Відстоювати свою незалежність українцям доводиться не лише на південно-східному кордоні України. Війна із російським агресором вже давно перейшла у майже всі сфери нашого життя. І енергетика — не виняток. Намагання нашої країни позбутися монополії «старшого брата» на поставки свіжого ядерного палива на вітчизняні АЕС та звільнитися від тотальної залежності від послуг Росії за вивезення та тимчасове зберігання відпрацьованого ядерного палива супроводжуються загостренням на інформаційному фронті, яке провокує фейковий відділ пропагандистської машини Кремля.

Коли на українські енергоблоки планується поставка нової партії ядерного палива виробництва Westinghouse, у інформаційному просторі з’являються повідомлення про загрозу нових «Чорнобилів» чи атомних вибухів. Коли просуваємося із будівництвом централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива, по «зомбоящику» попереджають світ про глобальну екологічну катастрофу «із українським корінням». І причиною цих інформаційних вкидань є таки зниження залежності України від Росії в ядерній галузі.

Як проходить цей процес і що насправді відбувається в стратегічному секторі вітчизняної економіки, розповідає директор Державного науково-технічного центру з ядерної та радіаційної безпеки (ДНТЦ ЯРБ) Ігор Шевченко.

— Пане Ігоре, коли та для яких цілей було утворено державний центр, який ви очолюєте?

— Україна, експлуатуючи півтора десятка ядерних реакторів, є однією із найпотужніших ядерних держав світу. Тому, після набуття Незалежності у 1991 році, стало зрозуміло, що для нас критично необхідним є створення власного незалежного регулятора, який візьме на себе відповідальність за ядерну та радіаційну безпеку держави, а також органу, що надаватиме йому технічну підтримку.

В той час тут працювала Південно-Західна інспекція Радянського Союзу, яка і стала базою для незалежного українського регулятора, але ліцензування ядерних об’єктів не проводилось. Систему ліцензування довелось створювати по факту самостійно.

Причому від самого початку ми орієнтувалися на кращі міжнародні практики. І це завдання вдалося вирішити.

На сьогодні ми єдина організація в Україні, яка не тільки виконує експертизу з ядерної та радіаційної безпеки, а й нарівні з регулятором несе відповідальність за всі звітні матеріали, які розглядаємо та погоджуємо. Згідно з чинним законодавством, ніхто крім фахівців нашого центру такої експертизи виконати не зможе. Та й, по суті, жодна інша організація просто фізично зробити цього не в силі, адже лише у ДНТЦ ЯРБ є необхідні спеціалісти, розрахункові коди та потрібні моделі.

— Ваша установа опікується питаннями енергобезпеки країни. Що саме робиться у цьому напрямі? Наскільки сьогодні безпечна вітчизняна атомна енергетика?

— Підприємство активно задіяне у процесі диверсифікації свіжого ядерного палива. Абсолютно всі матеріали, що стосуються безпеки використання нового для України виду палива для АЕС, проходили обов’язкову державну експертизу, і тільки після висновків наших спеціалістів Держатомрегулювання надало дозвіл на його експлуатацію на енергоблоках українських АЕС.

Український досвід ліцензування палива компанії Westinghouse цікавий для Європи, оскільки у зв’язку із європейськими ініціативами у країнах ЄС також прийнято рішення проводити диверсифікацію поставок ядерного палива для їхніх атомних електростанцій. Передусім це стосується країн, що використовують ядерні установки старого радянського зразка, а відтак — єдиним постачальником ядерного палива для них була російська компанія «ТВЕЛ».

Тож український досвід корисний всім, хто прагне вийти зі сфери монопольного впливу Росії. Він засвідчив: диверсифікація поставок загалом можлива.

Друге коло питань, над яким працюємо, пов’язане із будівництвом Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП) на території Чорнобильської зони відчуження. Центр виконував експертизу всіх матеріалів проекту, технічну сертифікацію обладнання, які підтвердили безпеку об’єкта.

Будівництво цього сховища не є чимось унікальним. У світі таких нараховується вже майже сотня. На мою думку, наразі для України це єдине правильне рішення, яке дозволить убезпечити країну від повної зупинки енергоблоків АЕС у разі відмови РФ приймати наше відпрацьоване ядерне паливо. Поясню: невивезення відпрацьованого ядерного палива із майданчика атомної станції така ж проблема, як і непостачання свіжого ядерного палива. Бо у разі заповнення басейнів витримки відпрацьоване паливо не буде куди вивантажувати із реактора. І тоді експлуатувати такі енергоблоки немає змоги.

При цьому розуміємо, що таке сховище лише відкладає вирішення проблеми захоронення ядерних відходів, адже його експлуатація розрахована тільки на сто років. Але нині — це єдиний правильний вихід із ситуації, що склалася.

Третє коло питань пов’язане із продовженням експлуатації енергоблоків у понадпроектний термін. ДНТЦ ЯРБ виконує експертизу всіх матеріалів, що стосуються діючих у країні АЕС та обґрунтовують безпеку такого використання енергоблоків. Поміж іншим, це комплексна програма підвищення безпеки та так звані постфукусімські заходи, що розроблені після аварії на японській Фукусімі, зокрема й українськими спеціалістами.

До речі, зараз на майданчику ЧАЕС компанією Holtec закінчується спорудження ще одного сховища відпрацьованого ядерного палива (СВЯП-2), призначеного для зберігання палива із ЧАЕС. Усі об’єкти ЧАЕС, включно із Новим безпечним конфайнментом (НБК), проходили експертизу у нашому Центрі.

З ІСТОРІІ ПИТАННЯ

У рамках диверсифікації джерел постачання ядерного палива для атомних станцій України і зниження залежності від одного джерела — російської компанії «ТВЕЛ» — держкомпанія «Енергоатом» у квітні 2014 року уклала договір з компанією Westinghouse, яка виробляє паливо на своєму заводі у Швеції. За підсумками першого півріччя 2017-го «Енергоатом» скоротив частку поставок ядерного палива з Росії до 49% із 58%, при цьому частка від Westinghouse становила 51%.