Ліси Вінниччини на 80 відсотків складаються з дубових насаджень. Чому віддають перевагу деревам-велетням? Що являють нові технології, за якими формують високопродуктивні ділянки? Про це та вирішення інших важливих питань галузі розповідає начальник обласного управління лісового та мисливського господарства, заслужений лісівник України, доктор сільськогосподарських наук Анатолій БОНДАР.
Розмова відбувалася напередодні розширеного засідання колегії Державного агентства лісових ресурсів України. Зібрання проводять сьогодні, 26 червня, у Вінниці з виїздом у низку лісництв та лісомисливське господарство. «Сучасний стан лісовідновлення та формування високопродуктивних лісових насаджень у дібровах Вінниччини» — така тема розмови фахівців галузі. Область є своєрідним полігоном передового досвіду у відновленні та підвищенні продуктивності лісів, розширенні площ нових порід дерев. Особливу увагу приділяють насадженням дуба. Під цю цінну породу в регіоні відведено 80 відсотків (!) лісових угідь. Господарі ділитимуться досвідом, як вдалося досягти такого показника. Що конкретно зроблено?

Начальник Вінницького обласного управління
лісового та мисливського господарства,
заслужений лісівник України,
доктор сільськогосподарських наук Анатолій БОНДАР
(на передньому плані).

 

Змінили пріоритети і технології

— Нам важливо, аби колеги належно оцінили вже виконану роботу і внесли пропозиції, що, на їхню думку, ми, можливо, упустили, що у нас потребує поліпшення, — каже Анатолій Бондар. — Бо ж нема межі досконалості. Тому думки і поради учасників колегії і запрошених фахівців важливі і для мене, як керівника управління, так і для підлеглих. Приїдуть керівники обласних управлінь лісового та мисливського господарства, представники НДІ галузі, науковці інститутів з підготовки фахівців, працівники лісозахисних підприємств, насінницьких установ. Дуже поважна аудиторія. Будемо вдячні кожному, хто внесе конкретні пропозиції, висловить ділові поради.
— Анатолію Омеляновичу, чому акцентуєте увагу на такій породі дерев, як дуб?
— Бо територія Поділля, а це наша область, Хмельницька і Тернопільська, має найбільш сприятливі кліматичні та ґрунтові умови для розвитку і росту цінних аборигенних порід, зокрема, дуба звичайного. Так природа розпорядилася. Багатство ґрунтів поєднується з необхідною кількістю вологи. Гріх цим не скористатися. Неправильно використовувати такі площі під малопродуктивні породи. На жаль, у наших лісах домінували насадження з малоцінними породами граба, берези, клена та інших порід. Якщо сказати лише про вартість деревини, то сьогодні один кубометр дуба коштує майже 15 тис. грн, один кубометр граба — 0,8 тис. грн.
— Як вдалося збільшити площі дубових насаджень та інших цінних порід?
— Насамперед завдяки більш ефективному використанню земель, відведених під лісові угіддя. Застосували нові технології вирощування лісонасаджень. Якщо раніше з одного гектара лісу мали 240 кубометрів деревини, то тепер 290. Переконаний, що дубові насадження, які вирощуємо нині, після досягнення періоду стиглості, даватимуть по 500—600 кубометрів деревини з 1 га. Період стиглості у дуба 100—120 років. Маємо окремі ділянки саме з такою віддачею.
— Нові технології — це зміна схеми вирощування насаджень, правильно розумію?
— Після війни і до початку 90-х лісові культури в області створювали за однією схемою: чотири ряди дуба звичайного і один ряд ялини, при цьому ширина міжрядь становила 6—8 метрів. Що це означає? Неефективно використовували площу. Тому дуба отримували мало. Зате багато росло супутніх порід. Вони самовідновлюються. Їх не потрібно висаджувати. Коли я на початку своєї трудової діяльності запитав одного досвідченого лісівника, чому працюють саме за такою схемою, він відповів: «Бо так нас вчили, бо так робили до нас, то й ми так робимо». А де ж наша лісівнича індивідуальність? Де підхід до кожної ділянки? Де пропозиції? Саме на такий підхід націлюю колектив.
— Тобто удосконалили схему, що її застосовували попередники.
— Саме так. І зробили це, наголошую, на основі тих напрацювань, що були до нас. Нині це один із ефективних, продуктивних підходів, бо дає результат. Тому пропагуємо його. Завтра прийдуть наші послідовники, придумають щось краще. Філософія підходів може бути змінена у залежності від природних умов, що складуться на той час.
— Якою є схема, про яку говорите?
— Якщо коротко, зменшили ширину міжрядь. Нині вона становить 2—3 метри замість колишніх шести. Витрати на збільшення площі обробітку ґрунту дадуть ефект у майбутньому, далекому майбутньому, період стиглості дуба становить сто років.
Але не тільки про це йдеться. Питання формування лісів, підходу до їх вирішення має багато складових.

Додали цінні породи

— Крім зміни технології, увели нові породи, — продовжує Анатолій Омелянович. — Монокультура, навіть такої цінної породи, якою є дуб, неприпустима. Змішані насадження більш стійкі і високопродуктивні.
— В оточенні яких дерев найкраще ростуть дуби?
— У лісівників є вислів: дуб любить шубу, але відкриту голову. Це означає, що дубові дерева мають рости в оточенні інших. У такому випадку крона очищається від сучків, стовбур стає прямовисний, росте високо, бо тягнеться до світла. Таку функцію, зокрема, виконує граб, а також інші дерева. Чергуємо ряди дуба з горіхом чорним. Висаджуємо у четвертому-п’ятому ряду. Його деревина втричі(!) цінніша за за дуб. Але ставимося до цієї породи обережно. Бо вона, як то кажуть, чужа. Батьківщина горіха чорного — Північна Америка.
Висаджуємо місцеві породи — грушу лісову, черешню лісову. Вони теж мають добру інтенсивність росту. Вік стиглості черешні — 50 років. Після його досягнення забираємо черешню з рядка і даємо можливість дубу, який набрав уже висоту, збільшуватися у діаметрі. Отже, технологічно отримуємо додатково цінну деревину черешні і разом з тим створюємо оптимальні умови для росту дуба. Серед інших порід, що їх продукуємо, — модрина, дугласія, гікорі. Вони ефективно впливають на «сусідів» — підвищують цінність не тільки по деревині, а й біологічну стійкість проти хвороб, шкідників. І липа є в наших лісах. Її особлива цінність в тому, що найбільше поліпшує ґрунти. Опале листя липи дуже швидко мінералізується. Цей процес триває всього декілька місяців, тоді як листя дуба — декілька років. Поживні речовини поглинаються кореневою системою разом з опадами. Самі собі створюють підживлення. Внаслідок чого поліпшується енергія росту.
Вводимо також чагарникові. Вони не мають впливу на деревину. Але збагачують лісове середовище плодами, ягодами — для людей, звірів, птахів.

Знайшли заміну всихаючим породам

— Лісівники працюють для майбутнього, — продовжує співрозмовник. — Це аксіома. Майбутнє буде позначено глобальним потеплінням. Вчені дедалі більше звертають на це увагу. Уже всихають хвойні і не тільки хвойні дерева.
— Чи не доведеться змінювати структуру лісів, запроваджуючи породи стійкі до засухи?
— Ми вже це робимо. Знайшли заміну всихаючим хвойним сосні й ялині. Коренева система поверхнева, рівень ґрунтових води понизився, тому й всихають. Розширюємо площі під вічнозеленою дугласією, модриною. Такі породи більш стійкі проти всихання. Поширюємо береку лікувальну. Це родина горобинних. Приваблює птахів, тому виникають проблеми з насінням. Як то кажуть, ще плоди не дозріли — птахи вже їх з’їли. Плоди схожі на горобину червону. Застосовуємо різні методи до збирання насіння.  
— У чому полягає цінність такого дерева?
— Деревина береки лікувальної дорожча від дуба і горіха чорного. Та й виростає врівень з дубом. Для зростання більш придатні степові умови. Тому спершу її культивували переважно у південних районах. Тепер «підняли» з півдня на північ. По всій області росте. Мати таку породу в умовах глобального потепління дуже важливо. Межа між степом і лісостепом змінюється. Вже очевидно, що посушливість клімату пішла північніше. Сохнуть не тільки хвойні породи, сохне дуб, ясен, граб. Щоб не стала область пустелею, висаджуємо горіх чорний, береку лікувальну, для яких такі умови сприятливі, вони в них виживають. За такої динаміки глобального потепління, яка спостерігаємо нині, можемо бути впевнені, що на майбутні 50—100 років ліси нашого краю матимуть у своєму складі названі цінні породи, пристосовані до посушливого клімату.

Ефективно використовують гумус

— Пане Анатолію, а це правда, що й дубові насадження можуть бути малопродуктивними?
— У нас є така ділянка — урочище «Дубовий гай» — недалеко від обласного центру. Дерева красиві, їм уже до ста років. Однак це тільки естетична красота. Річ у тім, що вони виросли, так би мовити, не на своєму ґрунті. Там бідні супіщані землі. На таких краще росте сосна.
— Але ж повинна бути і краса...
— Правильно. Основна функція лісу — екологічна. Але де може рости дуб, не маємо права висаджувати інші менш цінні породи. Скажімо, на схилах Дністра дуб не посадиш. Там добре росте сосна кримська. Лісівники — агрономи лісу. Повинні знати склад ґрунтів. Не тільки знати, а й вміло використовувати його властивості.
— Уточніть, що маєте на увазі?
— Раніше під час лісовідновлення працювали так: готували борозни і в них садили сіянці чи саджанці. Нібито зробили добре, але при цьому розкидали гумус. Коли почали шукати фактори, що позначаються на продуктивності, дійшли висновку: не можна нехтувати найціннішим шаром ґрунту, що формується сотнями років. Які зробили з цього висновки? З допомогою дисків збираємо цей верхній шар і вже утворюється не борозна, а гребінь — з самого цінного шару ґрунту! За зиму він просідає. Весною кладемо саджанці чи сіянці у багату основу поживних речовин. Тим само забезпечуємо хороший старт для росту. Побачили результат: упродовж двох років деревце досягає тієї висоти, що раніше виростало протягом п’яти років. Інтенсивний ріст також забезпечує рихлення ґрунту. Цим також не гребуємо, навпаки, активно використовуємо. Слід зауважити, що інтенсивний ріст дає прямостоячий стовбур. Не криву, сучкувату форму, що піде на дрова, а ділову деревину.   

Замість коментаря

Автор запитав Анатолія Бондаря, як він, досвідчений фахівець галузі, оцінює ліс, коли опиняється під шатами дерев.
— Насамперед оцінюю позитив і негатив, — каже співрозмовник. — Звертаю увагу на стан насаджень, наскільки професійно вони сформовані. Далі цікавлюся тими, хто їх виростив. Якщо бачу картину, що дуба недостатньо... Тоді зрозуміло, що лісівники недопрацьовують і їм треба допомогти. Якщо картина діаметрально протилежна, пропоную, аби поділилися досвідом, як вдалося досягти позитивного результату.
Звичайно, милуюся лісом, як кожна людина. Хіба можна залишатися байдужим до такої краси земної? Переконаний, що Вінниччина матиме високопродуктивні діброви!

Розмову записав Віктор СКРИПНИК.
Фото надано прес-службою
Вінницького обласного управління
лісового і мисливського господарства.

Вінницька область.

 

ДЛЯ ПРИКЛАДУ

У Немирівському лісництві ДП «Іллінецький лісгосп» є дві ділянки еталонних насаджень з головною породою — дубом звичайним. Кожна по 50 гектарів. Насадження уже стиглі. Підлягають вирубці. Однак Анатолій Бондар розпорядився виключити ці ділянки з розрахункових лісосік. Вирішили зберегти дерева, як мовиться, для науки, для подальших досліджень, для історії, щоб побачити, якими вони будуть у віці 120—150 і більше років.

 

ДОВІДКОВО

Загальна площа лісів області — 366,4 тисячі гектарів, з яких 218,8 тис. га — землі лісогосподарського призначення обласного управління лісового та мисливського господарства. Показник лісистості поки що нижчий середньодержавного показника — 13,8% (в Україні — 15%). На початку 90-х він становив 11,5%, а двісті років тому нинішня територія була вкрита лісами на 41%.

 

ДОВІДКОВО

Динаміка збільшення площ дубових насаджень (порівняно із загальною площею лісів області): 1990 рік — 78,6%, 2000 рік — 79,2%, 2010 — 79,6%. 2018 — 80%. Загалом площа насаджень дуба звичайного, головної лісоутворюючої породи, становить майже 158 тисяч гектарів.