Іноді вузькофахові події на довгий час стають новинами номер один для цілої країни й отримують небувалий резонанс у світі — процес виявляється важливішим за кінцевий результат. Попри всю резонансність, саме так можна охарактеризувати епопею з ухваленням закону про Антикорупційний суд. Те, що це відбулося — безумовний позитив, редакція закону водночас відповідає нашій Конституції й задовольняє західних партнерів, а узгоджені норми створюють передумови для формування незалежного й дієвого суду. От тільки суд — це лише остання ланка ланцюга антикорупційних органів. І доки бездоганно не запрацює весь механізм, судді не зможуть гарантувати очищення країни від корупції.
Створення нового суду — подія важлива, але процес буде тривалим та складним. А ми вже сьогодні можемо констатувати, як негативно на нього вплинула непомірна політизація й бажання самопіару в декого з політиків. Можна було сформувати значно ефективніший орган, якби в Конституцію внести зміну про нього, як спеціальний, а не спеціалізований суд. А на час, потрібний для конституційного процесу, вартувало сформувати окрему антикорупційну палату у Верховному Суді, яка вже сьогодні могла б розпочати свою роботу під жорстким контролем громадськості й партнерів. Саме це й пропонував Президент ще минулого року, але ініціативу зразу затаврували й відкинули. Як наслідок, сам суд побачимо вже після виборів, а його діяльність матиме деякі обмеження, продиктовані чинною Конституцією.
Ще Верховна Рада встигла провести два знакові кадрові рішення: звільнити міністра фінансів і призначити аудитора НАБУ. Перша подія стала більше наслідком суб’єктивних чинників і не повинна вплинути на сутність реформ. А друга нарешті розблоковує можливості контролю за основним антикорупційним органом. Там де є контроль, починає зростати й ефективність.
Більшість інших подій минулого тижня звично мали міжнародний контекст. Так, у Києві проголошено план створення Міжпарламентської асамблеї України, Грузії й Молдови. Активно спілкувався з західними колегами Президент. Він провів офіційний візит до Іспанії, вів телефонні переговори з прем’єром Канади й навіть зміг поспілкуватися з головним агресором Путіним про допуск до всіх наших заручників та політв’язнів у Росії й на окупованих територіях обох омбудсменів. Останнє особливо важливо на фоні продовження започаткованого Олегом Сенцовим голодування наших в’язнів та нового незаконного вироку журналісту Роману Сущенку.
Маємо хороші тенденції у відносинах з Польщею та Угорщиною. Нашій дипломатії, часом за посередництвом європейців та американців, удалося пробити моноліт несприйняття. Польська сторона понизила градус «історичного протистояння», а Угорщина, яка ще вчора блокувала нашу співпрацю з НАТО, починає переговори про посилення військової співпраці. Також позитивні заяви були оприлюднені за підсумками саміту G-7, де підтверджено підтримку територіальної цілісності України й засуджено політику Кремля. Однак і тут не все пройшло гладко. Дональд Трамп, бажаючи кинути виклик своїм європейським колегам, «зайшов на мінне поле» із заявою про можливе повернення Росії й відновлення G-8. На щастя, цей словесний тролінг повністю дезавуюється реальними діями американської адміністрації. Паралельно з цим Путін продовжує спроби зруйнувати цілісність західного світу супроти російської агресивної політики. Він зумів здобути значні успіхи в Австрії й Італії. Але поки ще не вступала в бій «важка артилерія» — та ж Німеччина. Колись Греція й деякі інші країни теж робили проросійські заяви, а потім мусили давати задній хід.
Внутрішня українська політика в цей час віддавала певною маргінальністю й ознаками фальстарту майбутньої виборчої кампанії. Тут було багато гучних заяв, але мало подій. Проминув пік атаки на заступника міністра охорони здоров’я О. Лінчевського через його вирвану з контексту цитату, а тим часом наростає нова хвиля проти керівництва «Нафтогазу». Підставою оголошено захмарні премії в структурі за виграний процес проти Росії, але насправді, саме перемога в суді над «Газпромом» стала реальною причиною невдоволення деяких наших проросійських політиків.
І щоб не закінчувати на негативних чи контраверсійних новинах, маємо повідомлення про наближення старту масової малої приватизації, коли держава нарешті позбудеться невластивих для себе функцій. Позитивно, що приватизацію планують проводити за допомого системи ProZorro.
Тарас ЧОРНОВІЛ, політолог і незалежний експерт.
