Останні тижні увага всього світу була знову прикута до проблеми непоширення ядерної зброї. Міжнародна спільнота з нетерпінням чекала зустрічі 12 червня у Сінгапурі президента США Трампа та північнокорейського лідера Кім Чен Ина, що дала деяку надію на ядерне роззброєння на Корейському півострові. Так само глибока криза навколо провалу ядерної угоди з Іраном наразі тримає у напруженні світ.
Лідер Радикальної партії Олег ЛЯШКО переконаний, що проблема розповзання ядерної зброї в світі не може бути розв’язана без врахування уроків ядерного роззброєння України та виконання ядерними державами своїх зобов’язань та гарантій, наданих свого часу Україні.

Півстоліття боротьби за денуклеаризацію

50 років тому 12 червня 1968 р. Генеральна Асамблея ООН схвалила Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) — багатосторонню міжнародну угоду, спрямовану на обмеження кола ядерних держав та забезпечення міжнародного контролю за непоширенням ядерної зброї.
Водночас низка держав так і не приєдналася до цього Договору та розглядають ядерну зброю як найбільш надійний запобіжник від зовнішньої агресії.
Через 30 років, у 1998 році, Індія та Пакистан заявили про свій ядерний статус, і станом на 2017 рік, за оцінками експертів, мають відповідно 120 і 130 ядерних боєголовок. Неофіційний ядерний статус має й Ізраїль з майже 80 ядерними зарядами. І коло претендентів на членство в «ядерному клубі» постійно зростає.
В останні роки питання розповзання ядерної зброї набуло нової гостроти у зв’язку з ядерними програмами Ірану та Північної Кореї. Потенційним новим членом «ядерного клубу» може стати й Саудівська Аравія, яка 15 березня 2018 р. заявила про намір створити ядерну зброю, якщо це зробить Іран.
Тож зростає стурбованість світової спільноти можливістю ядерного конфлікту у світі, особливо в контексті ядерних програм Північної Кореї та Ірану. А «ядерний годинник», що веде умовний відлік часу до ядерного Апокаліпсису, за оцінкою експертів, повернувся до 1953 року — в часи Холодної війни. Природно, що ця ситуація хвилює мільйони людей по всій планеті.
Водночас я глибоко переконаний, що проблема поширення ядерної зброї в світі не може бути розв’язана без врахування уроків ядерного роззброєння України та виконання ядерними державами своїх зобов’язань та гарантій, наданих свого часу Україні. Розглянемо це питання детальніше.

Історія ядерного роззброєння України

Після розпаду СРСР Україна успадкувала третій в світі за потужністю ядерний арсенал, зокрема майже 1900 стратегічних ядерних боєголовок, що у 2,5 разу перевищував арсенал Великої Британії, Франції та Китаю разом узятий. І це без урахування ще понад 3000 тактичних ядерних боєзарядів.
Та на зорі незалежності керівництво України на чолі з Кравчуком і Кучмою виявилося неготовим виробити ефективну державну політику щодо ядерної зброї, яка була у нашій власності.
Ідучи назустріч світовій спільноті, Україна погодилася на повне ядерне роззброєння та приєднання до ДНЯЗ як без’ядерна держава. При цьому, саме ядерне роззброєння України могло дати потужний стартовий капітал для розвитку нової Української держави — як безпековий, так і економічний.
Однак міжнародна угода щодо обміну третього в світі ядерного потенціалу на гарантії незалежності та територіальної цілісності виявилася невдалою. Підписаний президентами України, Росії і США та прем’єр-міністром Великої Британії 5 грудня 1994 року Будапештський меморандум про безпекові гарантії наразі показав свою неефективність як для прискореної економічної інтеграції України в цивілізований світ, так і, особливо, для нашої національної безпеки.
Як засвідчила історія, він став стратегічною помилкою, за яку ми сьогодні платимо кров’ю, життями і територіями.
З іншого боку, багато з наших партнерів навіть радять нам змиритися з тим, що Будапештський меморандум, мовляв, «не спрацював» та «перегорнути сторінку». Як і більшість українців, Радикальна партія не погоджується з такою порадою. Ми не сприймаємо наше одностороннє ядерне роззброєння як перегорнуту сторінку історії.
Попри всі недоліки Будапештського меморандуму, він носить безсумнівний міжнародно-правовий і зобов’язуючий характер. Так, йому бракує конкретних механізмів виконання. Проте він містить принцип міжнародних гарантій суверенітету, незалежності та територіальної цілісності України. Питання полягає у виробленні та застосуванні конкретних міжнародно-правових інструментів для реалізації наданих гарантій.
І тут багато що залежить від наполегливості, послідовності та винахідливості української влади.

«Угоди повинні виконуватися»

У 2014 році світ раптово побачив, що гарантії, надані Україні в обмін на відмову від ядерної зброї, не виконуються тими, хто їх надав. Україна стала жертвою збройної агресії з боку однієї з держав-гарантів — Росії. А підписанти Будапештського меморандуму не виконують своїх зобов’язань і навіть замовчують саме його існування.
Можна згадати, наприклад, виступ віце-президента США Байдена з трибуни Верховної Ради, в якому не було навіть згадки ні про наше ядерне роззброєння, ні про надані нам гарантії безпеки і територіальної цілісності.
Я невтомно нагадую нашим партнерам базову істину: «pacta sunt servanda» (лат.) — «угоди повинні виконуватися». Цей засадничий принцип міжнародного права і порядку охоплює всі легітимні міжнародні домовленості, включно з Будапештським меморандумом.
Як можна ігнорувати цей фундаментальний міжнародно-правовий документ, що реалізує найважливіший аспект колективної безпеки у світі — принцип ядерного нерозповсюдження? Який деструктивний сигнал це надсилає всьому світу, зокрема Північній Кореї, Ірану та іншим?
Хто буде довіряти закликам міжнародної спільноти до держав, які прагнуть набути ядерну зброю, відмовитися від цієї мети в обмін на гарантії?
Тож агресія Росії проти України, насправді, підриває увесь глобальний режим нерозповсюдження ядерної зброї.
Міжнародна спільнота має жорстко відстоювати виконання Будапештського меморандуму і притягнення Росії до відповідальності. Бо інакше міжнародне право у сфері непоширення ядерної зброї буде повністю дискредитоване. Як і сама ідея безпекових гарантій як спосіб запобігти розповзанню ядерної зброї.
Тож звертаю увагу наших міжнародних партнерів, що слід бути послідовними та чесними. Переконаний, що без практичної реалізації гарантій та обіцянок Україні, ні стара чи якась нова ядерна угода з Іраном, ні потенційна угода з Північною Кореєю не зможуть бути успішними.
А Президенту України слід не плакатися на весь світ та закликати інших вчитися на наших помилках. А боротися і витискати максимум з того, що маємо. Тим паче що є підстави для цього. Зокрема й та, що Будапештський меморандум — єдиний міжнародно-правовий документ за всю історію незалежної України, підписаний Президентом США. І в цьому також його значимість та сила.

Наші зусилля на міжнародній арені

Під час усіх міжнародних переговорів я невтомно наголошую, що вироблення конкретних механізмів виконання гарантій за Будапештським меморандумом має зрештою постати в практичній площині.
Зокрема, декілька місяців тому я звернувся до Президента Порошенка з пропозицією ініціювати проведення у Києві міжнародної конференції найвищого рівня, зокрема запросити до участі в ній безпосередніх підписантів Будапештського меморандуму — колишнього президента США Клінтона та прем’єр-міністра Великої Британії Мейджора.
На конференції слід обговорити механізми дієвого виконання Будапештського меморандуму, такі, як:
— застосування «будапештського» формату міжнародних переговорів щодо агресії Росії замість штучного «нормандського»;
— закріплення існуючих та введення нових санкцій щодо Росії в рамках забезпечення режиму нерозповсюдження ядерної зброї;
— надання Україні масштабної військової допомоги в рамках меморандуму;
— прискорене включення України в існуючі міжнародні системи безпеки тощо.
МЗС України підтримало нашу ідею. Однак реакція від Президента України на цю пропозицію й досі відсутня.
Також вважаю, що найбільший шанс ми маємо на двосторонній основі в рамках стратегічного партнерства із Сполученими Штатами Америки. Тож український парламент за моєю ініціативою ще в березні 2017 року прийняв історичне звернення до США щодо безпекових гарантій.
Відповідно до духу і букви Будапештського меморандуму та у розвиток нашого стратегічного партнерства ми звернулися до Конгресу США з закликом надати Україні статус Основного союзника поза НАТО та укласти з Україною пряму військову (оборонну) угоду.
Українська влада має добиватися серйозного розгляду цього звернення та позитивного рішення з боку США. Це матиме надзвичайно велике значення для припинення російської агресії проти України та запобігання розпалюванню великої війни в Європі.
Це в інтересах України, США, Європи і всього світу.

Висновок

Світ стоїть на порозі хаосу. Адже кордони зневажаються. Міжнародне право розтоптане. А надані гарантії ігноруються.
Я і моя команда твердо переконані — не можна гратися з питаннями, від яких залежить доля людства!
Вимагаємо виконання зобов’язань перед Україною, щоб ядерна зброя не розповзалася по світу і не ставила під загрозу майбутнє планети. Захист України цивілізованим світом абсолютно необхідний, щоб забезпечити мирне без’ядерне небо для наших дітей.
Відновити мир, міжнародне право і порядок в Україні і світі та зберегти їх для наступних поколінь — це обов’язок усіх відповідальних світових лідерів!

Олег ЛЯШКО,
лідер Радикальної партії.
Фото  надано прес-службою Олега Ляшка.