Улітку 1941 року війна докотилася до Корсуня. На березі річки Рось, біля села Миколаївки, через кам’яну греблю переправлялася радянська кіннота. Несподівано по її обозу з висоток правого берега вдарила німецька артилерія. Свідками цього стали малі пастухи, серед яких був і восьмирічний житель села Заріччя Олекса Кушнір.
— Ми, діти, були нажахані моторошним видовищем. Снаряди вщент рознесли підводи, вода в річці почервоніла від людської і кінської крові... Пізніше бачили, як тіла загиблих кавалеристів плавали у воді й очереті під берегом. А вигоном бігали схарапуджені коні...
Селяни тоді не знали подробиць бою.
Відповідь знайшли у дослідника історії Другої світової війни Олександра Назарова. Його дід, Іван Назаров, воював кулеметником 158-го кавалерійського полку 3-ї кавалерійської дивізії 5-го кавалерійського корпусу. Історик дослідив бойовий шлях кавалеристів.
За висновками Олександра Назарова, вранці 7 серпня радянські війська прорвали ворожу оборону і почали наступ. 14-а кавалерійська дивізія виконала завдання і вийшла до села Сидорівка. Третя дивізія вийшла до Миколаївки вранці наступного дня. Дванадцята ж танкова дивізія, яку супроводжували кавалеристи, зупинилась перед річкою Рось біля села Москаленки. Танкісти і кавалеристи намагалися форсувати стрімку річку без засобів для переправи.
А загалом результатами контрнаступу командування було задоволене. Піхотні підрозділи відбили у противника 10—15 км нашої території, а кінно-механізовані — до 40 км. Кіннота й танки готувались до нових дій, однак їх практично розвернули на 180 градусів для наступу на Ржищів.
Якраз це той епізод, робить висновок Олександр Назаров, коли кінноту розвернули у протилежному напрямку, і вона двічі пройшла селами. Про це й пригадують старожили. В окупантів не було достатніх сил, щоб вступати у бій з кавалерією, і вони обмежились артилерійським ударом по обозу.
Депутат Корсунь-Шевченківської районної ради Володимир Левандовський загорівся ідеєю увічнити пам’ять загиблих у сорок першому році.
І ось на краю Миколаївки, де 77 років тому прийняли останній бій кавалеристи, з’явився гранітний пам’ятний знак, хрест і клумба (на знімку). Допомагали Володимиру Левандовському сільський голова Микола Кравченко, небайдужі люди з села та Корсуня-Шевченківського.
На урочисте відкриття пам’ятного знака зібралося багато людей. Дехто навіть із місцевих уперше почув про цю історію з уст очевидця Олексія Кушніра.
За християнським звичаєм відбулися панахида у пам’ять полеглих на полі бою воїнів, а після неї — поминальний обід, влаштований жителями Миколаївки.
Людмила МОРЕНКО.
Фото автора.
Черкаська область.
