Соціальні питання розглядали під час ХХІ сесії Івано-Франківської обласної ради. Розпочалася вона з відвідин Залучанського дитячого і Снятинського психоневрологічного інтернатів. Комфорт і затишок у приміщеннях, нові кухні, пральні, міні-пекарня, загальний благоустрій — такі зміни тут завдяки виділеним цьогоріч із обласного бюджету трьом мільйонам гривень. Голова облради Олександр Сич та облдержадміністрації — Олег Гончарук запевнили, що ці інтернати — добрий приклад для інших подібних закладів Прикарпаття, яких загалом є вісім.
Депутат облради Назар Андріїв, директор соцзахисту повіту департаменту Марамуреш Аліна Косте, офіційний представник повітової ради Микола Мисарош.
Фото автора.
Уже на пленарному засіданні, підсумовуючи побачене, депутат облради Богдан Кобилянський навів слова мешканки Залучанського інтернату Іринки: «Ви не в силі змінити нашу долю, але можете полегшити наше перебування на землі». Дівчина з нерухомими руками й ногами малює зубами. Таких, як вона, впертих і цілеспрямованих, тут чимало.
Доповідаючи про реформування та вдосконалення роботи інтернатних установ, начальник департаменту соціальної політики ОДА Володимир Корженьовський розповів, що в геріатричних пансіонатах, психоневрологічних будинках-інтернатах і дитбудинках перебуває майже 1200 підопічних. Понад третину — ліжкові хворі. Торік до таких закладів скеровано 184 дітей з інвалідністю та одиноких мешканців Прикарпаття. Тенденція — до зростання їхньої кількості.
Нині завдяки збільшенню фінансування прикарпатські інтернатні установи — одні з кращих у країні. Допомагають також благодійні організації та фундації. 85 відсотків вихованців закладу не мають кровних родичів. Підопічні забезпечені чотириразовим харчуванням. Витрати на це в геріатричних пансіонатах 32 гривні на день, на медикаменти — сім гривень. У дитячих — 50 і 12 відповідно. Видатки на одного вихованця дитячого інтернату становили в 2016 році менш як п’ять тисяч гривень за загальнодержавного показника — 7861. Із 338 житлових кімнат лише 15 розраховані на одну особу, 111 — двомісні.
Найбільшою проблемою є неукомплектованість штату. Скажімо, серед 179 підопічних Залучанського інтернату — 130 лежачих. Дві санітарки обслуговують 45 дітей, а норма — вісім. Через недостатню зарплату й велике навантаження — плинність кадрів, нестача електриків, сантехніків, а насамперед кваліфікованих медпрацівників, зокрема, педіатрів і дитячих психіатрів.
Голова ради директорів інтернатних закладів Дмитро Дякур нагадав, що деякі установи потребують ремонтів внутрішніх приміщень, нових пралень, розширення особистого простору для вихованців, облаштування спортивних та ігрових майданчиків. Інтернатним установам заборонено мати сонячні станції чи модулі, а такі установки значно зекономили би витрати на енергоносії.
«Керівники інтернатних закладів мають дорожню карту, але потрібна більша допомога держави. Івано-Франківська облрада несе весь тягар фінансування цих восьми установ, хоч у них перебувають люди з усієї країни та навіть із Росії та Молдови, — зауважив Д. Дякур. — Із державних програм маємо забезпечення ортопедичним взуттям, а треба ще й зубопротезування тощо. На сесію не прибув ніхто із запрошених чиновників Мінсоцполітики. Готуємо звернення до столичної влади».
Сформований перелік невідкладних робіт щодо матеріального поліпшення інтернатних закладів подадуть і до обласної влади, і під час перегляду бюджету депутати частину коштів скерують на такі заклади. За такого системного підходу вдасться поліпшити якість надання послуг.
Перший заступник голови облради Василь Гладій наголосив на реформуванні закладів соціального спрямування. «Асоціація з ЄС диктує низку завдань у цій сфері, зокрема, поліпшення якості послуг, максимального наближення закладів до сімейного типу, де підопічні відчуватимуть себе в колі родини, — сказав він. — А соціальні працівники повинні їм допомагати робити те, чого вони самі виконати не можуть».
Запрошена на сесію Аліна Косте, директор соцзахисту повіту департаменту Марамуреш, поділилася досвідом реформування інтернатних закладів у Румунії. У спадок від комуністичного режиму там перейшла мережа великих установ інтернатного типу.
Крім хворих та сиріт, у них перебували діти із незаможних сімей. Держава несла величезні витрати, утриманці жили в депресії та соціальній ізоляції. Після реформи та децентралізації таких установ, завдяки досвіду країн ЄС, якість догляду докорінно поліпшилася. Перейшли до надання резидентських послуг у середовищі, близькому до сімейного типу. Останні дослідження показали, що стався значний прогрес на законодавчому та практичному рівнях. Перебування в малих закладах на 10—12 осіб призвело до зменшення захворюваності утриманців. У таких домах сімейного типу ліпші стосунки між дітьми й дорослими вихователями, а головне — умови для забезпечення соціального захисту, інтелектуального, фізичного і ментального потенціалу дітей та інших категорій мешканців інтернатів.
