Наукові розробки на основі нанотехнологій успішно розвивають та застосовують на Рівненщині. Ще у 2011 році Рівненська мала академія наук учнівської молоді презентувала навчальний посібник «Основи нанотехнологій», у якому, зокрема, йдеться про можливості їх використання для потреб людства.
Один із авторів посібника — директор обласного комунального позашкільного навчального закладу «Рівненська мала академія наук учнівської молоді» Олександр Андрєєв розповідає:
— Ми живемо в XXІ сторіччі і всі, безперечно, чули, що таке нанотехнології, але треба говорити про це серйозніше й детальніше. Саме з цією метою ми підготували й випустили у світ навчальний посібник «Основи нанотехнологій», де роз’яснюється, на яких фізичних засадах базується робота з наноматеріалами та нанотехнологіями. Це видання для слухачів та дійсних членів Малої академії наук і, безумовно, для тих дітей, які цікавляться нанотехнологіями — нанохімією, нанофізикою, наноелектронікою та наномедициною. Це все перспективи найближчого майбутнього. Повірте, минуть п’ять-десять років, і ми дивуватимемося, якими речами користуємось завдяки їм.
Нанотехнології — величезна галузь. Нові технології з використанням наноструктур дадуть можливість зменшити вагу матеріалів, але значно збільшити їх міцність. Їх можна використовувати і в енергетиці та промисловості, і в медицині під час проведення кардіологічних операцій та лікування онкохвороб. Є гіпотеза, що за допомогою наноструктур, вилучених із закису заліза, можна вбивати ракові пухлини. Так, через кров за допомогою електромагнітної хвилі наночастки можна було б доправляти до пухлини і випікати її. Це було б безпечніше та ефективніше, ніж хіміотерапія чи опромінення.
Завдяки Іванові Остапіну Рівненська мала академія наук стала відомою на всю Україну. Два роки дев’ятикласник витратив на досить амбіційний проект — створення реактора для синтезу вуглецевих наноструктур. Цей прилад — поліпшена версія розробок Національної академії наук. Юнак над ним працював разом із викладачем МАН Ярославом Боровим.
Пристрій для отримання так званих кластерів наноструктур нині дуже актуальний, вважає Іван Остапін:
— Мій прилад — це реактор для синтезу вуглецевих наноструктур електророзрядним методом. Попри таку складну назву, він має доволі просту конструкцію і принцип роботи. Між позитивними та негативними електродами подається напруга, виникає електродуга, яка нагріває етиловий спирт, унаслідок чого він розширюється і з нього синтезується кластер нановуглецю. Пізніше у процесі зниження температури і тиску з них утворюються наноструктури. Мій винахід може бути використаний в електроніці, машинобудуванні, медицині, зокрема, при лікуванні раку та інших хвороб.
Винахід дев’ятикласника — це ноу-хау в технічній революції, вважають науковці.
Свій революційний пристрій школяр презентував на всеукраїнському фестивалі «Sіkorsky Challenge-2013». За цінний винахід юного науковця нагородили премією Міжнародного фонду сприяння інвестиціям. Нагороджуючи переможців, директор програм Міжнародного фонду сприяння інвестиціям Сергій Маулік зазначив:
— Що більше в Україні працюватиме молодих дослідників такого високого рівня — то кращим буде її майбутнє.
Експерти вважають, що такі заходи мотивують молодь розробляти нові цікаві проекти та вивчати недосліджені напрями науки.
— У фестивалі «Sіkorsky Challenge-2013» брали участь молоді науковці, а це — і кандидати наук, і аспіранти, і майбутні науковці. Стати фіналістом такого конкурсу для дев’ятикласника — дуже почесно. Він засвітився на міжнародному рівні, адже в журі були представники із США та країн СНД, — радіє за вихованця вчений Ярослав Боровий.
Іван мріє зробити прорив у галузі нанотехнологій:
— За наноструктурами — майбутнє. Якщо взяти, наприклад, фулерени, то вони можуть бути надпровідниками. Окрім того, вони дуже щільні, проте легкі. З них можна було б виготовляти, наприклад, корпуси для автомобілів: тоді вони були б і міцними, і легкими водночас. А з нанотрубок можна створити найміцнішу нитку у світі, яка могла б витримати 20 тонн. Єдина проблема: вчені поки що не винайшли, як вирощувати нанотрубки. Найдовша, яку вдалося створити, — заледве один сантиметр. У нашому ж реакторі може вирости нанотрубка лише до чотирьох міліметрів.
Юнак вже отримав кілька перемог та премій за свої винаходи у цій галузі. На досягнутому він не зупиняється. Планує в майбутньому навчатися в Київському політехнічному інституті, бо саме там є найсучасніші лабораторії для роботи з наноструктурами.
Фото автора.
Пряма мова
Ярослав Боровий, керівник гуртка «Практичне винахідництво»:
— Завдання МАНу — знайти талановиту молодь, навчити, щоб вона могла розвинутися і проявити себе. Вихованці Рівненської малої академії наук минулого року запатентували дев’ять винаходів. За весь час існування МАНу науковці отримали вже понад два десятки патентів. Три з них — юний винахідник Іван Остапін.
Юний винахідник Іван Остапін зі своїм наставником Ярославом Боровим.
