28 червня Україна відзначає День Конституції. За 22 роки від історичної конституційної ночі 1996-го, коли у Верховній Раді у бурхливих дискусіях і суперечках до ранку народжувався Основний Закон, Конституція змінювалася і перекроювалася неодноразово. Як правило, конституційні зміни відбувалися з приходом до влади нових президентів. Нині знову постало багато ініціатив про зміни до Конституції — скасування депутатської недоторканності, відповідальність за «кнопкодавство», перетворення на парламентську республіку, вступ до НАТО тощо. Чи є наразі у парламенті політична воля схвалити конституційні зміни? Чи вистачить народним обранцям духу наступити на горло «власній пісні»? З такими запитаннями «Голос України» звернувся до народних депутатів України з різних фракцій і політичних сил.

Валерій КАРПУНЦОВ, Блок Петра Порошенка:

— Процеси внесення змін до Конституції, з одного боку, є виходом із революційної ситуації в Україні — тобто зміни відбуваються не революціями, а через певний компроміс, як було, приміром, під час помаранчевої революції. Але згодом було скасування змін, перегляд договору політичних еліт. Нині знову постає питання про конституційні зміни як договір політичних еліт. Але проблема в тім, що знову-таки — йдеться про договір політичних еліт, а не людей із владою. Процес підправляння Конституції під політичну доцільність є хибним. Один раз пройшли по тонкому льоду, побачили, що лід не тріснув, — і ходімо далі. Але колись лід зламається. Я прихильник стабільної Конституції, стабільного договору між громадянами і владою, і щоб цей договір виконували всі.
Щодо питання недоторканності, перегляду особливого статусу і притягнення до відповідальності певної категорії осіб. Нагадаю, їх три: судді (хоча вже і змінили порядок їх притягнення до відповідальності), народні депутати і Президент. Якщо суспільство справді підтримує скасування недоторканності (а вже був консультативний референдум), то таку трансформацію потрібно впроваджувати у тіло Конституції. Але розумно, одночасно приймаючи законодавство про гарантії професійної діяльності народного депутата України, які убезпечать його від можливого стороннього тиску на нього, щоб депутат проголосував за той чи інший акт. Адже народний депутат України уособлює в собі 400 тисяч громадян. І бажання неправомірно на нього вплинути — чи то владі кримінальними провадження, чи якимось іншим тиском, чи то іншими лобістськими способами, починаючи від морального тиску, закінчуючи фізичним, щоб прийняв якийсь акт, закон, що дасть можливість комусь отримати надприбутки і розподілити якісь великі активи. Депутат повинен бути убезпечений від такого. Але не від кримінальних злочинів. Я проти того, щоб народного депутата можна було притягати до адміністративної відповідальності, бо є велика спокуса цим скористатися. Наприклад, їдеш голосувати за зміни до Конституції — а представник влади в образі поліцейського чи когось іншого, хто має право затримувати і складати протоколи, зможе тебе затримати й протримати півдня. Не проголосуєш — і потім розказуй, чому. Сегмент, пов’язаний із діяльністю народного депутата, має бути захищеним, а відповідальність за кримінальні злочини — повинна залишитися.

Леонід ЄМЕЦЬ, фракція «Народний фронт»:

— Конституційна реформа може рухатися двома шляхами. Перший — системний і комплексний, коли створюємо нову Конституцію, новий текст Основного Закону. Враховуючи всі аспекти конституційного процесу, завдання і результат, адже результат — на сторіччя існування нашої держави. Тільки так можна підходити до нової Конституції. Другий шлях — точкові зміни, питання, які можна вирішити, змінивши окремі положення Конституції, — як було здійснено по судовій реформі, тепер маємо вирішити питання депутатської недоторканності. Рядом політичних сил анонсовано можливий перехід до парламентської форми республіки. На мій погляд, у Конституції має бути прописана система відкритих виборчих списків, для того, щоб неладно було купувати нікому місця у виборчих списках.
Але найважливіше питання — як виконувати Конституцію, як забезпечити її норми прямої дії, які сьогодні, на жаль, не реалізовуються. У Конституції прописано, що громадяни мають право на пряме волевиявлення через референдум — а закону про референдум нема, чим порушуються норми Конституції напряму. Тому коли говоримо про якість Конституції — давайте не забувати і про її ефективність. А це питання комплексного характеру.

Сергій СОБОЛЄВ, фракція «Батьківщина»:

— Зміни до Конституції, які нинішній парламент мав би ухвалити, враховуючи довгу історію змін до Основного Закону — ухвалити в першому читанні, а далі завершити до кінця каденції цього парламенту, — це зміни про перетворення України на парламентську республіку з твердою вертикаллю прем’єрської влади. Про це нині говорять представники практично всіх фракцій у парламенті. І це було б найкращим, що міг би зробити нинішній парламент. Бо далі терпіти двовладдя, перетягування каната, фактично всі ті загрози, які постали перед країною і блокують подальший розвиток і просування країни, неможливо. Найгірше, що на такі зміни немає політичної волі Президента. Але що під них є конституційна більшість у парламенті — переконаний. Це пролунало і на форумі «Батьківщини», є позиція і «Народного фронту», і Радикальної партії, і навіть Опозиційного блоку. У парламенті би зібралась необхідна кількість голосів, які ухвалили би це дуже відповідальне рішення. І мали би єдину вертикаль управління, сильну посаду прем’єра, зняли б питання імпічментів — адже прем’єр не має ніякого імунітету. Такі зміни вирішать багато питань і в управлінні державою, і в боротьбі з корупцією.

Віктор ГАЛАСЮК, Радикальна партія Олега Ляшка:

— Потрібно насамперед вносити зміни до Конституції щодо економічної політики. Наприклад, наша команда Радикальної партії запропонувала зміни до 41-ї статті, щоб закріпити, що основою аграрного устрою держави є фермерське господарство. Аналогічна норма діє у польській Конституції. І це не декларація, а прямий дороговказ розбудови українського села, аграрного сектору. Завдяки цій нормі та відповідному законодавству в Польщі працюють мільйони фермерів, які володіють у середньому не менш як 15 гектарами землі, і вони виробляють продукції майже на 30 мільярдів доларів. У нас, на жаль, — сировинна структура економіки. Тому зміни до Конституції — один із інструментів, щоб захистити українську землю, зробити її власниками тих, хто на ній живе, хто обробляє. Чи інший приклад, де потрібні ще зміни до Конституції, окрім зняття депутатської недоторканності та скорочення кількісного складу парламенту. Ми з Олегом Ляшком також внесли законопроект, який підтримали підписами 170 депутатів, — щодо розширення завдань Національного банку. Це одне із ключових питань, що дасть змогу змінити економічну траєкторію України. Ми пропонуємо, щоб НБУ, за прикладом федеральної резервної системи США, не лише опікувався інфляцією, а й відповідав за фінансову стабільність, сприяння економічному зростанню, поміркований рівень ставок у банківській системі, і найголовніше — зниження рівня безробіття у країні. Це дасть можливість забезпечити на рівні Конституції соціальне спрямування економічної політики. Бо сьогодні Президент, уряд і парламент тягнуть у різні боки, не звертаючи уваги на справжні державницькі пріоритети — робочі місця, інвестиції, виробництво, життя за рахунок власних податків із розвитку, а не за рахунок подачок МВФ. Конституція — це ключовий документ, який дає дороговкази існуванню та розвитку країни, її суверенітету, в усіх ключових сферах. Тому нам треба не тільки святкувати, а дуже багато працювати.

Єгор СОБОЛЄВ, фракція «Самопоміч»:

— Нині час утверджувати те, що написано у Конституції — щодо прав і свобод людей, обмеження свавілля поліції, судів, незалежності судів. Наразі це лише правильні слова, які залишаються тільки словами. Завдання — не дописувати у Конституції ще більше хороших слів, а зробити реальністю у нашому звичайному житті те, що там уже записано, щоб люди відчували: Конституція — то справді Основний Закон, що то закон для громадянина і людини. Наш обов’язок — скасувати депутатську недоторканність, це обіцяла більшість депутатів, і це сприятиме завершенню процесу, щоб не влада, не народні депутати були керівниками держави, а громадяни відчували себе владою, а посадовці — найманими менеджерами. Важливо також завершити декомунізацію назв областей — Кіровоградську та Дніпропетровську області належить перейменувати згідно із законом. Але загалом Конституцію потрібно нині не дописувати, не переписувати, а утверджувати.

Юрій ПАВЛЕНКО, фракція Опозиційного блоку:

— Що рідше відбувається зміна Конституції, то краще для розвитку країни. Конституція фіксує ключові довготермінові принципи існування розвитку держави та головне — життя людей, прав і свобод громадян. На жаль, постійне втручання у Конституцію, зміна форми правління шкодить розвитку країни. Окрім того, неповноцінна робота Конституційного Суду, його неповна незалежність так само дуже часто призводить до різного роду колізій. Втручання, яке відбувалося від 1996-го, показує, що є необхідність, можливо, навіть нової редакції Конституції, щоб визначити чіткі принципи на багато років вперед, прибрати проблеми, закладені в чинній Конституції, зокрема дуалізм і протистояння влади, адміністративно-територіальні проблеми, чітко визначити захист прав і свобод громадянина, проблеми депутатської недоторканності. Можливо, доцільно перейти до парламентської республіки, створити двопалатний парламент.
Водночас особисто я проти точкових змін до Конституції. Потрібна широка дискусія, Конституційна Асамблея за участю перших осіб держави та всіх політичних сил. Прибрати свої політичні амбіції і вийти на той проект Конституції, який міг би діяти багато років без втручань, щоб громадяни в країні почувалися впевнено і захищено. Чи є нині політична воля для створення такої Асамблеї? Нема. Але не виключаю, що після наступних і президентських, і парламентських виборів, коли відбудеться певне політичне переформатування, коли при владі будуть ті політичні сили, які матимуть довіру людей, можливо ініціювати реальний конституційний процес. Опозиційний блок декілька років тому запропонував свій проект нової Конституції, і ми готові до дискусії.

Сергій ШАХОВ, депутатська група «Воля народу»:

— Сьогодні у парламенті немає політичної волі, більшості й навіть коаліції, яка повинна існувати. Чотири роки тому, коли обирався парламент, була конституційна більшість у 302 депутати, і треба було тоді брати «бика за роги» й вирішувати питання конституційних змін. А що нині у парламенті? Політична корупція, всі фракції між собою сваряться, наближаються парламентські та президентські вибори. І парламентаріям уже не до Конституції.
Депутатську недоторканність потрібно було зняти ще 26 років тому, у 1991-му — відтоді постійно триває маніпулювання свідомістю людей, політики грають на обіцянках скасувати недоторканність. Десятеро депутатів уже позбавлені недоторканності парламентом. Але чи довели антикорупційні органи хоча б одну справу до суду і вироку? Ні. Це свідчить про те, що немає політичної волі для доведення таких справ до суду і покарання. Що корупція як була, так і буде, поки не перезавантажимо парламент і не зробимо його українським, а не зовнішні партнери керуватимуть нами.
Щодо НАТО, об’єднуватися з альянсом чи ні — це має вирішувати український народ через референдум, інакше не можна змінювати Конституцію, щоб не сталося так, як у Вірменії — піднімуться люди і зметуть парламент взагалі. Хоча вже натерпіло в людей і вони готові піднятися. Потрібно повністю змінювати склад парламенту і склад уряду.

Дмитро СВЯТАШ, депутатська група «Партія «Відродження»:

— Нинішній парламент жодних конституційних змін не прийме. Маємо розвивати чинну Конституцію, адже Основний Закон — це не сталий інструмент, а Суспільний Договір. Тобто змінюється суспільство і відносини у суспільстві — змінюється і Суспільний Договір. За 22 роки від ухвалення Конституції ми жили і за президентської республіки, і за парламентсько-президентської, потім знову за президентської, і знову за парламентсько-президентської. Не пробували тільки суто парламентської форми правління. Хоча, на мій погляд, вона найбільш притаманна Україні. Треба більше розвивати парламент, публічну владу, і щоб парламент формував уряд на кшталт німецького. Така система була би більш корисною для українського суспільства, і був би більш прозорим Суспільний Договір.

Сергій ТАРУТА, позафракційний:

— Зміни до Конституції потрібно приймати не в парламенті, який нині має лише декілька відсотків довіри населення, а на Конституційній Асамблеї і затверджувати на референдумі. Щодо скасування депутатської недоторканості — може, і скасують, бо це популістичні речі. Але що то дасть? На сьогодні зняли депутатську недоторканність із десяти депутатів, але вони як ходили, так і ходять по парламенту. Вину їх не довели, до суду справу не спрямували, нема доказів, що вони винні. Навіть якщо не буде депутатської недоторканності, все одно більшість депутатів не служитимуть українському народу, бо у багатьох нема головного — знань, професійності, порядності.

Етапи конституційного процесу і реформи
* До літа 1996 року до проекту Конституції було внесено понад шість тисяч поправок. Спочатку Конституційною комісією було напрацьовано концепцію, проведено обговорення, потім підготовлений проект допрацьовував парламент.
* Ухвалення Конституції відбулося на пленарному засіданні, яке тривало 24 години без перерви до 9-ї години ранку — 28 червня 1996-го.
* Перша спроба змінити Конституцію була ініційована в 2000 році за президентства Леоніда Кучми. На голосування на всенародному референдумі було винесено питання запровадження двопалатного парламенту; про право Президента розпускати парламент, якщо протягом місяця він не сформує постійно діючу більшість або протягом трьох місяців не затвердить бюджет; про скорочення кількості депутатів із 450 до 300; а також про позбавлення депутатів недоторканності. На референдумі зміни було підтримано, однак не втілено у життя.
* 8 грудня 2004 року Верховна Рада ухвалила зміни до Конституції, які перетворили Україну на парламентсько-президентську державу. Повноваження Президента були обмежені, тоді як парламенту й уряду значно розширені. Верховній Раді було надано право призначати за поданням Президента України Прем’єр-міністра, міністра оборони, міністра закордонних справ, а за поданням Прем’єр-міністра — інших членів Кабміну. Кандидатуру Прем’єр-міністра Президент міг подавати в парламент тільки за пропозицією коаліції депутатських фракцій, що складають конституційну більшість. Закон, прийнятий парламентом після подолання вето Президента, якщо він не підписаний і не опублікований Президентом протягом 10 днів, міг бути негайно опублікований за підписом Голови Верховної Ради.
* У 2007-му Президент Віктор Ющенко ініціював створення конституційної ради для проведення референдуму і скасування цих змін, однак це так і не вдалося.
* У 2010 році, після приходу до влади Віктора Януковича, провладна депутатська фракція Партії регіонів спрямувала до Конституційного Суду запит із проханням розглянути конституційність реформи 2004-го. Зрештою Конституційний Суд скасував Конституцію 2004 року і повернув Конституцію 1996-го. Суд пояснив своє рішенням тим, що під час ухвалення змін до Конституції у 2004 році було порушено процедуру. Відтак Україна знову повернулася до президентсько-парламентської республіки.
* У 2012-му було створено Конституційну Асамблею для розроблення нової Конституції, проте такі плани змінив Євромайдан.
* Після перемоги Євромайдану нова влада ініціювала скасування рішення Конституційного Суду від 2010 року. 21 лютого Верховна Рада відновила Конституцію 2004-го на підставі того, що рішення Конституційного Суду проводилося без голосування в парламенті та суперечило положенням Конституції і 1996 року, і 2004-го. Відтоді у політичній системі України парламент знову став головним.
* У 2014 році, коли Президентом було обрано Петра Порошенка, до Верховної Ради було подано законопроект про внесення змін до Конституції щодо децентралізації. Серед головних новацій законопроекту — фінансова децентралізація регіонів, введення інституту префектів, надання Президенту права розпускати місцеві ради і можливість специфічного порядку здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей. Однак цей законопроект було схвалено лише в першому читанні. Найбільше суперечок викликали положення про так звану реінтеграцію Донбасу.
* 2 червня 2016-го Верховна Рада підтримала зміни до Конституції щодо правосуддя, які мали на меті продовжити судову реформу — перезавантажити судову систему та очистити суддівський корпус від корупціонерів. Головними принципами судової реформи стали: повернення до трирівневої судової системи, створення Вищої ради правосуддя, обов’язкова переатестація всіх суддів України, заповнення е-декларацій суддями та членами їх родин, позбавлення суддів недоторканності .
* 19 червня 2018 р. Конституційний Суд України визнав конституційним президентський законопроект про внесення змін до статті 80-ї Конституції України щодо обмеження недоторканності народних депутатів України (реєстр. № 7203). Законопроектом пропонується викласти статтю 80-ту Конституції у такій редакції: «Народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп». Якщо парламент схвалить цей закон конституційною більшістю (понад 300 голосами), він набере чинності з 1 січня 2020 року. Раніше КС визнав конституційним і депутатський проект конституційних змін (№ 6773) про обмеження депутатського імунітету. Водночас Конституційний Суд України застеріг: «Ухвалюючи рішення щодо скасування депутатської недоторканності, необхідно враховувати стан політичної та правової системи України — її здатність у разі повної відсутності інституту депутатської недоторканності забезпечити безперешкодне та ефективне здійснення народними депутатами України своїх повноважень, функціонування парламенту, а також реалізацію конституційного принципу поділу державної влади», — йдеться у рішенні КС.

Юліана ШЕВЧУК.

 

ФАКТ

Передвісниками сучасної Конституції України були: Конституція Пилипа Орлика (1710 року), Конституція УНР (29 квітня 1918-го), Мала конституція ЗУНР (13 листопада 1918 року), Тимчасова Конституція Карпатської України (15 березня 1939-го).