Саме це продукують парламенти, вважає Пшемислав Журавський вель Ґраєвський — політолог, доктор наук, професор, радник міністра закордонних справ Республіки Польща. А ідея розвивати і розширювати Балтійсько-Чорноморське співробітництво стає дедалі привабливішою. Про можливості, які відкриває Міжпарламентська конференція, а також про можливі форми взаємодії країн, що входять до Балто-Чорноморського регіону, — в інтерв’ю «Голосу України» з паном Пшемиславом Журавським вель Ґраєвським (на знімку).

— Пане професоре, яке значення може мати конференція такого формату?
— Конференція, яка триває у Києві, — це міжпарламентська конференція, тож її значення — подвійного характеру. З одного боку, парламенти (за своєю природою) можуть давати політичні імпульси, тобто певні загальні рекомендації для виконавчої влади. Адже роль парламентів полягає у тому, щоб визначати ідеї та концепції. Тобто цей імпульс важливий з медіальної точки зору. Але з точки зору конкретних дій, цей імпульс поміркований, бо конкретні дії — прерогатива урядів.
— А якщо подивитись на це через призму Балтійсько-Чорноморського співробітництва?
— Це стосується ще одного аспекту. Важливо пам’ятати: парламенти ухвалюють бюджети, а Балтійсько-Чорноморське співробітництво сьогодні (оминаючи питання військової співпраці, що є окремою темою) передусім містить у собі інфраструктурний компонент, тобто транспортно-комунікаційний у сенсі автомобільних та залізничних доріг, а також інфраструктурний у сенсі транзиту енергетичних носіїв. Це потребує фінансових засобів, а про розподіл бюджетних грошей рішення ухвалюють парламенти. Тож у цьому сенсі міжпарламентські порозуміння мають важливе значення, бо можуть давати імпульс для вирішення фінансових питань. Адже без фінансування все залишатиметься на рівні розмов.
— А які є конкретні форми співпраці, які б можна було наповнити реальним змістом?
— У форматі конференції вбачаю своєрідну прив’язку до активної ще декаду тому, щоправда останнім часом трохи притихлої, але формально існуючої формули ГУАМу. Щоправда, немає у титульній назві конференції Азербайджану, але є Грузія, Україна та Молдова. Тут маю на увазі старі інфраструктурні концепції щодо транспортування енергоносіїв з басейну Каспійського моря через Чорне море шляхом Субса (або) Поті — Одеса, далі до Центральної Європи за відомим проектом Одеса — Броди — Плоцьк — Гданськ. У цьому контексті Польща зацікавлена у створенні транзитного шляху транспортування енергоносіїв поза російським контролем з боку басейну Каспійського моря. А це своєю чергою вимагає військового захисту, бо зрозуміло, що цьому протидіятиме Москва, адже маємо приклад 2008 року, коли Росія в рамках війни з Грузією бомбардувала інфраструктуру транзиту саме для того, щоб відлякати інвесторів і закрити цей шлях.
— А які перспективи у контексті ініціативи Тримор’я?
— З польської точки зору, на сьогодні найважливішою концептуальною формулою співпраці є Тримор’я, або АБЧ — співпраця у басейні Адріатичного, Балтійського та Чорного морів. Тут слід пам’ятати, що Тримор’я — це ініціатива, до участі в якій було запрошено винятково країни-члени Європейського Союзу, і не буде формалізовано жодного розширення цієї формули співпраці на країни поза ЄС. Але те, що не буде формалізації, не означає, що така співпраця не є бажаною і можливою. Йдеться про те, щоби не внести розбрату в групу, яка складається з 12 держав-учасниць, кожна з яких має власні пріоритети з огляду хоча б на географічне положення. Якби Польща запросила Україну, то Хорватія — Боснію, на що, мабуть, не погодилися б інші країни. Хочу наголосити: факт, що Україна не була запрошена до Тримор’я, не випливає з якогось неприхильного ставлення до співпраці з вашою країною, а винятково з побоювання, що розширення формули на країни поза ЄС вдарило б по солідарності 12 країн-учасниць цієї ініціативи.
— Чи ще є варіанти співпраці в цьому напрямі?
— Ще маємо флагманський стержень — Карпатський шлях («Віа-Карпатія»), який, образно кажучи, можна розглядати як хребет, від якого можна буде відгалужувати ребра, тобто чергові дороги, які ведуть, зокрема в (і через) Україну. Наприклад, Хелм — Ковель — Вінниця — Київ чи Перемишль — Львів — Івано-Франківськ тощо.
Тож слід розрізняти ініціативи, які є чільними рамковими ініціативами, що виписуються на штандартах, та повсякденну роботу, яка має виконуватись і виконуватиметься за активної участі України.

Вів розмову Іван КОЗЛОВСЬКИЙ.

Варшава.