітчизною він не вважає за потрібне згадувати... Мої супутники прямують до авто.
Киваю їм: — Трохи відпочину! Присідаю навпроти поховання... Кружляє серцевидний листок, як мить уречевленого часу... Хоч спека спадає, втома дає знати. Зажмурюю очі...

Роздум на просмику віків

Що ми знаємо про цю Велику Людину? Поборника свободи американської і вселюдської. Кращого з кращих мислителів, правдошукачів... Сократ, Платон, Марк Аврелій, Локк, Вольтер... Що чули про його сучасників Томаса Пейна чи Жільбера Лафаєта? Перший — англієць — один з детонаторів Американської революції, книжка його уже згадувалась, другий (19-літній французький маркіз) — витратив на свободу Америки третину свого великого майна (сорок американських міст, містечок, сотні стрітів і авеню названі його іменем говорять самі за себе) Бенджамін Франклін.
Томас Джефферсон — моє зацікавлення 60—70 років минулого віку. Підстьобує мій інтерес до них українська Незалежність. Пошуки, яку Україну нам будувати?! Наслідок — кілька статей-досліджень на цю проблему. 1992—1993 роки. Зокрема про Томаса Джефферсона «Ціна свободи — вічна пильність» та ін.
Дуже давнє і недавнє переплітається тут у моєму єстві, дивним чином легшає фізично. Блискають метеорно і кристалізуються думки. Констатую про себе — це вже твоє переконання: Томасу Джефферсону, як нікому з великих шукачів формули організації суспільств, вдалося здійснити на практиці у значній мірі свої політичні теорії. Одне з головних тверджень його суджень — права людини... Врешті схоплююсь наснажений перебуттям, живим спостереженням видатного місця, спогляданням руху великих ідей, підтюпцем, доганяю своїх.
Прощай, Монтічелло! Хтось із дослідників зауважив — це єдина американська оселя «в реєстрі найцінніших архітектурних пам’яток світу». Жаль, що не вдалося нам побувати у Шарлотсвіллі (хоч тут і недалеко!), де й донині процвітає за його приписами його найдорожче дитя — Віргінський університет... Отже, невідчужувані права людини (продовжую розмірковувати в авто). Цей правовий постулат розробляє англієць Локк. Томас Джефферсон підхоплює, удосконалює і втілює це судження в американське життя. Ще він особливо наголошує на праві народу скидати деспотичний уряд і заміняти його новим. Мотив прав людини був продовжений французькими революціонерами після 1789 року, всіма національно-визвольними рухами ХІХ-ХХ століть.
В Україні в першій чверті XIX сторіччя Василь Лукашевич, засновник Малоросійського таємного товариства, вживає термін природнього права людини в бесідах із членами організації.
Президент Авраам Лінкольн 1860-1865 роки в питаннях прав людини був послідовником Великого Впередвзорця. Афроамериканець Мартін Лютер Кінг слідом за Томасом Джефферсоном, Авраамом Лінкольном 1961-1968 роками послідовно відстоює їхню засаду Царства Розуму, ідею рівних прав всіх людей. Згадуються не раз у Віргінії уривки — блискітки з його книжки. Автор зумів cконцентрувати мислителів тисячоліть Сократа, Платона, Аристотеля, Перікла. Видатних істориків давнини Таціта, Салюстія, Ціцерона цінує за глибину відтворення дійсності і стилістичну досконалість як недосяжні за своєю майстерністю (жодного зайвого слова з них нема!) за цілі тисячоліття. Багато в його творах  золотих піщинок правди. Він, наприклад, заперечує тезу знаменитого вченого Бюффона про те, що індіанці — другосортні люди. Його зауваження про недоторканність особи у Головному Законі держави, прийняте 1787-1788 роках за зразком подібного британського закону 1679 року, навіває думку про те, що в Україні проблему з недоторканністю особи давно потрібно було б розв’язати. «Автобіографія. Нотатки про штат Віргінію» не завершені.. Вражений виданням двотомної підробки його твору він перестає писати...
Учений, поруч з Бенджаміном Франкліном, може останній енциклопедист епохи Просвіти. Мислитель, винахідник, сіяч правди нових віків, чи може він мати справу із спритником, устремліннями демагога? А політика — завжди конкуренція, дискусії, нерідко з підніжками, неадекватною реакцією... За правду у вічі — смертельна образа, як з тими двома томами... Він кляне грязь політики, кидає її кілька разів, усамітнюється в науковій роботі, у праці на землі. А поки... Знов політика, бо усвідомлює загрозу республіканським, демократичним традиціям, кидається в баталії, не обходячи гострі кути... Його книжка (інтерес до якої із десятиліттями зростає!), листування (кілька томів), сотні книжок про його життя, творчість, громадську діяльність — особлива, яскрава сторінка американської культури.

Олександр ДРОБАХА,
письменник.