До 30-ліття Меморіального музею-садиби Олександри Селюченко
На початку 1988 року в колишньому помешканні гончарки Олександри Селюченко засновано Меморіальний музей-садибу — у складі Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішні.
Ще 1953-го, після смерті матері, художниця продала родинне обійстя, бо утримувати його не мала здоров’я і коштів. По-сусідству, у родини Поросюків, Олександра Селюченко купила частину хати й присадибної ділянки. Тут, на вулиці Губаря, 29, вона жила до останніх днів. Нині тут є пам’ятна дошка (на знімку).
Далі на подвір’ї — сарай, де зберігалися дрова, реманент, полиці для сушіння робіт. «Мій Париж», — називала господиня цю просту дощану будівлю. Ліворуч — невелика літня піч, де Олександра Селюченко готувала їжу, а в глибині двору — горно.
Акт від 29 червня 1987 року містить список останніх творів мисткині, які було знайдено невипаленими. Щоб зберегти ці унікальні роботи, вирішили їх випалити. Тож у ніч з 13 на 14 жовтня 1987-го на подвір’ї гончарки, в її горні, випалювали останні твори майстрині. А вже 22 грудня відділ фондів Музею гончарства оформив акт прийому предметів на постійне зберігання. Багато для створення Меморіального музею-садиби Олександри Селюченко зробив основоположник Музею гончарства Олесь Пошивайло. З травня 2008-го відвідування Музею-садиби ввійшло до основного екскурсійного маршруту Національного музею-заповідника українського гончарства.
Гордістю фондового зібрання Музею-заповідника українського гончарства є понад 1000 глиняних творів Олександри Селюченко, із них 250 — останні її роботи.
Прийнято на зберігання бібліотеку О. Селюченко, її архів: листи, щоденники, спогади, фото, майже 300 аркушів декоративної мальовки, більшість з якої виконано рукою Олександри Селюченко. Понад 500 предметів побуту, якими користувалася майстриня, зберігаються в її будинку. На момент відкриття першої експозиції музею-садиби все тут залишили так, як було за життя мисткині. А 2010-го в господарській будівлі під час ремонту виявили ще 87 предметів, що належали майстрині.
2012 року ці речі поповнили експозицію музею-садиби. Це — гіпсові форми, з якими працювала майстриня, глиняні роботи (барині, дивні звірі, свистуни, посуд). 2013-го експозицію музею-садиби оновлено: з фондів Музею-заповідника українського гончарства передано на експонування 125 предметів, що належали Олександрі Селюченко (декоративна скульптура, кухлі, вази, тарелі тощо). Сформовано виставку декоративної мальовки на папері, світлин, документів. В останні роки музейне зібрання поповнилося цікавими матеріалами (фото, спогади очевидців), зібраними співробітниками меморіального музею-садиби. Пошукова робота ще далека до завершення. У подальшому плануємо розвивати нові напрями діяльності.
Наталя ІБРАГІМОВА, завідувачка
Меморіального музею-садиби
гончарки Олександри Селюченко.
