На Театральній площі Полтави влаштували День гуцульської культури. Зініціював це дійство народний депутат, голова Комітету Верховної Ради з питань культури і духовності Микола Княжицький. Разом з представниками Верховинського району Івано-Франківської області він приїхав до Полтави, щоб презентувати тут своєрідну столицю Гуцульщини.
На святі зібралися кілька тисяч полтавців і гостей міста. Спілкуючись із ними, Микола Княжицький наголосив на важливості міжрегіональних зв’язків та потребі якнайміцніше «зшивати» нашу державу на рівні людських сердець. Особливо з огляду на те, що подібні заходи сприяють розвитку туристичної галузі та, власне, економіки. Водночас не можна миритися з тим, що більшість співвітчизників бачить головні туристично-рекреаційні принади віддалених чи навіть сусідніх областей тільки по телевізору.
Іван Шкіндюк, Микола Княжицький, Валерій Головко під час прес-конференції в Полтаві.
Коли танцювали гуцули, ноги глядачів-полтавців самі просилися в танок.
Фото Василя НЕЇЖМАКА.
Голова Полтавської ОДА Валерій Головко та керівник Верховинської районної ради Іван Шкіндюк підписали угоду про співробітництво між регіонами. І запевнили, що такі формальні й неформальні «паспорти» співпраці множитимуться, а представники влади докладатимуть зусиль для наповнення їх реальним змістом.
Різницю між віртуальним та безпосереднім живим спілкуванням полтавці й верховинці, котрих прибуло до обласного центру понад півтори сотні, відчули сповна. Уже на підступах до сцени, біля яток, можна було придбати вироби народних умільців, а також традиційні напої та наїдки гуцулів. Практично все їстівне щедрі ґазди давали й куштувати.
Концертну програму на головній сцені гості розпочали неповторними мелодіями справжніх карпатських трембіт. А коли з’явилися вбрані у яскраві, притаманні тільки для високогірного краю, народні костюми співаки, танцюристи, музики, на величезну імпровізовану сцену перетворювалася вся Театральна площа. Самодіяльні артисти спускалися зі сцени чи просто виходили до глядачів, щоб співати й танцювати разом із ними. Полтавці, звісно, підспівували, підтанцьовували й не шкодували долонь для аплодисментів.
Особливо вирували пристрасті під час імпровізованого автентичного гуцульського весілля. Із головними дійовими особами — князем і княгинею, багатьма успадкованими від пращурів деталями старовинного обряду, співанками, танцями, веселощами, частуваннями... Попри те, що дійство нагадувало фольклорне свято, виконавці підкреслювали: такі весілля досі грають у них не напоказ — по-справжньому. Тож лише задля того, щоб зануритися у магію подібної автентики, варто побувати у цьому краї.
Як і на Полтавщині, Буковині, Київщині, Одещині чи в інших регіонах, де також вистачає всіляких див.
Полтава.
