За документами уявна школа працювала десять років, але реального навчання тут не було
Можна сказати, що на цю міжобласну школу для навчання дітей з обмеженими фізичними можливостями свою увагу правоохоронці звернули випадково. Одному парубку раптом просто додому принесли атестат про отримання середньої освіти, і він страшенно здивувався...
Заяви про вступ до цього навчального закладу він не писав, отже, ніколи тут не вчився і тим паче не здавав випускні іспити. Швидше за все, це була помилка. Але представник школи послався на те, що не володіє всією інформацією, й, отримавши в документі підпис «випускника» про видачу атестата, пішов, залишивши хлопця в розгубленості. Про цей курйоз власник несподіваного документа розповів знайомому міліціонерові і той не сприйняв даний випадок як непорозуміння або, більше того, анекдот із життя, а зробив свої висновки. Незабаром почалося розслідування.
— За документами все, здавалося, було нормально, — розповідає начальник відділу з боротьби зі злочинами, пов’язаними з хабарництвом і корупцією Управління з боротьби з економічною злочинністю ГУ УМВС у Луганській області підполковник міліції. Олексій Камишанський. — Такі спеціалізовані навчальні пункти для дітей із проблемами зору, що працюють за принципом вечірньої школи, є в кожній області. Вони належать до Міністерства освіти і науки, але ця школа не входить у підпорядкування профільного департаменту Луганської облдержадміністрації.
Нам пощастило в тому плані, що журнали видачі свідоцтв мають певні строки зберігання, їх не можна було знищити, і це допомогло нам простежити весь ланцюжок шахрайства протягом десяти років.
Початок кінця...
Луганська міжобласна школа для навчання дітей з обмеженими фізичними можливостями була створена ще в часи СРСР, а в 1995 році перереєстрована в умовах нового законодавства. Для її функціонування та бюджетного фінансування, головну частину якого становить зарплата вчителям, достатньо було не менш як 12 учнів, і вони, судячи з документів, були. Але, як з’ясувалося під час слідства, з 2002 року у школи з’явилися проблеми з набором і це загрожувало закриттям навчального пункту. Щоб не залишити сімох викладачів, які до того ж були зв’язані родинними узами, завідувачка школи вирішує піти на підробку. Спочатку вона оформляє на навчання дітей, в яких із зором усе гаразд і немає потреби в навчанні у спеціальному закладі, а потім розширює межі свого шахрайства. Використовуючи коло знайомств у загальноосвітніх школах Рубіжного, вона з колегами підбирала дітей із не-благополучних родин, яких відраховували зі звичайної школи за неуспішність. Зустрічали таких підлітків на вулиці й пропонували:
давай документи, ходити до школи не треба, а атестат про освіту одержиш.
Установлено п’ять фактів, коли під час уявного «навчання» у спецшколі для тих, хто погано бачить, деякі учні перебували в місцях позбавлення волі. Ще кілька осіб за роки «навчання» були за рубежем. Це підтвердила прикордонна служба, що зафіксувала перетин кордону молодих людей, якими цікавиться слідство. Більше того, виявлено два факти навчання в Рубежанській школі двох... померлих підлітків.
За звітними документами, які щомісяця йшли до Києва, у школі немає проблем і все гаразд. Діти вчаться, заняття проводяться, екзаменаційні відомості є, звіти пишуться. А насправді — фікція. Сама школа розташовувалася в актовому залі будівлі УТОС (Українське товариство сліпих). Оскільки навчальний пункт має статус державного, договір на оренду приміщення становив лише гривню на рік. Школа в один клас — доволі убоге видовище: два столи, чотири стільці — й жодних ознак того, що тут навчають дітей. Ні шкільної дошки, ні портретів письменників на стінах, ні наочного приладдя... У товаристві сліпих, котре дало притулок школі під власним дахом, відповідати на запитання відмовляються.
Школу-примару фінансували з Києва
Лише з 2002-го по 2012 рік з державного бюджету на зарплату викладачам школи-примари було виділено понад мільйон гривень. Інших коштів — на спеціальну літературу для людей з ослабленим зором або методичні посібники — школі, згідно з документами, не виділялося. За минулі десять років, знову-таки за документами, у школі «відучилися» 75 людей. Особу кожного з них сьогодні встановлюють, і правоохоронці стверджують, що зробити це цілком реально, хоча й важко.
Ця організація була зареєстрована в Шевченківській районній раді міста Києва, тому в Луганську ніде не значилася й про існування даного навчального закладу ніхто не знав.
— Вчителі підбирали учнів, яким атестат далі не знадобиться, — розповідає Олексій Камишанський. — По-перше, в такому документі зазначено, що це спеціалізована школа для дітей з фізичними відхиленнями, а 90 відсотків дітей, що нібито навчаються, — не сліпі. Тобто довідки про здоров’я підроблялися. Якби, скажімо, хтось із таким документом намагався вступити до вузу, могло постати запитання: що зі здоров’ям, чому закінчував спеціалізовану школу, якщо із зором усе добре? Багато хто з «випускників» із неблагополучних сімей сьогодні ведуть асоціальний спосіб життя. Хоча й прописані в батьків, насправді бродяжать, тому їхній пошук затягується.
— Про факт існування Луганської філії міжобласної вечірньо-заочної спецшколи для людей з ослабленим зором ми знали, — каже директор департаменту освіти і науки облдержадміністрації Ірина Цимбал. — Навчальний заклад працював у місті Рубіжне, але зареєстрований у Києві, тому до нас стосунку не мав. Фахівці департаменту провели перевірку, котра показала, що у школи немає свідоцтва про держреєстрацію навчального закладу, власних статуту і печатки. Ми звернулися до правоохоронних органів із проханням сприяти закриттю Луганської філії Київської спецшколи й притягненню до відповідальності осіб, винних у порушенні чинного законодавства про освіту.
Шкіл-примар у системі загальної середньої освіти Луганщини немає. Всі установи комунальної, державної і приватної форм власності зареєстровані в державному реєстрі підприємств і організацій України.
Виявлений факт унікальний. Якщо слідство доведе провину членів колективу цієї примарної школи, то кожному з них загрожують серйозні заходи покарання: до 8 років позбавлення волі. А якщо доведуть розтрату державних коштів в особливо великих розмірах, то вони можуть позбутися волі строком до 12 років.