Стара приказка «Скажи, хто твій друг, і я скажу, хто ти» в Україні дещо видозмінилася. Тепер для того, щоб дізнатися, чим людина дихає, треба спитати: «Скажи, чий Крим, і я скажу, хто ти».
Тест на Крим проходять сьогодні всі мислячі росіяни. Якщо хтось із них публічно скаже, що Крим — це українська територія, то на нього, за рідкісним винятком, нападає «уся королівська рать». Наближені й підгодовані ЗМІ, як ланцюгові пси, кидаються на інакодумця з готовністю стерти його в порошок.
Нещодавно такій звірячій обструкції піддали відомого російського актора Михайла Єфремова, який сказав, що Крим — український, а отже, виходить, що й побудований міст через Керченську протоку — теж. Хочеться від душі потиснути йому руку: браво, Михайле!
Але що тут почалося! У соціальних мережах автори коментарів обрушилися на нього буквально з нецензурною лайкою, використовуючи весь недрукований лексикон російської мови. Не залишилися осторонь друковані ЗМІ й ТБ. Постає питання: а що такого неправильного сказав артист? Усім відомо, що російські правителі знехтували нормами міжнародного права й витерли ноги об гельсінські угоди, в яких урочисто проголошувалася непорушність існуючих кордонів між державами Європи.
Загарбники вважають себе теж людьми цивілізованими й зазвичай шукають фіговий листок для прикриття свого сорому. У випадку з Кримом російські правителі стверджують, що півострів, мовляв, завжди був російський. Так, у минулі часи він входив до складу Росії, однак хіба мало що колись належало Російській імперії! Та сама Прибалтика, яку ще Петро I відвойовував у шведів, входили до складу Росії Фінляндія, Польща, Молдавія. Особливо розчулює присвоєння Севастополя. Як міста російської військової слави. Перепрошую, але, скажімо, Порт-Артур — теж не менш уславлений, тож чому з цієї причини росіяни не вимагають його в Китаю? Слабо? Воно, звісно, в малих країн відняти Південну Осетію чи Придністров’я просто, бо вони здачі не дадуть.
Російські політики повторюють, що, мовляв, жителі Криму й Донбасу проголосували на референдумах за приєднання до Росії. Але де й коли плебісцити проводилися наспіх, за два тижні? Це було не волевиявлення народу, а чистий лохотрон — людям пообіцяли гарне життя, яке обернулося нескінченною гібридною війною, що забрала тисячі життів.
Простіше кажучи, населення просто обдурили, а тепер це видають за одностайне волевиявлення. А взагалі-то, навіщо Росії Крим, Донбас та інші землі? Адже й без того в Росії території неміряно, причому її не можна вважати обжитою, країна не може впоратися з лісовими пожежами й повенями, а їй ще хочеться дедалі нових земель. Свіжих, щоб їх запаскудити, чи не так?
Сергій КІРЮШИН,
Донецьк.
Мал. Віктора СТАРОВА.
