Певно, не для мене одного найцікавіше у журналістських відрядженнях — це знаходити людей, в яких горять очі, які не пливуть сонно за течією, а намагаються змінити світ — хай навіть той світ вміщується в обшир свого двору. А тим паче, коли йдеться про зміну вартіснішу — цілого суспільного оточення.

У поїздці у Вертіївську об’єднану територіальну громаду таким відкриттям для мене став Максим Вертюк (на знімку). Він усього-на-всього директор музею та ще керівник «Веркіївської сотні». Але не все так просто: музей земляка — сталінського генерала Кирпоноса — треба переробити в музей національної пам’яті (таке рішення місцевих депутатів), і цю непросту місію доручили молодому Максиму Вертюку. А сам він заснував і керує військово- патріотичним гуртком «Веркіївська Січ», де все також непросто, починаючи від назви: колись Вертіївка звалася Веркіївкою — від козака Оверка, що її заснував. Про це розповідає земляк — письменник Юрій Мушкетик. Сам же гурток збирається щомісяця на кілька днів, де старшокласники вчаться бути воїнами — така настанова керівника, що пройшов АТО.
«Діти вивчають історію, звичаї, культуру нашої країни та нашого краю. Вони повинні знати, хто вони є. У них має бути національна самоідентифікація. Початкова військова підготовка, культура поводження із зброєю, принципи виживання у природних умовах, ази самооборони — це той перелік знань, які отримують наші вихованці», — розповів Максим Вертюк.
Січ розміщується у тепер просторій Малокошелівській школі — вона вільна, бо школа закрилася, а дітей возять до Вертіївки. Проте підтримується приміщення в належному стані — і кочегар є з телевізором біля котла, з бібліотекою, що в колишній школі розміщена. І так цікаво відчиняти двері, на яких вирізані величезні олівці — символ навчання...

Чим хваляться у громаді?

Ігор Мороз, голова Вертіївської громади, розповідає: «У поточному році відремонтуємо 9,4 кілометра доріг, а почали ремонти ще з 2016 року завдяки державним субвенціям. Зробили опалення музею, почистили опалення школи, замінили там батареї чавунні на алюмінієві, у капремонт школи вклали 1,4 мільйона гривень, зробили капітальний ремонт бібліотеки — навіть пандус є. Поставили чотири дитячі майданчики, очистили 0,3 га водойм у Малій Кошелівці та у Вертіївці. Придбали автобус «Отаман» для підвозу дітей до школи».
Власне, перелік на цьому не закінчується, але особлива гордість вертіївського голови — рукотворне озеро. Для відпочинку мешканців та гостей.
«Будівництво озера обійшлося в 1,4 мільйона гривень. Ми його копали протягом 2016—2017 років. Тепер маємо 2 га чистої води. Ось тут буде пляж у нас, восени розробимо план створення рекреаційної зони: алеї, зелені насадження, паркові дерева. Запустимо рибку в озеро. Думаю, що це буде улюблене місце відпочинку жителів громади і туристів. Залучимо приватний бізнес та інвесторів», — сказав Ігор Мороз.
Цікаво, що прилеглі хатинки біля створеного озера вже не продаються. Бо місцеві розуміють: є озеро — будуть туристи, яким потрібні і проживання, і харчування.
А ще гордість голови — дві спортивні секції, що вже розпочали роботу в колишньому навчально-виробничому комбінаті. Ми були якраз на одному з тренувань секції боротьби, і директор Центру розвитку місцевого самоврядування Ірина Кудрик не без задоволення фотографувалася біля справжнього боксерського рингу. Два тренери їздять з Ніжина, який стає донором для громад — з міста в село їздить і згаданий Максим Вертюк.
Та й взагалі завдяки ОТГ починається зворотний, хоч і не масовий поки що, процес міграції — так із Козельця їздять спеціалісти працювати у Кіптівську ОТГ, з Носівки — у Макіївську, а дехто вже й переселився остаточно.
Голова Ніжинської районної ради Олег Бузун розповідає: «Процес створення ОТГ проходить безболісно — район не заважає. Хіба що дошкуляє нерішучість сільських голів — скажімо, з Вертіївкою об’єднатися погодився лише голова Малої Кошелівки, бо молодий і думаючий. Але й деякі села зрозуміти можна — якщо Кукшин має 1,7 мільйона земельного податку, а Григоро-Іванівка 4 мільйони від акцизу... Щоправда, тепер ще кілька сіл просяться до Вертіївки. На часі і створення громади у Кіптях, до якої хочуть приєднатися і два села з сусіднього Борзнянського району».

Що у планах?

Вертіївка — своєрідна візитівка області, оскільки розташована вона на стику доріг Чернігів — Ніжин і Київ — Глухів. Але ж дивно, як зневажливо ставилася ще радянська влада до такої візитівки — жодного приємного оку об’єкта, чогось величавого... А тут ще й згорів клуб разом із бібліотекою і у вельми непривабливому стані колишнє кафе в самому центрі, біля сільської ради.
Тож цьогоріч громада запланувала відремонтувати кафе, зробити ремонт гуртожитку для надання сиротам соціального житла, відновити дороги, зробити капітальний ремонт бібліотеки, освітлення двох вулиць, затвердити полігон твердих побутових відходів...
«До кінця року хочемо отримати у власність агроліс, який становить 90 відсотків усіх лісів району» — твердо каже Ігор Мороз. Йдеться про так званий колгоспний ліс, який з 2000 року знаходиться у незаконній власності обласної ради.
...У Вертіївці є свій Хрещатик. І це зовсім не жарти — так зветься одна з центральних вулиць, це її історична назва, повернута завдяки декомунізації. На цій вулиці гарне кафе, що так і зветься «Хрещатик, 24» — так, крім лицарського облаштування і смачних страв, вам запропонують придбати всього за 15 гривень пачку якісного какао, яке роблять тут же. А ви кажете — село!

Василь ЧЕПУРНИЙ.
Фото Віктора КОШМАЛА.

Чернігівська область.

 

ДОВІДКОВО

Вертіївська ОТГ — одна з перших в Україні і нині четверта за рівнем власних доходів в області після Гончарівської, Деснянської та Корюківської, де великі гроші в бюджет дають військові частини та шпалерна фабрика. Рівень ротаційності Вертіївської ОТГ — усього 0,5 відсотка. Капітальні вкладення становлять майже 3 400 гривень на одного мешканця громади.