П’ятдесят років тому, наприкінці квітня 1968-го, спортсмени Київського міського крейсерського яхт-клубу вперше спустили на води Дніпра свої вітрильники. 

Як розповідає легендарний яхтсмен, який на 9-метровій «Лелітці» за чотири роки обійшов навколо світу, кандидат технічних наук, письменник Валерій Петущак (на знімку),

на момент заснування громадської спортивної установи, так тоді називався клуб, на березі Дніпра базувалося лише вісім яхт. Усі вони були змайстровані самими спортсменами — перше дерев’яне судно «Таня» виготовив ще до війни перший київський яхтсмен Микола Воячек. Свій вітрильник перед наступом фашистів за наказом НКВС йому довелося затопити, а після визволення Києва яхтсмен підняв судно, відновив його і ходив на ньому аж до 1969 року.

— Створений 50 років тому Київський яхт-клуб, що став одним із перших у СРСР клубів власних вітрильників, має легендарну історію, — каже Валерій Петущак. — Наші спортсмени були і є учасниками і, звісно, переможцями багатьох вітрильних змагань.

За часів СРСР — чемпіонами всесоюзної регати крейсерських яхт Кубок Чорного моря, Кубка Димитрова у Болгарії. Багато років поспіль яхт-клуб виступав і залишається одним із організаторів низки популярних регат, зокрема й регати Кубок великого Дніпра.

— Якщо говорити про перемоги членів Київського яхт-клубу, потрібно зважати на те, що вітрильні перегони для його членів — лише захоплення, — каже член екіпажу парусника «Лелітка» Георгій Лук’янчук. — На відміну від професійних спортсменів, вони ходять ріками і морями у вільний від роботи час, а у повсякденному житті — це вчені, інженери, вчителі, підприємці. Ще одна важлива деталь — більшість вітрильників яхт-клубу не просто збудовані власноруч, а й часто за проектами самих мандрівників.

Свою яхту збудував і Валерій Петущак. На вітрильнику «Лелітка» він разом із дружиною Наталією Македон у 1994—1998 роках обійшли земну кулю. Про зустрічі з різними людьми у різних куточках світу, на Галапагоських і Маркізьких островах, на Таїті, в Новій Зеландії та Австралії, про пригоди та уроки, які отримав під час подорожі, Валерій Дісанович написав у двох своїх книгах — «Ходіння за три океани. Як козаки навколо світу обійшли» і «Солоний гопак», що перекладені вже іншими мовами.

— Головний урок — вір у себе і ніколи не здавайся. Другий — поважай океан, тобто природу.

Якось він на лагуні хотів наловити крабів, аж раптом побачив, як навколо кружляє акула, зменшуючи свої кола. Чоловік каже, що миттєво прорахував свої шанси і розлютився на акулу, від якої, здавалося, неможливо врятуватися, настільки, що сам накинувся на хижачку з целофановим кульком. Акула злякалася і швидко відпливла.

Навколосвітню подорож у 2010—2012 роках здійснив ще один київський екіпаж у складі Юрія Бондаря, кінорежисера Михайла Ільєнка, який у Південній Америці зняв кадри для відомого фільму «Той, що пройшов крізь вогонь», та інших.

Естафету досвідчених спортсменів переймає молодь. Члени вітрильної школи для дітей під керівництвом Володимира Яменка вже неодноразово ставали чемпіонами та призерами національних і світових регат.

Фото Георгія ЛУК’ЯНЧУКА.