Бундестаг — єдиний конституційний орган, що обирається німецьким народом у рамках прямих виборів. Вибори федерального канцлера Бундестагом відповідно до Основного Закону є центральним елементом парламентської системи правління у ФРН. При цьому право федерального президента на висунення кандидатури на посаду федерального канцлера є швидше формальністю. У конституційній практиці воно відбувається за результатами процесу переговорів між партіями або фракціями. Бундестаг може висловити федеральному канцлеру недовіру, але, на відміну від процедури Верховної Ради України, лише з одночасними виборами його наступника. Завдяки цьому, так званому конструктивному вотуму недовіри, ФРН не може залишитися без дієздатного уряду.

Об’єднання земель у федеральній державі

ФРН є об’єднанням земель у федеральній державі. Відповідно до такого устрою інтереси федеральних земель перед Бундестагом і федеральним урядом представляє Бундесрат. Через нього уряди федеральних земель можуть вносити на розгляд проекти законів, приймати або відхиляти законопроекти. Цей історично обумовлений федеральний устрій ФРН обмежує компетенції Бундестагу порівняно з українським парламентом. Верховна Рада як однопалатний парламент є єдиним законодавчим органом України. Але основні завдання обох парламентів, наприклад, ухвалення законодавчих рішень чи прийняття державного бюджету, є ідентичними. На відміну від Бундестагу, Верховна Рада шляхом голосування може ухвалювати рішення про те, чи варто з окремих питань проводити референдум. Основний Закон ФРН такої можливості з історичних причин не передбачає.
Велику працю про німецький та український парламентаризм, на прохання представництва Фонду Конрада Аденауера, підготували доктор Філіп Аустерманн, котрий працює в адміністрації Бундестагу, та Ян Менцер — політолог, співробітник офісу голови комітету Бундестагу з перевірки правильності результатів виборів, депутатської недоторканності та регламенту, питань зовнішньої політики, зокрема співпраці з Україною. Вони провели паралелі між парламентаризмом обох країн, водночас також детально виклали і власне бачення проблем.
Як депутати Верховної Ради, так і члени Бундестагу, пишуть дослідники, наполовину обираються через мажоритарні округи й наполовину — за списками. В парламенті вони утворюють фракції і працюють у комітетах і комісіях. Істотна різниця полягає у практичній організації парламентської роботи. У Бундестазі існують тижні, під час яких відбуваються засідання. Ці тижні чітко поділені на дні засідань у фракціях, комітетах і дні пленарних засідань. У Верховній Раді відбувається чергування тижнів засідань у комітетах і пленарних засідань. Звичайно, що в обох парламентах є тижні, вільні від засідань, під час яких депутати зустрічаються з громадянами у своїх виборчих округах і виконують інші зобов’язання.

Проголосувати за «того хлопця» не вдасться

Основний Закон ФРН затвердив органи, які здійснюють законодавчу, виконавчу та судову владу: Бундестаг, Бундесрат, федеральний уряд, федеральний президент і Конституційний суд. Тим часом у громадській свідомості найбільше присутній один із конституційних органів — Бундестаг, який відіграє важливу роль у життєдіяльності країни. Чи не найточніше її окреслив колишній голова німецького парламенту Норберт Ламмерт: «Бундестаг — центральний елемент демократії».
У сесійній залі Бундестагу немає іменних крісел: депутати розсідаються на вільні місця у зонах, виділених для фракцій. Виняток — місце голови фракції. На початку сесійного дня кожен депутат ставить підпис у журналі відвідувань. «Прогульники» сплачують штраф — 200 євро. Усі дебати щодо законопроектів відбуваються заздалегідь у фракціях і комітетах. При цьому узгодження із соціальними партнерами — конфедераціями профспілок і працедавців — обов’язкове.
Голосують депутати винятково підняттям руки, тож зробити це за колегу фізично неможливо. При цьому підрахунок голосів дуже простий, оскільки фракції здебільшого голосують одностайно. Рідко, в разі, коли думки депутатів у фракціях розбігаються, для зручнішого підрахунку голосів усі депутати залишають залу і знову входять до неї через одні з трьох дверей, обладнаних пристроєм для підрахунку. Кожні з трьох дверей відповідають прийнятому депутатом рішенню: «за», «проти», «утримався».

Законотворчість і контроль

Найважливіші завдання німецького парламенту — законотворчість і контроль за діяльністю уряду. Бундестаг ухвалює низку рішень, пов’язаних із конкретними особами. Ключовою функцією парламенту є вибори федерального канцлера. Як і відсторонення його від посади, коли оголошується так званий конструктивний вотум недовіри, що вочевидь не є поширеним і в міжнародному порівнянні. Відповідно до нього відсторонення федерального канцлера від виконання обов’язків шляхом голосування є можливим лише через вибори іншої особи на цю посаду. Цей інструмент Основного Закону походить з історії Веймарської республіки, де постійне переобирання глав уряду, які не мали більшості в парламенті, лише призвело до нестабільності.
Бундестаг бере участь у виборах інших важливих осіб і органів: федерального президента, половини суддів Конституційного суду та суддів верховних федеральних судів, половини членів спільного комітету для узгодження позицій між Бундестагом і Бундесратом. А також, за поданням федерального уряду, обирає голову федеральної рахункової палати, уповноважених — із захисту приватних даних та у справах військовослужбовців тощо.
Важливим завданням Бундестагу є здійснення контролю за урядом. При цьому розрізняються три його функції: опозиція, а також урядова більшість шляхом обміну аргументами перед громадськістю контролюють уряд і проводять дебати щодо політичного курсу країни; також парламент ухвалює бюджет федерації і здійснює контроль за ефективним і економним використанням бюджетних коштів, перевіряє, чи діє уряд у правових рамках. Бундестаг має також особливі можливості здійснення контролю за окремими напрямами.
Одним із засобів контролю за роботою депутатів є публікації у парламентській газеті Das Parlament звітів про сесійні засідання, прийняті рішення. Часопис друкує також матеріали на соціально-економічні, культурні, міжнародні теми.

Ціна окремо взятого депутата

Зазвичай парламент Німеччини складався з чотирьох фракцій. У нинішньому Бундестазі, вибори до якого відбулися торік у вересні, їх шість. Статистика у зв’язку з цим негайно оприлюднила дані, в яку «копійку» це обійдеться платникам податків: утримання обранців народу становитиме 410 мільйонів євро на рік, що на 51 мільйон євро більше витрат депутатів минулого скликання.
Видання Die Welt підрахувало «вартість» парламенту ФРН на наступні чотири роки. У Бундестазі тепер працює 709 депутатів — замість 630 минулого скликання. Кожен із них одержує місячну винагороду в 9 тисяч 500 євро. Сюди додається звільнення від сплати податків  4 тисячі 318 євро — на «витрати». З цього додаткового «гаманця» депутат може сплачувати за свій офіс у його виборчому окрузі та квартиру в Берліні. Крім того, кожен парламентарій одержить 20 тисяч євро для утримання персоналу: керівника офісу в Бундестазі, референтів, наукових співробітників та асистентів. Якщо «звичайний» депутат може обійтися і трьома-чотирма помічниками, то тим, які працюють у кількох комітетах чи наділені високими повноваженнями, належить мати більшу кількість співробітників офісу.
Досі в Бундестазі на повну і половину ставки працювало 4 тисячі 500 осіб. Нині, у зв’язку з тим, що до складу парламенту додалося ще 79 депутатів, їх кількість зросла.
Також часопис Bild детально розповів про фінансування Бундестагу нового скликання. У зв’язку зі збільшенням числа членів парламенту лише на цю кількість законодавців щороку спрямовуватиметься майже 33 мільйони євро, а на їхніх помічників — ще по 21 тисячі євро щомісяця. Крім того, депутати мають право на одержання компенсації витрат на техніку та матеріали для своїх офісів — на це для кожного з них передбачено по 12 тисяч євро щороку.
Видання наводить ще один приклад «вартості» парламентаріїв: загальна сума їхніх внутрішніх німецьких і зарубіжних відряджень становитиме 15 мільйонів євро.
Фінансування парламентських фракцій теж призведе до збільшення витрат: кожна з них одержує 411 тисяч 313 євро щомісяця, і додатково ще понад 8 тисяч 500 євро на кожного депутата. Також опозиційним фракціям належить 15-відсоткова надбавка.
Bild стверджує, що чималі суми як допомога буде виділено колишнім депутатам, котрі в результаті виборів втратили свої робочі місця в парламенті. Приміром, ХДС/ХСС і СДПН разом не дорахувались у своїх лавах 105 депутатів, яких теж необхідно забезпечити фінансово.

Зважена система влади

Вищим органом виконавчої влади у ФРН є федеральний уряд, який очолює канцлер. Саме він визначає основні положення політики держави, несе за них відповідальність і формує кабінет міністрів. Прерогатива канцлера — ухвалювати основоположні рішення з питань внутрішньої і зовнішньої політики. Специфіка виконавчої влади Німеччини полягає в тому, що федеральні міністерства проводять урядову політику зазвичай не самостійно на всіх рівнях державної структури, а лише через аналогічні органи виконавчої влади земель ФРН і на місцях. Винятком є міністерства — закордонних справ, оборони, деякі підрозділи міністерств фінансів, транспорту та внутрішніх справ.
Федеративна Республіка Німеччина складається із 16 земель. Кожна з них має власну конституцію і парламент — ландтаг. Землі не є суверенними державами і не мають права на відокремлення. Вони, будучи відносно самостійними суб’єктами федерації, автономно визначають структуру своїх органів виконавчої влади. Зазвичай очолюють ці структури обрані парламентами прем’єр-міністри земель, які формують земельні уряди. Вони в межах своєї компетенції формально повністю незалежні від уряду ФРН. Але в питаннях, які стосуються ведення федерації, на них покладено виконання відповідних загальнонаціональних законів.
Федеральні землі діляться на громади, і їм гарантоване право комунального самоуправління. Але державний устрій Німеччини — не три-, а двоступеневий, котрий складається із земельного і федерального рівнів. Муніципальні органи влади та управління підпорядковуються земельним урядам і розв’язують питання, що стосуються життєзабезпечення самих земель.
На перший погляд, складна і специфічна система взаємовідносин і взаємодії різноманітних органів влади та управління на федеральному і земельному рівнях насправді є зваженою конструкцією, яка дає змогу ухвалювати політичні рішення з урахуванням як федеральних, так і місцевих інтересів.

Наталія ПИСАНСЬКА.

Берлін.