Верховна Рада продемонструвала спроможність ухвалювати видатні рішення — Закон «Про національну безпеку України» належить саме до таких непересічних документів. Часто й заслужено критикуючи парламент, маємо все ж не забувати, що лише на цій сесії депутати ухвалили цілу низку історичних рішень, яких би для іншого часу вистачило на ціле скликання. Проблема в тій шаленій складності, з якою відбувається рутинна робота Верховної Ради через безвідповідальність частини депутатського корпусу.
Саме так і сталося з не менш значимим законопроектом «Про валюту», який вдалося ухвалити лише шляхом численних переголосовувань. А це ще один закон, який лібералізує відносини влади, бізнесу й населення та розриває ланцюги, які досі в’яжуть Україну з колишньою радянською імперією. Нині ми стали ще трошки вільнішими й ближчими до цивілізованого світу. Однак рамкові й реформаційні закони повинні отримати на своє підкріплення десятки інших актів законодавства, і тут, зробивши перші успішні кроки, ми часто зупиняємося на півдорозі.
Серед найфундаментальніших рішень, які Верховна Рада досі не осилила, — завершення ери «колгоспного кріпацтва». Селян визнали власниками землі, видали їм відповідні акти й... заборонили своєю власністю розпоряджатися. Бо яка різниця, хто узурпував права на земельні паї: колишні голови колгоспів чи новітні латифундисти-орендатори, які давно забули, що розпоряджаються не своїм добром. Минулого тижня на противагу популістським заявам започаткувався рух громадянського суспільства за земельну реформу.
На відміну від внутрішніх реформ, де все в наших руках, безнадію навіює залізобетонна бездушність путінського режиму в сусідній Росії. Триває голодовка групи наших політв’язнів у тюрмах РФ. Про стан Олега Сенцова та Володимира Балуха відомо, що він критичний, але вже кілька тижнів зусилля усього світу і навіть дві телефонні розмови нашого Президента з Путіним не розтопили криги. Український омбудсмен Людмила Денісова, попри всі запевняння, досі не змогла зустрітися із незаконно ув’язненими. Олег Сенцов відмовився просити Путіна про помилування, тому його життя в особливій небезпеці.
А режим Путіна продовжує зневажати всі норми моралі й міжнародного права. Про один із призабутих злочинів Росії нагадало рішення Генасамблеї ООН, де було ухвалено резолюцію з вимогою вивести окупаційні війська з Придністров’я. Однак влада Росії, замість виконати вимогу цивілізованого світу, пробує через втручання в чужі вибори поширити свій вплив поза межі окупованих територій на цілі держави. Такий процес активно проводять російські спецслужби й пропагандисти в Молдові, й нам слід очікувати аналогічних дій. План Путіна не анексувати «ДНР»/«ЛНР» і не повертати їх нам. Його мета — перетворити всю Україну на аналог цих контрольованих Москвою утворень. Зростаюча активність проросійських сил у нашому медійному та політичному просторі — підтвердження цього.
На підконтрольній Україні частині Донбасу відбулося представлення нового голови Донецької військово-цивільної адміністрації Олександра Куця, який змінив на посаді Павла Жебрівського. Призначення представника силових органів підкреслює, що перехід від АТО до ООС — зміна не лише назви, а й суті військової та цивільної складової в зоні конфлікту. Тим часом Павло Жебрівський недовго залишався без роботи — Президент уже призначив його третім аудитором НАБУ. Паніка й обурення в близькому до директора бюро середовищі доводить, що рішення вірне. Не забуваймо, що аудитор має перевіряти й бути від початку скептично налаштованим, а не просто, не читаючи, підписувати позитивні висновки.
Хоч би скільки розповідали про «вихолощений» Закон «Про Антикорупційний суд», реакція західних партнерів перекреслює ці твердження. А щодо поправки про апеляційне оскарження, то тут є дві позиції: Президент пропонував усі апеляційні розгляди віддати новому суду, з ним погоджується й МВФ. А депутати за пропозицією Венеційської комісії вирішили, що апеляція в старих справах пройде в судах загальної юрисдикції. Ця дискусія ніяк не впливає на створення суду, а первісну редакцію Президента можна відновити ще до кінця року, якщо це визнають доцільним. Важливо, що був проголосований другий президентський закон про створення Антикорупційного суду, тож тепер справа переходить у площину практичної реалізації.
Було в Україні й чимало прикрих інцидентів та тенденцій. До рукоприкладства дійшло в Харківській та Київській міських радах при розгляді питань про забудови в місцях відпочинку чи історичної спадщини. Регулярність таких подій свідчить, що необхідно посилювати законодавче регулювання в цій сфері. Протести під Верховною Радою деяких категорій пільговиків відбуваються не вперше, але теж наштовхують на болісні питання. Найперше: чи може Україна впоратися з функцією гіперсоціальної держави, яку примножувала перед кожними виборами? Факт, що протестувальники виступали проти планів монетизації пільг і вимагали зберегти архаїчну модель, теж змушує переосмислити ставлення до протестувальників.
Серед негативів можемо згадати ранній старт виборчої кампанії декого з кандидатів та колосальне розсипання грошей на рекламу — схоже, що завдяки цьому про конкуренцію ідей можемо забути ще на п’ять років — уже почалася конкуренція грошей. Сумнівною видається урядова ініціатива щодо введення представників поліції в зону митного контролю. Мабуть, це було б правильно, якби здогадалися спершу поміняти норму закону, який прямо забороняє стороннє втручання в будь-які процедури.
Зате маємо дуже позитивну новину з-за кордону. Не без участі американських партнерів Угорщина припинила обструкцію проти українських ініціатив, а там, де тривають переговори, завжди знаходять рішення. Правозастосування освітнього закону можна корегувати й через міжнародні угоди, які мають вищу силу за внутрішнє законодавство. Головне, що тепер розблоковано співпрацю України з НАТО, Президент Петро Порошенко візьме участь у наступному саміті, а новий закон про національну безпеку виявився дуже на часі. Можемо очікувати обнадійливих новин.
Тарас ЧОРНОВІЛ,
політолог і незалежний експерт.
