З 1 вересня цього року в Івангородській школі поменшає класів і учнів. Згідно з освітянським проектом «Нова школа», що його в районі почали впроваджувати ще два роки тому, десятий та одинадцятий класи цього закладу переводять до Олександрівського НВО № 2, філією якого школа є вже сьогодні.
Майбутні чемпіони Івангорода.
Батьки від перетворень не в захваті. В Івангороді нині навчаються 94 учні. І це попри те, що до десятого класу, як передбачено реформуванням, 2017-го учнів уже не брали. Але 11-й випускний залишили. Мешканці села вважають, що цим підліткам поталанило довчитися вдома, спокійно завершити середню освіту в рідних стінах. Натомість більшість теперішніх дев’ятикласників, схоже, задовольняться атестатом, який отримають на урочистій лінійці влітку, після чого роз’їдуться здобувати середню спеціальну освіту. Хто в Олександрівку, хто в Кропивницький. Логіка в батьків та дітей проста: якщо в Івангороді однак далі рухатися нікуди, використаємо найближчі роки з користю — здобудемо професію!
...Мешканці села вважають, що розробники реформи могли б вибірковіше ставитися до того, що намагаються звести до спільного знаменника. До опорних шкіл варто переводити учнів тих провінційних шкіл, де фізрук за сумісництвом викладає англійську, а вчитель математики — історію, що безумовно впливає на якість навчання. Але ж тут інша ситуація. Школярі з Івангорода постійно посідають високі місця на змаганнях районного та обласного рівнів. Приміром, у поточному академічному році Едуард
Жадан став призером обласної олімпіади з української мови, Діана Правосудько — з історії. Учні цієї школи мають іменні стипендії. Отримують у стінах альма-матер неабияку спортивну й фізичну підготовку. Так, торік двоє старшокласників після перемоги на республіканських змаганнях із туризму отримали звання кандидатів у майстри спорту. До слова, треба подякувати засновниці відповідного гуртка вчительці Світлані Січкар та меценатам, котрі забезпечують дітей необхідним туристичним спорядженням.
З 2002 року, відколи при школі запрацювала ця секція, юні івангородські спортсмени неодноразово побували на різних зборах і в Кримських горах (до війни, зрозуміло), і в Карпатах. Цікаво і змістовно організовані інші пришкільні факультативи — з інформатики, лісової справи, в танцювальному гуртку...
«Хотіла б подякувати всім, хто нам допомагає, — каже завідувач школи-філії Галина Коломієць. — Зокрема синам покійної Ірини Наумівни Бойченко (доцента кафедри нейрохірургії Національного медичного університету, яка народилася в Івангороді і навчалася в цій школі), котрі підтримують зв’язок із малою батьківщиною, приїздять щороку, дарують школі туристичне спорядження, підручники... І тим самим доводять, що й Івангород, і школа в ньому були, є і будуть».
Ще один результат серйозної роботи — з восьми випускників минулого року шестеро вступили до вузів на місця державного замовлення! Одне слово, шкода весь педагогічний колектив, котрий докладає чимало зусиль, щоб молоді люди з Івангорода йшли в ногу з освіченою епохою. Шкода, бо реформа відбувається без глибинного аналізу кожної конкретної ситуації. Є села, які цілком могли б обійтися без цих пертурбацій. До слова, в Бовтишці та Розумівці наразі залишилися школи початкового ступеня. Такими самими, як Івангородська, філіями Олександрівського НВО нині є ЗОШ в Підлісному та Бірках.
«Мені втілення ідеї з опорними школами здається недосконалим, — каже класний керівник четвертого класу Інна Кошман. — Бо наявність інтерактивної дошки в школі автоматично не означає високу якість освіти».
А про те, як важко вчитися в іншому селі, нехай і сусідньому, може розказати учениця цього самого класу, жителька села Польового Валя Лаврусь (на знімку на передньому плані). Зазвичай вона прокидається о шостій ранку. Так рано їй ще не хочеться снідати, але мусить. Сідає в автобус, їде до школи, де має фактично другий сніданок о 10.30. Додому автобус везе її лише о 15.20...
Непроста, погодьтеся, наука. Але в Польового і Веселого вибору немає — з демографією не посперечаєшся. А от у великих селах із давніми освітянськими традиціями до реформаторів у людей є запитання.
Кіровоградська область.
Фото Івана КОРЗУНА.
