Голова Житомирського обласного благодійного фонду «Заручники Чорнобиля» Євгенія Дончева нещодавно повернулася з Японії. Разом з нею на запрошення японської благодійної асоціації «Чорнобиль-Тюбу» в Країні вранішнього сонця побувала мешканка села Великі Коровинці Чуднівського району Катерина Бовкун.
(Справа наліво в другому ряду)
Євгенія Дончева і Катерина Бовкун
з членами ради асоціації «Чорнобиль-Тюбу».
Японський буклет з портретом Ані Бовкун
як символом чорнобильської дитини.
З фондом «Заручники Чорнобиля» японські благодійники співпрацюють уже давно, «Голос України» не раз писав про ту велику допомогу (багатомільйонну, в доларах), яку вони надали постраждалим від аварії на ЧАЕС. А з Катериною Бовкун японці хотіли поспілкуватися не випадково. З 1976 року і до вибуху реактора вона разом з сім’єю жила в Прип’яті, з чоловіком Валентином працювали на атомній станції. Після аварії їх переселили дуже прагматично — на пуск першого блоку Хмельницької АЕС. Зрозуміло, що після того стресу, який довелося пережити, стала проситися переїзду будь-куди. Так і опинилася з дочкою на Житомирщині.
Коли довідалася, як активно «Чорнобиль-Тюбу» допомагає постраждалим від радіації, надіслала в Японію листа подяки. Не сподівалася на відповідь, але звідти теж надійшли листи. Один з них з міста Окаяма від Фусае Сувігра. Жінки подружилися і листуються вже понад 20 років. Пишуть одна одній про звичайне життя, сімейні справи. До речі, Аня, дочка пані Катерини, стала символом чорнобильської дитини: її портрет був на буклеті, видрукованому асоціацією «Чорнобиль-Тюбу» . Японська подруга знає, скільки проблем було в Катерини Бовкун через здоров’я дочки: вона дуже хворіла, перенесла кілька операцій. Але видужала. Уже й внука пані Катерина має. Отож треба сподіватися, вірити й боротися. Листи в Японію писали й інші жінки-переселенці. 1997 року вони були видані в Японії окремою книгою. Після аварії на АЕС у Фукусімі «Чорнобиль-Тюбу» перевидав ту книгу. Вона про те, як жити після катаклізму.
Зв’язки «Заручників Чорнобиля» і «Чорнобиль-Тюбу» тривають уже більше трьох десятиліть. Тепер вони переживають новий етап. Україна стала джерелом досвіду подолання техногенної катастрофи. Гості з Житомирщини побували цього разу в чотирьох містах Японії. Послухати їх розповіді приходили різні люди. Були з-поміж них і ті, хто евакуйований з радіаційно забруднених територій, і ті, хто залишився жити на відстані 8—25 кілометрів від зруйнованої АЕС. Були студенти з Токіо, волонтери. Їх цікавило те, чого не прочитаєш у серйозних публікаціях тих, хто сам через це не пройшов, наприклад, як перебороти труднощі психологічного характеру. Новостворена громадська організація міста Одака передала кошти, які використають для закупівлі необхідних речей для дитсадка в райцентрі Народичі на Житомирщині.
Оксана ЛУК’ЯНЕНКО.
Фото надане Євгенією ДОНЧЕВОЮ.
Житомирська область.
