Вимога проводити оцінку впливу на довкілля може перетворитися на проблему для надрокористувачів
Ухвалення цього закону було сприйнято позитивно усіма зацікавленими сторонами й навіть бізнесом, який розуміє, що громадськість має право знати, що відбувається на її території, й має право голосу. Політики ж могли поставити собі кілька плюсів навпроти євроінтеграційних устремлінь. Закон впроваджує зобов’язання, передбачені Угодою про асоціацію з ЄС, зокрема Директиву 2011/92 про оцінку впливу окремих державних і приватних проектів на довкілля, а також відповідні дотичні положення Директиви № 2003/4 про доступ громадськості до екологічної інформації. Реалізація цього документа також дасть змогу забезпечити на належному рівні виконання Україною зобов’язань за Оргуською конвенцією та Конвенцією про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті. Отож, здавалося б, дуже правильний закон, що долучає Україну до цивілізованого світу, якби не деталі, у яких, як зазвичай, диявол і ховається.
Перше, що помітили представники бізнесу, це те, що у нашому випадку критерії необхідності здійснення оцінки впливу на довкілля, визначені у статті 3 закону, виявилися значно більш розширеними порівняно з вимогами європейського законодавства. Закон зобов’язує проводити ОВД фактично у всіх випадках промислового видобутку корисних копалин, тоді як європейські директиви не передбачають цієї процедури для незначних промислових потужностей. Зокрема, в Євросоюзі ОВД підлягає видобування нафти та газу в комерційних інтересах, якщо щоденний об’єм нафти перевищує 500 тонн, а газу — 500 тисяч кубічних метрів. Ця ж норма продубльована й у законодавстві Великої Британії.
Українське ж законодавство вимагає проведення ОВД навіть для будівництва невеликого промислового трубопроводу малого діаметра. Юристи вважають, що аналогічний приклад можна навести й для будівництва невеликої АЗС, яка передбачає зберігання пального та газу. Вплив АЗС є добре вивченим, і будівництво такого об’єкта у місцях, віддалених від житлової забудови, навряд чи потребує додаткового проходження процедури оцінки впливу на довкілля.
Утім, суворе законодавство, як з’ясувалося, не найбільша перепона для бізнесу. Найгірше те, що досі не існує детально прописаного механізму процедури ОВД. На це, зокрема, нарікають представники ПАТ «Укрнафта».
Цього року компанії необхідно продовжити 27 спеціальних дозволів на видобуток, а також вона планує буріння нових свердловин. Тому «Укрнафта» вже ініціювала проведення слухань у громадах, на території яких розташовані родовища.
«Голос України» згадував, що перші такі слухання відбулися на Івано-Франківщині. Небайдужі мешканці населених пунктів, на території яких розташовані Довбушансько-Бистрицьке, Луквинське, Пасічнянське та Орів-Уличнянське родовища, активно долучалися до обговорення. З цього року «нафтові» села напряму зацікавлені у нарощенні видобутку, бо тепер частина ренти йде й до сільського бюджету. Наприклад, до бюджету сільської ради села Зелена у Надвірнянському районі у січні «Укрнафта» відрахувала 54 тис. грн ренти. Загалом за умови безперебійної роботи Довбушансько-Бистрицького родовища бюджет Зеленської сільської ради поповниться за рахунок рентних платежів орієнтовно на 650 тис. грн на рік, а у разі створення об’єднаної територіальної громади — на більш ніж 1,9 млн грн.
Люди у регіоні зацікавлені у тому, аби нафтогазодобування тут тривало без перешкод, адже для них це не лише податки й рента до місцевих бюджетів, а ще й робочі місця. Розуміють це і в Івано-Франківській ОДА, де документи зі слухань, незважаючи на відсутність деяких регуляторних актів від Мінприроди, було ухвалено.
Зовсім інша ситуація склалася у Полтавській області: місцеві чиновники відмовили у проведенні громадських слухань, посилаючись на те, що Міністерство екології та природних ресурсів не затвердило плату за проведення таких заходів. Неофіційно говорять і про те, що бар’єром для проведення слухань є відсутність переліку компаній, яких чиновники «уповноважать» їх проводити.
Бізнесу, зрештою, все одно, кому платити: «уповноваженим» компаніям, бюджету чи громадам. Для нього важливо, аби запропонований законом механізм працював на практиці. А на ділі виходить, що через бюрократичні перепони підприємства, що видобувають корисні копалини (зокрема, такі важливі для країни, як газ та нафту), можуть залишитися без ліцензій. «Укрнафта» цього року має продовжити 27 спецдозволів, на які припадає майже 50 відсотків видобутку. «Укргазвидобування», стратегічно важливе для держави підприємство, стоїть перед проблемою продовження дії 60 ліцензій.
Ситуація виявилася настільки гострою, що нещодавно її винесли на обговорення засідання комітету з надрокористування Федерації роботодавців України. Там нарікали не лише на нерозроблений механізм процесу отримання ОВД, а й на те, що чиновники дали собі аж 150 діб на її видачу. Чи може бізнес чекати майже півроку, щоб отримати оцінку впливу на довкілля? Скільки втратить держава за простій родовищ? Чи вдасться відновити їх роботу, коли паперову тяганину буде завершено? Усі ці питання риторичні.
Виконавчий директор Асоціації газодобувних компаній Роман Опімах вважає, що доки не буде розроблено детального механізму процесу оцінки впливу на довкілля, цю норму потрібно відтермінувати. У комітеті також переконані, що чиновники мають скоротити термін видачі ОВД до 60 діб. З відповідними зверненнями за результатом засідання комітету його учасники домовилися звернутися до міністра екології та природних ресурсів Остапа Семерака та прем’єра Володимира Гройсмана.
«Голос України» запитав у Міністерства екології та природних ресурсів, яким вони бачать вирішення ситуації, що склалася. В офіційній відповіді вказується, що «відсутність затвердженого розміру плати за проведення громадського обговорення в процесі здійснення оцінки впливу на довкілля не скасовує виконання вказаних процедур державними органами влади, покладеного на них законом». «Відповідно до частини третьої статті сьомої закону «уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 цього закону, — уповноважений центральний орган зобов’язаний забезпечити громадське обговорення у процесі здійснення оцінки впливу на довкілля», тому громадські слухання організовуються та проводяться структурними підрозділами обласних державних адміністрацій або працівниками апарату Мінприроди», — йдеться у відповіді.
Щодо визначення розміру плати за проведення громадського обговорення в процесі здійснення оцінки впливу на довкілля, то, за інформацією чиновників, Мінприроди вже підготувало відповідний проект наказу «Про затвердження розміру плати за проведення громадського обговорення в процесі здійснення оцінки впливу на довкілля», який погоджено з Міністерством економічного розвитку і торгівлі України та направлено на погодження до Державної регуляторної служби України.
Також у Міністерстві повідомили, що ними «організовано і проведено національні тренінги з питань впровадження оцінки впливу на довкілля для працівників обласних державних адміністрацій, суб’єктів господарювання, представників проектних організацій тощо». Тож відмови деяких областей проводити громадські слухання здаються безпідставними.
Водночас, доки матеріал готувався до друку, в Івано-Франківській області ПАТ «Укрнафта» вдалося отримати перші ОВД, що свідчить про певний прогрес у цій справі, який, сподіватимемося, пошириться й на решту областей України.
