Завтра — День матері

Достеменно невідомо, скільки саме дітей, онуків та правнуків збиралося нещодавно за столом Любові Сидорівни Толмачової (на знімку),

але можна не сумніватися: більше гостей того дня не було в жодній іншій хаті Плоско-Забузького, що в Вільшанському районі на Кіровоградщині. Бо привід був надзвичайний — славна мама і господиня святкувала своє 75-річчя.

 

Любов Сидорівна та Микола Арсентійович Толмачови.

Фото Івана КОРЗУНА.

Атестат у руки — і в колгосп

Загалом має Любов Сидорівна 8 дітей, 17 онуків та 9 правнуків! 34 людини вже прийшли у цей світ завдяки тому, що колись хлопець із Херсонщини, Микола Толмачов, узяв за дружину просту дівчину (доярку із села, що одним боком виглядає на Синюху, а другим озирається на Буг). А ще скільки нових людей прийде!.. Стільки, що столи й стільці у будинку на вулиці Перемоги й справді ніде буде ставити, коли чимала сімейка збиратиметься до купи. І не тому, що він не просторий. Зовсім ні. Збудували Толмачови свою хату добротною, високою.

Починалося все в далекі шістдесяті... Про хороми й палаци тоді тільки з казок про золотих півників і не менш дивних рибок знали. Тим паче — для людей трудових, без партійних і світських привілеїв. Довгими роками мешкала родина у «врем’янках», а тим часом повільно, від копійки до копійки, будували на подвір’ї житло, в якому можна було б розмістити всіх. Поки увись від фундаменту росли хати, розросталися сім’ї і прибувало в хлівах господарство. Швидкоплинність часу, здавалося, людей не турбувала, бо життя навкруг відчувалося стабільним, а всі були нібито... рівними.

Скоробагатьки (якщо такі «птахи» взагалі водилися в тоді цих краях) ховалися по містах, а село служило ідеї колективної відданості праці, скромності і взаємовиручки. Так було і в колгоспі імені Артамонова, де Микола Арсентійович працював водієм, а Любов Сидорівна доглядала корів.

«Про вищу освіту мені годі було й мріяти, — згадує багатодітна ювілярка. — Жили ми з мамою бідно, тож щойно закінчивши школу й отримавши атестат про сім класів, я вже на другий день пішла в колгосп телятницею. А там, як побралися в 1962 році, то відразу й про дітей задумалися. Галинка народилася в лютому 1963 року. В 1964-му почали зводити хату, бо тулилися з чоловіком, дитиною та моєю мамою в маленькому будиночку, що стояв на цьому ж місці. В 1966-му народилася Надя, в 1968-му — Олена, 1970-му — Люда, в 1975-му — близнята Таня й Наталя, в 1977-му — Поліна, а через два роки — син Микола. Всі вони в мене діти гарні, добрі до людей, слухняні...

Гуртом краще

Микола, названий на честь тата, мешкає нині біля батьків, допомагає по господарству. Надію чи не щодня можна зустріти на городі. Тут же й онука Софійка, бабусина помічниця...

А в принципі познайомитися з дітьми (та й онуками) Любові Сидорівни та Миколи Арсентійовича можна за один день, бо усі вони живуть неподалік. Як не в Плоско-Забузькому, то в Чистопіллі чи в сусідньому Добровеличківському районі. Найдальші — під Уманню. Мабуть, це унікальний факт — коли така велика родина й так «купно» живе: перебіг через город — і в мами! А ще, мабуть, треба дуже любити своїх батьків і свою малу батьківщину, аби не піддатися спокусі випробовувати на смак сіль іншої землі.

До речі, всі діти у загальноприйнятому розумінні — благополучні, достойні поваги, працьовиті люди. Бо виховувалися на прикладі батьків, які і колективну, і присадибну працю завжди в пошані тримали. І живності в обійсті Толмачових завжди вистачало. Та й зараз, попри те, що Микола Арсентійович на дев’ятому десятку й після операції на очах, тримають поросят, курей, качок. А ще — конячку Чайку, яка щодня об’їздить усе село, збираючи свіже молоко на переробку. Між іншим, у Плоско-Забузькому з його багатою історією конярства залишилося лише десять господарів, які коня на мотоцикл чи трактор ні за що не поміняють...

«Ніколи не розкошували. Але гуляли, і гуляти будемо...»

«І все-таки Миколі Арсентійовичу краще вдається збирати дітей і внуків за столом, аніж мені, — удає, що заздрить, господиня. — Його день народження — 6 січня. Тож діти сходяться на Святий вечір. Навіть ліжка виносять з кімнати. Лишається тільки місце для столів і стільців. Колядують, вітають. Тетяна у нас — завідуюча клубом, дуже гарно співає і тим підтримує святковий настрій за вечерею...»

Ще один цікавий факт: усі діти Толмачових живуть у власних хатах. Але щоб власноруч збудувати свій дім на всю велику родину — то лише Микола Арсентійович. А потім кожній дитині батьки допомагали фінансово —придбати житло, стати на ноги. І всі весілля дітей пам’ятають як подію, що сталася наче сьогодні вранці.

«Страв багато не було, — згадує господиня. — Само собою — холодець, капуста, ряжанка, локшина з молоком. Були й домашні ковбаси, але в дуже скромній кількості. Тоді ніхто не розкошував».

«Та ми, Любо, ніколи не розкошували, — вносить історичні корективи Микола Арсентійович. — Але гуляли по чотири дні! І будемо гуляти!»

Вітання Голови Верховної Ради України

Дорогі українські матері!

За чудовою традицією, щороку в другу неділю травня в Україні, вітаючи та вшановуючи матерів, відзначають велике, світле і радісне свято — День матері.

Мати — найважливіша та найближча людина для кожного з нас. Мати привела нас у цей світ, навчила перших слів, виховала та вклала у нас частинку своєї душі. Мати — берегиня роду, сімейного затишку і традиції.

Дорогі українці! Закликаю всіх вас у цей день, вітаючи своїх матерів, подякувати за їхню безмежну любов, самопосвяту, виховання та все те добро, яке вони зробили і роблять для нас — своїх дітей.

Дякую вам, наші дорогі українки! Наша найвища шана та любов вам, берегиням життя і миру, берегиням України!

Бажаю вам усім міцного здоров’я, щастя, Божого благословення і щасливих дітей, вірного кохання та родинного затишку.

У цей день з особливою вдячністю хочу привітати матерів, чиї діти захищають нас від російської агресії, та всіх українських жінок-воїнів на фронті оборони України та в тилу. Дякую вам за ваших синів та дочок, які зараз мужньо, із зброєю в руках, виконують найвищу, священну місію захисту Батьківщини! Дякую за ваше вірне і високопрофесійне служіння Україні на бойовому посту!

Бережімо та шануймо наших матерів! Слава українським матерям!

Зі святом, Мати-Україно!

Андрій ПАРУБІЙ.