Майже сорок літ знаємося з Юрієм Шипом — відомим поетом Срібної Землі. Його книжки (а їх аж сорок!) відзначені трьома всеукраїнськими літературними преміями: імені Леоніда Глібова, Івана Сварника та Зореслава. Він тричі лауреат крайових літературних премій ім. Федора Потушняка і Августина Волошина за духовні, ліричні твори, байки та пісні...

Народився Юрій Васильович 3 травня 1943 року.

...Турянська долина в Перечинському районі багата на природу вишиваних гір і щедра на самобутні таланти. Серед них і колоритна постать Юрія Шипа. Родом він із невеличкого гірського села Мокре, що тулиться до піднебесної красуні — полонини Руна неподалік водоспаду Шипіт (може, звідси й прізвище Шипа?). Тут і виріс Юрко. Серед лемків-верховинців уперше почув церковні дзвони, богопрославні та народні пісні, казки, відчув смак селянського хліба, закарбував у серці народні долю та мораль.

«Любов і честь Турянської долини» — так назвав поет Василь Зубач вступне слово до книги рецензій та відгуків літературознавців про Юрія Шипа «Щедра борозна» (2008). Сьогодні на Закарпатті небагато письменників, яким би в часописах було приділено стільки уваги, як нинішньому ювіляру. Однак найвичерпніше його біографію та художні набутки висвітлив поет і літературознавець Михайло Ряшко у синопсису «Життя і слово Юрія Шипа. Літературний портрет» (256 сторінок з ілюстраціями).

Цей своєрідний трактат — вдала спроба медитаційно заглибитися в суть світобачення Ю. Шипа та його побожної і чуйної душі. Автор життєпису простежив і простудіював творчі етапи життя письменника...

Та чи не найбільше уваги там приділено пісенній творчості Юрія Шипа. Адже на його слова написано майже 500 різножанрових пісень із широкосяжною ладотонікою. Вони побачили світ десятьма окремими книжками й привернули увагу багатьох композиторів і виконавців. Зокрема, народних артистів України Марії Зубанич, Петра Матія, заслуженого артиста Миколи Попенка, Марії Баяновської, Василя Гайдука, Івана і Михайла Керецманів, заслужених артистів Оксани Ільницької, Надії Підгородської...

На Закарпатті майже немає міст і сіл, де б не звучали пісні на слова Ю. Шипа чи не декламувалися зі сцени його гуморески та байки. Твори митця з успіхом виконуються і за кордоном. Як розповідає художній керівник Заслуженого академічного Закарпатського народного хору України Наталія Петій-Потапчук, «при виконанні пісні на слова Юрія Шипа «Спаси і помилуй нас, Боже» у польському місті Михайлів, де живуть переважно лемки-українці, слухачі стояли зі сльозами на очах і довго вдячно аплодували».

Загалом Ю. Шипу належать пісенники обсягом до тисячі сторінок!

Іншим, передусім викривальним, літературним жанрам, у яких успішно працює ювіляр, притаманна своєрідна, сказати б, шипівська народно-фольклорна поетика (збірки «Бита карта», «Градусна хвороба», «Феркові фіґлі», «Сині сльози», «Пан ГОСТИня»,

«Не плюй, Грицю, у криницю», «Прогулянка звіринцем», «Байкостріл» та ін.). Як визнав доктор філологічних наук Василь Чумак, уже перша Шипова сатирична книжка — «Бита карта» (1984) «була на той час (брежнєвсько-сусловського пограбування розуму й духовності) — мужньою, сміливою і, разом з цим, людяною збіркою викривальної поезії». Ця «норовиста любов» палахкотить у його творах і сьогодні.

У творчій манері Юрія Шипа є ще одна показова риса: вміння у короткі рядки вкладати максимум прозорого змісту, без новомодного ускладненого штукарства. Як, скажімо, в іронічній мініатюрі «Дві мороки»:

Депутати й виборці на світі
Хочуть їсти, хочуть жити:
Перші — журяться, 
де бакси діти,
Другі — де їх чесно 
заробити.

Прискіпливу вдачу ще в молодому літераторі помітив непоблажливий мудрець-сміхотворець Фелікс Кривін: «Юрій Шип — сатирик від природи...».

Гумор його повчальний, вдумливий і йде від чарівного закарпатського діалектного слова. Передусім, це книжки «Усміхнена педагогіка», «Журба над криницею» та інші. Завдяки творам Ю. Шипа чимало дітей і дорослих сьогодні у світ прекрасного входять із любов’ю до рідної мови, до батьків, Небесного Творця та України.

Усе про все не можу знати.
Та певно відаю одне:
Що Бога, Матір і Карпати
Не смію зрадити ніде.

За мудре слово й доброту Ю. Шипу вдячні прихильники його таланту. Серед них і ті, хто пам’ятає, як 19-літнім юнаком 1962-го він пірнув у полум’я. Спочатку виніс п’ятирічного хлопчика. І знову, облитий водою, зник у вогняному пеклі. Довго шукав трирічну дівчинку, яка з переляку сховалася під ліжко. Виніс і її, обпечений, задихаючись, коли вже починали падати крокви і стеля дерев’яного будинку... За цей героїчний вчинок ще молодого тоді Шипа — вчителя Сімерківської восьмирічки на Перечинщині відзначили медаллю «За відвагу на пожежі». А потім були ордени й медалі за здобутки у творчості: Блаженного Андрія Бачинського, Преподобного Нестора Літописця, звання «Відмінник охорони природи України», почесні відзнаки від Національної спілки письменників України, управління культури Закарпатської облдержадміністрації тощо.

75-річний ювіляр Юрій Шип щедрий не тільки своїми творами, а й діями і ділами. Разом із відомим педагогом — дружиною Ганною Іванівною вдячні Богу за троє чудових дітей, шістьох онуків, чотирьох правнуків.
Тож най для них цвітуть сади й співають солов’ї, а духовні, житейські й творчі набутки ювіляра примножуються ще довгі, щасливі літа.

Ужгород.

Фото Василя Нитки.