Публічні закупівлі в Україні сягають майже 400 млрд грн на рік — приблизно 13% ВВП країни. Значна частина цих коштів йде з наших з вами кишень на підтримку іноземних виробників — купівлю польських трамваїв, французьких вертольотів, білоруської агротехніки... І це велика проблема!

Адже в успішних країнах держзакупівлі — не лише механізм задоволення суспільних потреб, а й інструмент розвитку економіки. У нас це поки що не так. Будемо виправляти!
Через закон «Купуй українське, плати українцям» створимо нові «правила гри» в інтересах українських виробників та споживачів. Українські промислові підприємства отримають додаткові замовлення на десятки мільярдів щороку, а українці — роботу, вищу зарплату і якісні національні товари!
Законопроект № 7206 «Купуй українське, плати українцям», прийнятий парламентом за основу, з урахуванням поправок, поданих нами з Олегом Ляшком та командою РПЛ до другого читання:
1. Зобов’яже уряд встановити перелік предметів спеціалізованої закупівлі, для яких врахування місцевої складової стане обов’язковим. Вважаю, це мають бути передусім літаки, кораблі, гелікоптери, вагони, трамваї, автотранспорт, с/г техніка, турбіни, інша продукція машинобудування, приладобудування та їх складові.
Сьогодні використання нецінових факторів є суто добровільним. Утім, державні замовники ними фактично не користуються. Бояться застосовувати багатофакторну модель через недостатньо чітку правову урегульованість її використання.
Як наслідок, в Україні понад 99% держзакупівель — суто цінові. Тоді як у Франції лише 4% публічних закупівель здійснюється виключно за ціновим критерієм, у Великій Британії — 7%, в Нідерландах — 10%, в Іспанії — 24%. У Німеччині, Австрії та Італії — лише кожна друга держзакупівля суто «цінова».
Те, що на перший погляд видається як найпривабливіша (найдешевша) пропозиція, часто коштує платникам податків невиправдано дорого. Тому що, виходячи з життєвого циклу товару, обслуговування та ремонт «найдешевшої» пропозиції можуть виявитися просто «золотими». Тому що від місцевої складової товару залежить, скільки зарплати і податків під час його виробництва буде заплачено в Україні, а скільки —  за кордоном. Для більшості товарів ціна не може бути єдиним чинником прийняття рішення!
Через «Купуй українське, плати українцям» ми зробимо визнану в світі багатофакторну модель публічних закупівель обов’язковою до застосування в Україні, з акцентом на місцеву складову. Що вище рівень локалізації виробництва продукції — то більшу вона матиме перевагу на держзакупівлях.
2. Надасть 11-відсоткову цінову перевагу українській продукції. В США, до речі, на рівні федерального законодавства (закон «Купуй американське» діє з 1933 року) встановлена 12-відсоткова цінова перевага для американських виробників — малого та середнього бізнесу. Тобто якщо вітчизняна продукція на 10% дорожча за аналогічну іноземну, перевага буде віддана вітчизняній. Якщо ж вона дорожча, наприклад, на 15%, тоді виграє вже іноземна. З цього правила є низка винятків, обумовлених у тому числі міжнародними торговельними угодами США, але базова норма федерального закону є саме такою. Застосовуючи аналогічний підхід в «Купуй українське, плати українцям», ми, з одного боку, створюємо стимули для локалізації виробництв в Україні, а з другого — зберігаємо, і навіть посилюємо, конкурентне середо-вище.
Дуже часто українська продукція привабливіша за іноземну, в тому числі й за ціною. Але навіть у тих випадках, коли вона дещо дорожча за аналогічну іноземну, економічно значно вигідніше купувати українську. Адже з кожної гривні, заплаченої за український товар (наприклад, в машинобудуванні), в економіку одразу повернеться мінімум 15 копійок у вигляді зарплати працівникам і прямих податкових надходжень до бюджету.
Не кажучи вже про ефект мультиплікатора, який потужно «розкручуватиме» маховик економіки у правильному напрямі. За даними дослідницького центру «Manufacturing Institute», один долар випущеної продукції в переробній промисловості через ефект мультиплікатора створює додатково 1,33 долари випуску в суміжних галузях економіки.
У високотехнологічних галузях з довгими виробничими циклами (суднобудування чи авіабудування) мультиплікатор є значно вищим, а отже, і користь для економіки ще більша.
3. Встановить вимоги до мінімального рівня локалізації з 2020 року — 25%, з 2022 року — 40%, а з 2024 року — 60% для предметів спеціалізованої закупівлі. Звісно, з певними виключеннями згідно з рішеннями уряду, наприклад, щодо товарів які не виробляються в Україні. Тобто вже за кілька років інвестору буде вигідно і навіть необхідно локалізувати виробництво в Україні, щоб продавати власну продукцію на держзакупівлях. Такий підхід, безумовно, відповідає національним економічним інтересам України.
Аналогічна за духом і змістом норма міститься в федеральному законодавстві США Federal Acquisition Legislation — FAR, що веде свою історію з 1933 року, коли було прийнято закон «Купуй Американське». Згідно з пунктом 25.101 FAR держустановам (за певними виключеннями) забороняється придбання продукції, яка вироблена не в США та містить менш як 50% місцевої складової.
Показовим є нещодавня закупівля Адміністрацією міського транспорту Нью-Йорка 535 нових вагонів метро в японської компанії «Kawasaki» на 1,4 млрд дол. США. Ці вагони буде зібрано безпосередньо в США — в Йонкерсі, Нью-Йорк та Лінкольні, Не-
браска. Водночас у країні буде створено 500 нових робочих місць, вартість яких потенційно оцінюється в 270 млн дол. США.
Прийняття аналогічної норми в «Купуй українське, плати українцям» створить запобіжник проти безглуздого імпорту високотехнологічної продукції на кшталт польських вагонів, французьких вертольотів, німецьких електричок чи білоруських тракторів. Українські та спільні виробництва в Україні натомість отримають додаткові замовлення на мільярди!
4. Запровадить врахування «життєвого циклу» для предметів спеціалізованої закупівлі. Адже брати до уваги лише ціну товару — дуже нерозумно і недалекоглядно. Треба рахувати, який у предмета закупівлі ресурс, скільки він прослужить, якими будуть витрати на його експлуатацію, обслуговування, ремонт. Можна купити найдешевший продукт, а потім за кілька років витратити на нього в рази більше, ніж на дорожчий та якісніший аналог. Недарма кажуть: «Скупий платить двічі, а дурний — тричі».
Критерієм успіху закупівлі має бути не дешевизна, а економічна, технологічна та соціальна оптимальність. Це принципово інший підхід. І саме його сповідують автори «Купуй українське, плати українцям».
5. Запровадить п’ятирічні плани держзакупівель предметів спеціалізованої закупівлі. У такий спосіб ми зробимо публічні закупівлі прогнозованими, що дасть змогу виробникам планувати свою діяльність на роки наперед. Заодно покладемо край хаотичним й непередбачуваним тендерам, заздалегідь «заточеним» під іноземних виробників.
Непередбачуваність та штучно встановлені стислі терміни держзакупівель, наприклад, в сфері машинобудування, надають іноземній продукції невиправдану і несправедливу перевагу. Адже вартість кредитів за кордоном в рази менша за українську, а масштаби та «ритмічність» виробництва часто переважають вітчизняні.
«Купуй українське, плати українцям» усуває цей штучний дисбаланс та ставить вітчизняних виробників у рівні умови з іноземними конкурентами.
6. Зобов’яже МЕРТ звітувати про товарну структуру публічних закупівель та їх імпортну й українську складові. Адже сьогодні точні оцінки чи офіційні дані щодо імпортної складової публічних закупівель відсутні. У відповідь на моє депутатське звернення Перший віце-прем’єр-міністр України — міністр економічного розвитку і торгівлі надав офіційну відповідь, в якій визнав: «Інформація щодо загальної суми коштів, витрачених через процедури публічних закупівель на закупівлю товарів, вироблених в Україні, та товарів, вироблених за кордоном, в Мінекономрозвитку відсутня».
Тобто міністерство, яке в першу чергу має опікуватись економічним розвитком, не знає, скільки коштів із тих майже 13% ВВП (!), які спрямовуються на публічні закупівлі, йде на розвиток української промисловості, підприємництва та економіки, а скільки «вимивається» за кордон через імпорт та знекровлює національну економіку.
Щоб виправити ситуацію, я направив Прем’єр-міністру України депутатське звернення для проведення відповідної урядової «інвентаризації» публічних закупівель на предмет оцінки імпортної складової та потенціалу імпортозаміщення в розрізі товарних категорій. Закон «Купуй українське, плати українцям» зробить такий моніторинг обов’язковим, постійним та прозорим для виробників та суспільства.
Новації, передбачені законопроектом № 7206 «Купуй українське, плати українцям», — повноцінна модернізація системи публічних закупівель, за якою працює «ProZorro». І ця модернізація в інтересах української промисловості, економіки та суспільства. Зміна «правил гри» на ринку держзакупівель — фундамент загальнонаціональної програми розвитку виробництва та імпортозаміщення, яку пропонує для прискореного розвитку економіки команда Радикальної партії Олега Ляшка!

Віктор ГАЛАСЮК,
заступник лідера РПЛ
з економічної політики,
голова Комітету Верховної Ради 
з питань промислової політики та підприємництва,
кандидат економічних наук.