На Полтавщині тривають урочистості з нагоди 100-літнього ювілею видатного земляка Олеся Гончара. Цикл свят завершиться на Трійцю, коли 27 травня у селі Суха Кобеляцького району на подвір’ї музею-садиби класика відзначать традиційне «Зелене свято Гончарового дитинства». Воно буде особливо велелюдним — як літературно-мистецький фестиваль. А найпомітніша наукова частина віншувань уже завершилася. Її апогеєм стала міжнародна науково-практична конференція «Феномен Олеся Гончара в духовному просторі українства», що тривала два дні.
Церемонію спецпогашення тематичного конверта виконали
заступник голови ОДА Микола Білокінь,
ректор педуніверситету Микола Степаненко,
директор краєзнавчого музею Олександр Супруненко
та керівник обласної дирекції «Укрпошти» Андрій Рижов
(зліва направо).
До першовитоків творчості
Цей поважний форум розпочався у Полтавському національному педуніверситеті ім. В. Короленка. До його організації та проведення долучилися науковці й студенти закладу. А звітний концерт мистецьких колективів і кращих виконавців університету під девізом-цитатою ювіляра «Дякую Богові, що дав мені народитися українцем» став справжньою окрасою заходу.
Друге пленарне засідання конференції відкрили у Краєзнавчому музеї ім. В. Кричевського. Прелюдією до нього стала урочиста церемонія спецпогашення тематичного ілюстрованого поштового конверта з оригінальною маркою «100 років від дня народження Олеся Гончара» (художник Микола Кочубей). Хвилюючим моментом урочистостей у музеї було відкриття виставки «Світло його зорі», присвяченої ювілею письменника-земляка. Колись цей музей відвідував сам Олесь Гончар, тут зберігаються його особисті речі.
А найцінніші експонати — передані сином іще одного полтавського письменника Олеся Юренка листи з родинного архіву. Юренко був відповідальним секретарем козельщинської райгазети «Розгорнутим фронтом» і запросив на роботу в редакцію випускника семирічки Сашка Гончара. Листування двох Олесів допомагає зануритися у першовитоки творчості класика набагато глибше. В рамках наукового форуму відбулося також засідання круглого столу, присвячене творчості Гончара в контексті сучасної шкільної літературної освіти.
Скинути з корабля — а навіщо?
Другий день конференції розпочався з відвідин її учасниками музею-садиби Олеся Гончара в Сухій. І хоча чимало гостей — професорів і молодих дослідників — бували тут раніше, всі вони переступали поріг хатини, де «народжувалася душа» майбутнього письменника, з особливим трепетом. Насиченим був і візит до Кобеляцького районного музею літератури та мистецтва ім. О. Кулика, де є експозиція, присвячена видатному земляку.
Завершальним акордом наукового форуму стали його секційні засідання у Кобеляцькій загальноосвітній школі №2 імені Олеся Гончара. У шкільній кімнаті-музеї письменника змістовну екскурсію для гостей провели дев’ятикласники Вероніка Калініченко, Альона Устименко, Антон Новицький і Владислав Скорик.
Старшокласники взяли участь й у роботі кількох секцій науково-практичної конференції. Присвячувалися вони літературознавчим, особистісним і часовим вимірам творчості ювіляра, особливостям його мовно-стилістичних засобів, методичним аспектам осягнення творчої спадщини. Обговорено й проблематику осучаснення програм і курсів з української літератури у школах та вишах. На переконання учасників конференції, пропозиції деяких «суперпатріотів» скинути ледь не всі твори наших письменників радянського періоду з «корабля сучасності», м’яко кажучи, не виправдані.
Адже, скажімо, кращі романи Олеся Гончара ніяк не втискуються у прокрустове ложе «кондового» соцреалізму. Їх гуманістичні ідеали, обстоювання загальнолюдських цінностей і закоріненість у традиції свого народу мають стати надбанням і прийдешніх поколінь. Матеріали згаданої міжнародної науково-практичної конференції засвідчили: творчість нашого класика продовжують досліджувати науковці в світі — від Японії до Молдови, Словаччини, Польщі, Німеччини…
Новели для айфону
Інша річ, що заохочувати сучасну молодь до осягнення літератури уже не можна позавчорашніми методами, які відбивали в учнів бажання знайомитися навіть з вартісними художніми творами. Треба шукати нові стежки до їхніх сердець.
Як це зробити, на одному з секційних засідань у Кобеляках показала доцент Полтавського педуніверситету Людмила Нежива. Разом зі своїми студентами вона підготувала для учасників конференції два буктрейлери — кількахвилинні відеопрезентації відомих новел Олеся Гончара «За мить щастя» і «Модри Камень». Тематичні фото, ігрові кадри-вставки та сучасна музика за 2—3 хвилини робили те, чого не зробить фаховий лектор і за 2—3 години — вони по-справжньому зацікавлювали чи навіть захоплювали присутніх на засіданні секції дев’ятикласників. Бо жодну розповідь не порівняєш із подібними «живими картинками» про кохання та людські долі й характери в особливих обставинах, які можна «закачати» на власний айфон разом із трейлерами улюблених фільмів…
Учасники міжнародної науково-практичної конференції прийняли ухвалу, в якій наголошують на необхідності продовжувати дослідження творчості Олеся Гончара та завершити видання повного зібрання творів. Також пропонується повернути в шкільну програму знакові романи класика «Прапороносці» та «Собор».
Василь НЕЇЖМАК.
Фото з сайту Полтавської ОДА.
Полтавська область.
