Населення навчилося долати страх, а місцева влада намагається залікувати рани війни
Попасна — уже не те місто, яким його залишили деякі жителі в 2014 році. Тоді воно було порожнім, наляканим і пораненим. Артилерія бойовиків не зглянулася ані на житлові квартали, ані на об’єкти соціального значення, і перебувати в таких умовах було неможливо.
На знімку: керівник Попаснянської військово-цивільної адміністрації Сергій Шакун.
Зуміли зберегти головне — підприємства
Сьогодні Попасна інша — спокійна, впевнена і ошатна, немов заново народилася й тепер живе іншим життям. І хоча в цьому житті околиці міста все ще ризикують опинитися в зоні смертоносного вогню, посланого з боку окупованої частини області, населення навчилося долати свій страх, а місцева влада — і міська, і районна — намагається залікувати рани війни, зробити місто світлим і життєстверджуючим. І річ не тільки в чистих охайних вулицях і пофарбованих будівлях.
Одним із головних досягнень влади можна вважати те, що вона змогла зберегти Попаснянський вагоноремонтний завод, який є головним бюджетоутворюючим підприємством. Якийсь час це виробництво перебувало на межі зупинення, але, завдяки зусиллям керівників району та області, які обстоювали права заводу на найвищому рівні, конфлікт із «Укрзалізницею» владнали. Позитивним результатом цього став договір про співробітництво із залізничниками на десять років. Тож ВРЗ сьогодні працює й будує плани на найближче майбутнє. Зокрема, керівництво заводу розглядає варіант модернізації виробництва, а це означає збільшення кількості працівників і підвищення заробітної плати. І, звичайно, збільшення надходження податків у місцевий бюджет.
Другим не менш важливим чинником для економічного розвитку міста й району керівник Попаснянської військово-цивільної адміністрації Сергій Шакун називає підприємство «Первомайськвугілля». Сьогодні тут працюють чотири шахти, які, незважаючи на непрості умови, поступово нарощують обсяги вуглевидобутку. Щоправда, сьогодні «Первомайськвугілля» переживає складний період: з боку закритих вугільних підприємств на окупованій частині області йде шахтна вода, загрожуючи затопити наші підземні виробки. Власне кажучи, вода вже заповнила два горизонти «Золотого», тому сьогодні вживають усіх заходів, щоб не постраждали інші виробництва. Передбачена фахівцями кількість шахтної води в кілька разів перевищує прогнози. На ліквідацію підтоплення держава вже виділила перші кошти в розмірі 129 млн грн, на які закуповують насоси для відкачування води, одночасно розглядається питання про будівництво очисних споруд. Завдання району в зв’язку з цим — виділити й оформити землю, що він і робить.
Завдяки тому, що і ВРЗ, і «Первомайськвугілля», і залізниця, й інші підприємства продовжують працювати, незважаючи на складну ситуацію, середньомісячна заробітна плата в районі сьогодні становить 7267 грн. Це більше, ніж заробляють у таких промислових містах, як Лисичанськ — 6460 грн і Рубіжне — 7134 грн. Якщо вірити прогнозам, то поточний рік поліпшить цей показник.
Серед глобальних питань, які вирішували керівники Попаснянської ВЦА, слід назвати будівництво мосту в селі Троїцьке, відновлення мосту на Бахмут, а також спільне з Луганською ОДА будівництво газопроводу, який з’єднав Мирну Долину з населеними пунктами Тошківка, Нижнє й Світличне Попаснянского району й село Кримське Новоайдарського. Вирішено також питання з водопостачанням Гірського й Золотого.
Сьогодні працюють над тим, щоб підключити до Попаснянської енергосистеми населений пункт Новоолександрівка. Село давно визволено від російських найманців, але світла тут досі немає. Проблему з водою вирішено.
Де взяти ресурси?
Значну допомогу у відновленні об’єктів інфраструктури району надають міжнародні благодійні організації, але їхні можливості теж не безмежні. В останні два роки Попаснянщина намагається залучити інвесторів, доводячи, що вкладати гроші в регіон безпечно. Однак очікуваних результатів ця робота поки що не дає. Інвестиції були, але, на жаль, зовсім незначні.
Одна з галузей економіки, яка потребує підтримки інвесторів, — це сільське виробництво. Ситуація тут налагоджується, щоправда, не швидкими темпами. Скажімо, посівні площі цього року збільшилися незначно — на 200 га. Це пояснюється тим, що третина району все ще непридатна у зв’язку з бойовими діями. Частина території вже розмінована, але частина все ще небезпечна, і сільгоспроботи там проводити не можна.
Щодо тваринництва, то за роки бойових дій селяни вирізали велику рогату худобу й значно скоротили кількість свиней через американську чуму, що спалахнула в прикордонних районах — Новоайдарському, Кремінському. Сьогодні ситуація змінюється й стає оптимістичнішою. Збільшилася й кількість свійської птиці, поголів’я кіз і овець. Пояснюється це тим, що населенню прифронтових сіл, зокрема, Катеринівки й Новоолександрівки, вигідніше тримати дрібну худобу, бо при обстрілах її легше евакуювати, ховати, ніж корову. А що стосується утримання птиці, то тут велику роль відіграли міжнародні програми, за умовами яких жителям прифронтової території безплатно роздавали бройлерів і несучок. Мотивує селян і державна підтримка, згідно з якою дотується утримання телят, а за обласною програмою компенсують витрати на доїльний апарат. Мешканці прифронтових територій уже зареєстрували 31 голову молодняку.
У пошуках коштів на відновлення й розвиток району його керівники використовують усі доступні можливості, і участь у конкурсах ДФРР вважається найбільш ефективним способом одержання додаткового фінансування. Торік район подав у ДФРР 39 заявок, з яких 12 проектів на суму 36 млн грн стали переможцями. Чотири повністю завершено, а вісім на 21 млн грн будуть реалізовані цього року. За рахунок цих проектів вдалося відремонтувати дороги, навчальні заклади, соціальні об’єкти. Три проекти на суму 1 млн 450 тис. грн були реалізовані коштом міжнародних організацій
— Нині ми шукаємо свої гроші. Зокрема, вирішуємо питання з територіями біля Сєверодонецька й Лисичанська. Підприємства, які тут працюють, мають платити податки в бюджет нашого району. Але вони цього не роблять, — розповідає Сергій Шакун. — Тому ми створили комісії із залученням податкової служби, Нацполіції та інших відомств, які виїжджають на місця й перевіряють такі підприємства. Про сплату податків ведемо також переговори з військовими підрозділу, юридично закріпленими на території Попаснянського району. Крім того, тим підприємствам, які займаються будівництвом і прагнуть працювати на Попаснянщині, ми ставимо умови, щоб вони реєстрували свої підрозділи в нас і в такий спосіб платили податки. Це наповнить районний бюджет, дасть нам змогу розвиватися.
Сергій Шакун кілька разів наголошує, що рушійною силою, важливою й міцною ланкою у відновленні й розвитку району є внутрішні переселенці, які виявляють ініціативу, ентузіазм і не шкодують своїх сил. Можливо, це пояснюється тим, що керівники району самі мають статус переселенця, що допомогло їм створити бойову команду однодумців.
Підготував Павло ВОРОНЦОВ.
Фото Павла ВОРОНЦОВА.
