Чому цікавіше розділити загальний пиріг, ніж створити додаткову вартість
Ще вчора прихід бізнесу до влади вважався доброю ознакою перемін. Але з роками ця тенденція набула зовсім іншого сприйняття, подекуди навіть розчарування. Чому ми стали більш скептичними?
Хто запропонує кращі умови для виробництва
У невеличкому німецькому містечку Ердінг, що поблизу Мюнхена, де найменше в країні безробіття, на рівні 1—2%, ми поцікавилися в заступника бургомістра:
— Хто у вас переважно засідає в органах місцевого самоврядування? — здивувалися, коли почули, що відставники і пенсіонери.
— А бізнесмени, підприємці? — допитувалися.
— Зайняті своїм ділом, а влада міст змагається між собою, хто для бізнесу створить кращі умови, бо це податки і надходження до казни.
І наш співрозмовник був дуже здивований, коли почув, що в Україні все навпаки. Бізнесмени переважно йдуть у депутати, щоб створити кращі умови для розвитку свого бізнесу.
Ще одна картинка з нашого життя. Пройдемося вулицями Львова і поцікавимося, що для міста останніми роками зробили найзаможніші бізнесмени. Ось в історичній частині виріс великий торгівельний комплекс з надбудовою для офісів, який аж ніяк не вписується в архітектуру міста. А трохи далі — заліплений ресторанними приміщеннями, магазином і стоянкою для дорогих автомобілів скверик біля готелю «Львів».
Скоро всі шпарини в центральній частині міста забудують, якщо не житлом, то розважальними закладами. Це теж наслідки ходіння бізнесменів у депутати. Вони різними шляхами вибивають для себе найкращі ділянки. І будують не підприємства, а готелі, ресторани, нічні клуби, торгівельні центри... Дійшло до того, що площу перед Національним університетом імені Івана Франка, окрасу Львова, хочуть забудувати багаторівневим підземним паркінгом. А на придатних для стоянок ділянках, звичайно, виростають, як гриби, прибуткові заклади, які приносять швидкі гроші. Вулиці міст тим часом заполонили дорогі автомобілі.
Мій друг з Фрайбурга був дуже здивований, побачивши біля «Віденської кави» зо два десятки іномарок екстра-класу.
«У нас стільки дорогих авто немає», — з цікавістю розглядав переповнену вуличку. — А де ваші підземні паркінги?»
Що було сказати, до підземних паркінгів ми ще не дійшли.
Мандат для прикриття
Бізнесмени з депутатськими мандатами відвойовують насамперед для себе місце під сонцем. Чого дивуватися. Вони беруть приклад з олігархів, які у перші роки незалежності приватизували за безцінь прибуткові підприємства України — і мали провести модернізацію, оновлення виробництва, створення нових робочих місць. Але ніхто з них не виконав узятих інвестиційних зобов’язань. Зате вони досягли успіху в іншому: вивозять капітали в офшори, купують дорогу нерухомість за кордоном, відкривають новий бізнес і готують для себе запасні аеродроми.
Ще недавно за заможних представників бізнесу голосували, бо сподівались, що вони, люди діла, зможуть змінити цю країну. На жаль, життя подає трохи інші приклади. Депутатський мандат для багатьох народних обранців став стартовим майданчиком для розширення бізнесу і збагачення, часто будь-якою ціною.
Наші капітали зміцнюють економіку чужих країн. А нас тішать зарубіжними інвесторами, які розвивають в Україні примітивне виробництво зі збирання кабелів чи пошиття чохлів для дорогих іномарок.
Тривалий час ми, середньостатистичні громадяни цієї країни, очікували, що після чергових виборів «кити» української економіки сядуть за круглий стіл і намітять плани розбудови країни.
Натомість «кити» малювали дорожню карту не для країни, а для своїх імперій. Скуповували прибуткові сегменти економіки, телеканали, футбольні клуби, партії, депутатів, просували своїх ставлеників у правоохоронні органи, інші державні структури. Таке враження, що вони створювали не групи впливу, а свої удільні князівства.
Як народилася теза «про спільну долю народів СРСР»
Наприкінці минулого століття «Круглий стіл бізнесу Росії» замовив провідним науковим центрам дослідження: а що очікує Російську Федерацію в недалекому майбутньому? І прийшли до низки цікавих висновків, один з яких — єдиний спосіб уникнути хвилі нового державного утопізму — пропагандистського обману і самообману — це створити для правлячої еліти механізм безпечного відходу від влади. І ще один висновок, який стосується всього пострадянського простору: «Для запобігання соціального і національного вибухів немає іншого шляху, як відмовлення від ідеї вибраності, від сепаративного входження в «європейський дім», «тюркський дім».
Тому ідею колективної долі народів колишнього СРСР запропонували ще до появи в Кремлі Владіміра Путіна. І зробив це «Круглий стіл бізнесу Росії».
Автор цих рядків був присутній у Москві 1995 року на презентації унікального дослідження «Політичний процес в Росії: сучасні тенденції й історичний контекст». Унікальність його полягала в тому, що заглянути в третє тисячоліття провідних науковців попросили не урядові інститути, не політики, не громадські організації, а російські бізнесмени. Вони щедро вкладали великі кошти в неприбуткову структуру — незалежний Центр комплексних соціальних досліджень і маркетингу. Сьогодні, перечитуючи це дослідження, можна спрогнозувати наступні кроки Кремля.
Що завтра?
Відповіді на питання про наше майбутнє перед виборами з нетерпінням очікують ті, кого політики нині називають електоратом. Поки що наш завтрашній день залежить від кланово-корпоративної природи, яка полягає не в тому, щоб створити додаткову вартість, а розділити між своїми спільний пиріг. А такі правила гри можливі лише з принципу сили. Це означає, що бізнес і далі просуватиме своїх людей в органи влади, користуватиметься тіньовими схемами і послугами тіньових структур, а останні дедалі активніше робитимуть спроби легалізуватися.
Богдан КУШНІР.
Львів.
