Залізничний вузол Ковель — один із найпотужніших у західному регіоні України. Тут працює п’ять тисяч осіб. Від їхньої злагодженої роботи залежить безпека і швидкість руху на сталевих магістралях, чіткий ритм економіки країни, настрій пасажирів. Як досягають цього волиняни, нам розповіли начальник станції Ковель Руслан Александрук та начальник вокзалу станції Ковель член виконкому Ковельської міської ради Василь Сілівончик.
Начальник станції Ковель Руслан Александрук (на знімку ліворуч) і начальник вокзалу Василь Сілівончик мають багато спільних виробничих тем.
Вантажів стає більше. Але... не ковельських
— Руслане Миколайовичу, станція Ковель — найбільша в області. За тим, як вона працює, відчувається ритм економіки всієї держави. Який він сьогодні?
— Обсяги робіт на нашій станції зростають щороку. І це пов’язано з тим, що є виробництво продукції, яка йде на експорт. Це насамперед — зернові, залізна руда на польські металургійні заводи, ліс, вугілля, металопрокат, газ із Росії та Казахстану... Вже четвертий рік ми нарощуємо відправлення вагонів на 5—7 відсотків щороку. У зв’язку з тим, що здебільшого цей потік іде через залізничний перехід Ковель — Ізов, прийнято рішення про електрифікацію дільниці від Ковеля до Ізова і держкордону з Польщею. Уже цьогоріч маємо завершити проектування і розпочати роботи. Це дасть нам змогу пропускати поїзди більшої ваги. Адже тепер потяг привозить до Ковеля п’ять-шість тисяч тонн вантажів, а на Ізов веземо тепловозом лише 4600 тонн. Тобто менша вага, а нам це додаткові витрати, додаткова робота.
Отже, треба електрифікувати залізничну вітку. Для цього вже прибули два вагони трансформаторів. Нові стаціонарні тягові електропідстанції з’являться в Ковелі та Володимирі-Волинському. Усі станції на цій ділянці — Люблінець, Турійськ, Овадне, Володимир-Волинський, Ізов — також приведуть у відповідність до нових вимог. Певні зміни відбудуться і на станції Ковель.
— Декілька років тому, пишучи про перспективи використання вузької європейської колії, наша газета інформувала, що на станції Ковель перевантажували за добу по кілька сотень вагонів із матеріалами та обладнанням, які надходили по репарації з переможеної Німеччини. Які обсяги цих робіт тепер?
— На жаль, у Ковелі немає підприємств, які потужно співпрацюють із залізницею. У середньому вантажимо лише 300 вагонів на рік. Це менше одного вагона на добу. На станції Клесів, наприклад, вантажать стільки вагонів за одну добу. Бо у нас немає вантажів, виробництва простоюють. Колись, як «Сільмаш» та інші заводи працювали, станція Ковель вантажила 50 вагонів за добу. Щодо вивантаження, то ситуація не набагато ліпша. Вивантажуємо всього-на-всього 1200 вагонів на рік. Це переважно цемент, гравій, піноблоки з Білорусі.
— А як справи з вузькою колією?
— Наприкінці минулого року ми по Ковелю зробили маленький прогрес — побудували європейську колію на реалбазу. Затягнули вузьку колію зі станції на територію підприємства, зробили модернізацію пристроїв, поставили вагу, дві нові електролебідки для того, щоб можна було вагони підтягувати, а не чекати, доки під’їде локомотив. За тими даними, які вони озвучують, можемо мати десять тисяч тонн, а може, й більше, щорічних відправлень тільки за рахунок реалбази. Є великі сподівання, що почнемо працювати по європейській колії. У нас інтенсивно задіяні на цьому напрямку станції Мацеїв і Любомль. Ідуть там відвантаження на Європу і звідти приходять вантажі, здебільшого — добрива. Ми, на жаль, поки що лише сировину вивозимо. З цього приводу до мене вже дві комісії приїздили з Ковеля, зустрічалися в райдержадміністрації. Йшлося про виділення земельної ділянки під будівництво термінала для розвантаження, логістичного центру, куди можна було б завозити вантажі автомобілями, залізницею європейською, залізницею широкою, перевантажувати їх.
На сьогодні Ковельський залізничний вузол залишається потужним. Багато труднощів є, але ми не здаємося, боремося. Хотілося б, щоб держава розвивалася, щоб було більше клієнтури. Це робота для людей, заробітки.
Південний напрямок найпопулярніший
— Василю Корниловичу, залізничний вокзал Ковеля завжди багатолюдний. Куди можуть дістатися звідси пасажири без проміжних пересадок?
— У нас багато поїздів приміського сполучення, формуються пасажирські потяги на Одесу, Київ, Новоолексіївку, Чернівці, Москву... На південні напрямки дуже багато, до 50 відсотків, пасажирів з Білорусі. Південний напрямок у літню пору перевантажений, є дефіцит вільних місць. Не завадило б нам якісь додаткові поїзди запровадити. Але Новоолексіївка не така проблематична, як Ковель — Одеса. Маємо сполучення з Польщею. Поїзд Здолбунів — Холм. Із Білоруссю теж маємо зв’язок. Наші поїзди курсують до прикордонної станції Заболоття, в свою чергу поїзди з Бреста теж регулярно прибувають туди. І пасажири роблять там пересадку. Приміські перевезення завжди збиткові. Плюс до того нам не повертають кошти за перевезення пільгових категорій громадян.
— Що робите, щоб пасажирам було зручно, затишно, щоб вони відчували комфорт, перебуваючи на вашому вокзалі?
— Ми надаємо пасажирам багато послуг. Маємо кімнату відпочинку, а біля вокзалу — автостоянку. Пасажирам зручно користуватися нею. Приміром, жителі Білорусі приїжджають, залишають на час своєї відпустки на два-три тижні автомобіль, а самі їдуть поїздом. Для пасажирів з обмеженими фізичними можливостями у нас є така група з працівників вокзалу, які допомагають їм сісти на поїзд, провести висадку. Під’їзди для таких пасажирів у нас є просто на перон. Скарг із цього приводу в нас абсолютно немає. Плюс ми замовляємо для пасажирів з обмеженими фізичними можливостями спеціалізований вагон. Організували для них, а також учасників АТО, волонтерів, залізничників, котрі їдуть у відрядження, спеціальну касу. Окрім того, в літню пору, якщо пасажир не може придбати прямого квитка, ми вирішуємо варіанти виїздів через Львів, Київ. Найчастіше це херсонський і одеський напрямки. І пасажири дуже вдячні за це. Персонал вокзалу завжди привітний, готовий допомогти людині правильно зорієнтуватися в будь-якій складній ситуації.
Підготував власкор «Голосу України» Максим СОЛОНЕНКО.
