Уже понад 160 років в Україні видобувають нафту. Десятки тисяч висококваліфікованих працівників було задіяно у цій галузі. Шалені прибутки отримали держави. Але, на жаль, це було. А що сьогодні?
Щороку видобуток нафти скорочується, про що красномовно свідчить статистика. Зменшуються обсяги експлуатаційного буріння, пошукові роботи практично зупинені. Відбувається масове скорочення працівників нафтовидобувної та суміжних галузей.
Бюджетне фінансування пошуково-розвідувальних робіт практично відсутнє. Не проводить пошуково-розвідувальні роботи і ПАТ «Укрнафта». Причини не зовсім зрозумілі.
Плач справі не допоможе, а тому потрібні конкретні дії усіх тих, від кого залежить відновлення, а краще організація, ефективних пошуково-розвідувальних робіт на найперспективніших об’єктах, які можуть уже за 1—2 роки дати відчутні результати.
Не потрібно сподіватись на міфічні іноземні інвестиції. Вони з’являться тільки тоді, коли Україна самотужки відкриє нові родовища нафти на нових високоперспективних об’єктах. А таких об’єктів і на заході, і на сході України достатньо. Ми це стверджуємо як фахівці цієї галузі.
Також важливим є подальше розширене освоєння вже виявлених запасів нафти за рахунок введення в дію законсервованих родовищ і свердловин, відновлення ліквідованих свердловин та їх раціональне використання. Це економічно вигідно та дає швидкий результат у часі.
Проте вирішальне значення має лише відкриття нових родовищ нафти.
У 2017-му Україна спожила 7,5 млн тонн нафтопродуктів (бензин, дизельне паливо, мазут), а видобуток нафти та газового конденсату становив лише 2 млн тонн. Цього ж року було імпортовано нафти та нафтопродуктів вартістю приблизно 4 млрд доларів США. Потрібно хоча б частково закрити цю діру витрат. Це можна зробити лише за рахунок збільшення видобутку власної нафти і газового конденсату.
На нашу думку, це занадто велика розкіш, щоб «сидіти» на невідкритих родовищах і недорозвіданих покладах, а самим витрачати валюту.
Вихід із кризової ситуації один. Кошти потрібно вкладати у власний видобуток нафти і газу. Валюта залишиться в країні, держава одержить прибутки за рахунок податків. Стимулюватиметься розвиток різних галузей промисловості, що сприятиме зростанню купівельної спроможності людей.
З огляду на це актуальною залишається проблема стимулювання та часткового фінансування робіт із пошуків, розвідування та видобування нафти і газу із надр. Без змін законодавства з ліцензування (отримання дозволів), закону про розподіл продукції, про рентні платежі інвестицій, особливо іноземних, очікувати марно. Їх не буде, незважаючи на заклики урядовців. Необхідною є також реформа управління державними (в тому числі акціонерними) підприємствами та підвищення відповідальності їхніх керівників за неефективність роботи.
Техніко-економічні розрахунки показали, що для відкриття нового родовища нафти на Прикарпатті, де продуктивні пласти залягають на глибинах приблизно 4,5 км, потрібно пробурити на найперспективнішому об’єкті свердловину, вартість якої сягатиме 200—250 млн гривень, котрі треба відшукати Кабінету Міністрів України, адже у державному бюджеті коштів на такі роботи не передбачено.
У результаті буріння такої свердловини можемо отримати майже 1 тис. тонн нафти на місяць (30—35 тонн на добу). Це мінімальний прогноз. З точки зору економіки це означає, що держава за рік від початку видобування нафти отримає дохід 81 млн гривень. Відпаде потреба витрачати 5 млн доларів США для закупівлі відповідної кількості нафти на світовому ринку. Окупність витрат становитиме приблизно 2,5 року.
Таким повинен бути державний підхід у вирішенні завдань економічного розвитку України. Це найпростіший спосіб зупинити падіння видобутку нафти в Україні та наростити його у перспективі до 4—5 млн тонн на рік.
Сергій КУРОВЕЦЬ,
завідувач
кафедри геології та розвідки нафтових і газових родовищ
Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу (ІФНТУНГ),
доктор геологічних наук, доцент;
Володимир ХОМИН,
завідувач
кафедри основ геології та екології ІФНТУНГ,
доктор геологічних наук, професор;
Ірина МИХАЙЛІВ,
завідувач
кафедри економічної геології ІФНТУНГ,
кандидат геологічних наук, доцент;
Тарас ЗДЕРКА,
доцент
кафедри геології та розвідки нафтових і газових родовищ ІФНТУНГ,
кандидат геологічних наук, доцент;
Лев МОНЧАК,
науковий консультант
кафедри геології та розвідки нафтових і газових родовищ ІФНТУНГ,
кандидат геологічних наук, доцент,
почесний розвідник надр.
