Дуже шкода, що, починаючи освітню реформу, творці закону не взяли до уваги, що для її реалізації потрібно бодай створити нормальні умови для навчання дітей. А у деяких школах Рівненського Полісся вони не лише далекі від нормальних — тут взагалі не вистачає учнівських місць. Тож будівництво нових і добудова існуючих навчальних закладів тут дуже актуальні. Адже поліські райони б’ють рекорди в Україні за високим рівнем народжуваності, діти підростають і для них потрібні дитсадки, школи.

Було б несправедливим сказати, що на Поліссі не будують дитсадків, нових шкіл. Голова Рівненської ОДА Олексій Муляренко каже, що пріоритетом обласної влади є будівництво дитсадків і шкіл. Тільки у Володимирецькому районі нині зводять школи у селах Озерці і Степангород. Але таких закладів потребують й інші населені пункти. А місцевим та обласному бюджетам власним коштом такої проблеми, навіть попри велике бажання, не осилити. Тому дуже шкода, що освітянський міністр, буваючи в області, не знаходить часу для Полісся, щоб переконатися: проблема з учнівськими місцями там таки є.

Дуже гостро вона стоїть і у селі Дібрівськ Зарічненського району. Про це селяни написали Прем’єр-міністру України Володимиру Гройсману, однак відповіді так і не отримали. Тож сподіваються, що хоч через парламентську газету, куди звернулися, він, а також освітянський міністр Лілія Гриневич дізнаються про проблему громади і допоможуть її вирішити.

Але спочатку про Дібрівськ. Це центр Дібрівської сільської ради, куди входять також Вовчиці і Зелена Діброва. Населення — 2034 людини, із них 605 дітей. На території сільради проживає 152 багатодітні сім’ї. У Дібрівську високий рівень народжуваності — у перший клас 1 вересня піде 53 дітей.

Саме це не дає спокійно спати директору Дібрівської школи, педагогу з багаторічним стажем Василю Тарасовичу Ковтуновичу. Адже не буде де вчитися малечі.

Як розповіли місцеві мешканці, школу в Дібрівську ввели в експлуатацію у 1985 році, вона була розрахована на 320 учнівських місць. Уже тоді проектанти допустили помилку, не розрахувавши достатньо учнівських місць. Бо у тому ж таки 1985-му заклад прийняв на навчання більше школярів — 340. Проблема з учнівськими місцями загострювалася з кожним роком. Тепер вона змусила захвилюватися громаду, бо у школі 400 учнів. І їм бракує класних кімнат. Відтак попросилися у «квартиранти» в місцевий дитсадок, де розмістили два третіх класи. Але оскільки є велика потреба й у місцях для малюків, директора школи попередили, щоб шукали інший вихід. І це зрозуміло, оскільки черга в дитсадок солідна.

— Крім дитсадка, вісім класів початкової ланки змушені навчатися у бібліотеці, коридорі, класі тракторної справи, актовій залі (на знімку)

і навіть у... теплиці, — розповідає Василь Тарасович Ковтунович. — А де розмістимо першокласників, навіть гадки не маю...

Звичайно, якщо скласти руки, то проблема не вирішиться сама собою. Громада почала звертатися і до районної, і до обласної влади, щоб допомогли. З районного бюджету виділили 350 тисяч гривень для будівництва фундаменту для п’яти додаткових класних кімнат. Їх освоїли, фундамент є (на знімку).

Готова і проектно-кошторисна документація під цю добудову. Ціна питання — 4,4 мільйона гривень.

Голова Зарічненської РДА Анатолій Смаглюк звернувся з клопотанням до Рівненської обласної ради, щоб виділили кошти під цей проект. Його розглянула і підтримала профільна комісія облради: звернулася до Рівненської ОДА про включення добудови школи у Дібрівську до переліку об’єктів, що фінансуються з обласного бюджету. «Ми очікуємо, що при перегляді обласного бюджету за підсумками перевиконання бюджету за перше півріччя, все ж таки профінансують добудову Дібрівської школи», — оптимістично налаштований керівник Зарічненського району.

Тим часом дібрівська громада сподівається і на підтримку з Києва. Бо хіба освітню реформу можна втілювати у життя, навчаючись у теплиці? Дуже тісною стала школа і у селі Кідри Володимирецького району, де 632 учні. Навіть навчання у дві-три зміни не вирішує проблему, а на наступний першовересень до неї піде 72 першачки. А де їх прийняти? Бракує класів. Взимку уроки фізкультури проводять по два — три класи в спортивній залі або на коридорі, який дуже вузький. Давно назріла потреба в другому кабінеті інформатики (години інформатики проводяться «нульовими», сьомими та восьмими уроками, бо класи діляться на групи). Навчальні кабінети давно об’єднані (наприклад, інформатики і математики; географії та історії; англійської мови і світової літератури). Немає приміщення для обладнання кабінетів етики, музичного мистецтва, образотворчого мистецтва, основ здоров’я, обслуговуючої праці, не кажучи вже про те, щоб створити робочі місця для всіх вчителів.

Проблему, на думку кідрівського сільського голови Федора Лепуги, можна було б розв’язати завдяки додатковому корпусу, під який було б добре облаштувати недіючий комплекс «школа-дитсадок»:

— Нам свого часу навіть кошти виділили на виготовлення документації та державну експертизу. Але на тому все і закінчилось, як нам пояснили, за браком фінансування. Виходить, пустили на вітер виділені державою кошти на документацію та експертизу, що, на мою думку, не по-господарськи. Тепер, якби ми наважились повернутися до цього проекту, потрібно знову вносити зміни до нього, бо минуло чимало років, і вимоги змінились, знову проводити державну експертизу. А для цього знову потрібні кошти.

І такий перелік шкіл-рукавичок на Рівненському Поліссі можна було б продовжити...

Рівне.

Фото надані мешканцями села Дібрівськ.