26 квітня Надзвичайний і Повноважний Посол Японії в Україні Сумі Шігекі вручив Надзвичайному і Повноважному Послу Михайлу Дашкевичу (на знімку ліворуч), який є першим послом України в Японії, державну нагороду цієї країни — Орден Вранішнього Сонця, Золота і Срібна зірки.
Сумі Шігекі зауважив, що перший посол завжди стикається з великими проблемами, оскільки змушений вирішувати організаційні питання, пов’язані зі створенням посольства, місцем проживання, формуванням персоналу місії… Посол Японії наголосив, що сподівається: україно-японські відносини, «засновані послом Дашкевичем під час його перебування у Японії, і надалі розвиватимуться». «Після Майдану та після російської агресії Японія продовжує підтримувати територіальну цілісність України та накладає санкції проти Росії. Японія співпрацює з українським народом задля політичних та економічних реформ в Україні, тим самим визнаючи, що Японія хоче стати справжнім другом України в такі складні часи».
Серед гостей на церемонії нагородження були присутні, зокрема, народний депутат, міністр закордонних справ (1998—2000 рр., 2005—2006 рр.) Борис Тарасюк, екс-прем’єр-міністр, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах, котрих Михайло Дашкевич загадав у свої промові як державних діячів, що так само доклали зусиль для започаткування та розвитку і політичних, і торговельних відносин між нашими державами. «Першим завжди бути непросто! Aле в тому, що тепер відносини між нашими країнами розвиваються успішно, я бачу заслугу і першого Посольства України в Японії, очолювати яке мені випало! А що це так, підтверджує також і ця висока нагорода японського уряду!» — сказав Михайло Дашкевич.
На запитання «Голосу України»: «А що було найважче, якщо озирнутися на ті перші роки становлення нашої дипломатичної місії в Японії?» Михайло Павлович відповів: «Найважче — це було встановити контакти з японцями, з фірмами, адже ця країна відома найпотужнішими у світі компаніями. Це — як нова планета. Все там було непросто. Я до того не був японістом. Японської дипломатії не знав, почав нею займатися тільки за шість місяців до призначення… А ще було важко працювати з нашими міністерствами і відомствами. З нашого боку часто не реалізувалися досягнуті з японською стороною домовленості…»
А от що згадується з приємністю, то це люди. «Я відкрив для себе новий світ, нових друзів. З японцями працювати було дуже приємно. Це люди відкриті, відверті, чесні, порядні… У мене за плечима великий досвід дипломатичної роботи, і можу сказати, що найлегше було працювати саме з японцями».
Ще Михайло Павлович зізнався, що дуже шкодує, що незалежність до України прийшла так пізно, бо якби це сталося хоча б на десять років раніше, то встиг би зробити для держави на дипломатичній службі набагато більше.
Фото Володимира Тарасова (Укрінформ).
