Народні депутати України — члени Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради України з питань приватизації та працівники секретаріату глибоко сумують з приводу передчасної смерті (17.05.2018 р.) на 63-му році життя заступника керівника секретаріату
Янковського Сергія Івановича.
Народився Сергій Іванович 19 серпня 1955 року в місті Києві. У 1980-му з червоним дипломом закінчив юридичний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.
Більше 15 років свого життя віддав роботі в органах прокуратури, про яку мріяв з дитинства. На практичній правоохоронній роботі пройшов шлях від слідчого прокуратури Вишгородського району Київської області до старшого помічника заступника Генерального прокурора України.
Завдяки високому професіоналізму брав участь у розслідуванні найбільш складних і резонансних кримінальних справ. Зокрема, в перші нічні години після Чорнобильської катастрофи 26 квітня 1986 року прибув на АЕС і розслідував цю справу у складі спеціальної слідчої групи при Генеральній прокуратурі СРСР. Входив також до складу відомої на весь Радянський Союз групи Т. Гдляна — М. Іванова з розслідування корупції найвищих посадових осіб Узбецької РСР, за результатами роботи якої були засуджені окремі члени (кандидати в члени) Політбюро ЦК КПРС.
Із 1995 року працював у апараті парламенту України. Майже 8 років — у секретаріаті Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією. Значний внесок у створення нового правоохоронного законодавства увінчався провідною роллю Сергія Івановича під час розробки Кримінального кодексу України 2001 року.
Із 2004-го і до останніх днів свого життя на посаді заступника керівника секретаріату Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради України з питань приватизації займався проблемами, пов’язаними з приватизацією житла, об’єктів ВПК, судовими майновими господарськими спорами при відчуженні державного майна.
Старший радник юстиції (полковник у відставці), почесний працівник органів прокуратури, нагороджений багатьма відзнаками, зокрема медаллю «За трудову доблесть», подяками і цінними подарунками Генерального прокурора та Голови Верховної Ради України. Є автором статей у дисидентській за часів Союзу «Літературній газеті» та українському тижневику «Дзеркало тижня».
На превеликий жаль, серце Сергія Івановича зупинилось зарано, не давши можливість написати мемуари, які, безумовно, стали би бестселером.
Найхарактернішими рисами Сергія Івановича були абсолютне відчуття справедливості, кристальна чесність, висока порядність, витончене почуття гумору, любов до людей, чуйність та безкорисна допомога всім, хто її потребує, вміння яскраво й цікаво поділитися своїм багатогранним життєвим досвідом. Ніколи в житті він не йшов на компроміси зі своєю совістю, боровся за правду і благополуччя України до останнього подиху.
Усе його життя — це та спадщина і приклад, що буде постійно в нагоді всім, кого зводила з ним доля.
Висловлюючи щирі співчуття родині покійного, поділяємо її горе. Він був щасливим чоловіком та батьком. Усвідомлюємо гіркоту втрати всіх, хто знав, любив і поважав Сергія Івановича.
Вічна та світла Пам’ять.
