Уже майже два роки діє новий закон, який регулює конкурсну процедуру призначення і контрактну систему праці керівників державних та муніципальних закладів культури. На думку народних депутатів, протягом цього терміну «цілком природно і закономірно» з’ясувалося, що закон потребує певної модуляції. На цьому наголошує, зокрема, представниця фракції «Самопоміч» Ірина Подоляк. Саме вона виступає ініціатором змін до згаданого документа. За словами парламентарія, під час застосування нових положень виявилися певні колізії, на які варто відреагувати і які варто усунути.

Над проектом змін, окрім народного депутата, працювали і юристи Міністерства культури, і заступники міністра, і представники ради музеїв. Під час засідання Комітету з питань культури та духовності, на якому розглядався цей законопроект, І. Подоляк озвучила деякі колізії, які нині виникають у зв’язку із дією нового закону. Ідеться, наприклад, про ситуації, за яких уповноважений орган згідно з тими термінами, які є, не погоджує з якихось причин результати проведеного конкурсу. Щоб запобігти цьому пропонується внести норму, яка унеможливить застосування таких повноважень під час призначення керівників, котрі пройшли конкурс. Вказує законотворець і на те, що конкурсна комісія не має створюватися один раз і назавжди. «Ми кажемо, що кожна установа культури має мати окрему комісію і виписуємо це положення чіткіше», — зауважила вона.

Окремо зупинилися на проблемі, пов’язаній із тим, що громадські організації хочуть брати участь в процесах, будувати партнерство з державними чи з комунальними органами й контролювати все, що відбувається. На думку парламентарія, це правильно і зрозуміло. Проте вона акцентує на тому, що громадські організації іноді використовуються як інструмент у певній змові, в якій сторонами можуть виступати різні особи — від діючого керівника до уповноваженого органу. Інший бік проблеми — часто до переліку видів діяльності громадських організацій входить до півтори сотні позицій, лише одна з яких може стосуватися, приміром, організації культурно-мистецьких заходів. Тож представники спілки фермерів чи союзу ветеранів можуть делегувати своїх експертів у конкурсну комісію, яка обирає директора оперного театру. На думку І. Подоляк, довести і покарати за це неможливо, тому пропонується ввести положення, згідно з яким у законі йтиметься не просто про громадські організації, а про професійні громадські об’єднання у сфері культури, зареєстровані в установленому законом порядку, і творчі спілки. Тобто та ж рада музеїв, об’єднання асоціації письменників України чи об’єднання театральних діячів тощо. Так, представництво громадськості зберігатиметься, але воно буде більш фаховим.

Під час обговорення законопроекту на засіданні профільного комітету дискусія розгорілася з приводу положення про обмеження терміну перебування на посаді керівника закладу культури. Свого часу із закону цю норму вилучили саме через дискусійність. Однак подібні положення діють у сфері освіти та медицини, зауважила автор проекту змін.

Спираючись на це, вона висловила впевненість, що й в культурі ці обмеження варто застосовувати. Йдеться про те, що очільник може максимально обіймати посаду протягом двох термінів на п’ять років. Власне, це чи не єдина розбіжність, яка виникла у законотворців під час дискусії. Всі інші положення визнали необхідними і такими, що на часі. Відтак члени комітету одноголосно підтримали рекомендацію взяти проект змін за основу, для того, щоб удосконалити його до другого читання.

Узагальнюючий висновок фахівців науково-експертного управління апарату Верховної Ради не такий втішний: «законопроект доцільно повернути суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання з урахуванням висловлених зауважень та пропозицій». Експерти висловили низку зауважень до тексту змін. Нині законопроект включено в порядок денний, і він чекає розгляду в сесійній залі.