У Верховній Раді мають намір запровадити законодавчі обмеження у сфері комерційного сурогатного материнства
Останнім часом у вагонах столичного метрополітену з’явилися рекламні оголошення із закликом... «подарувати щастя бездітній сім’ї», ставши сурогатною мамою чи донором яйцеклітини. За такі «послуги» пропонують шалені (за українськими мірками) гроші. Тим часом в Україні дедалі частіше спливають кримінальні схеми торгівлі новонародженими дітьми, які, на щастя, у багатьох випадках вдалося викрити правоохоронцям.
«Компенсація сурогатним мамам — до 576 тисяч гривень, донорам яйцеклітини — до 28 тисяч гривень», — обіцяє оголошення в Київському метрополітені з телефонами та координатами «клініки». До сурогатного материнства «запрошують» жінок віком від 18 до 35 років. А ось оголошення на стовпі у «глухій провінції» Кіровоградської області: сурогатній мамі — «гарантовано» до 370 тисяч гривень, донорам яйцеклітин — до 25 тисяч. За даними ЗМІ, загальна вартість послуги сурогатного материнства сягає 30—45 тисяч доларів, із цієї суми сурогатні мами за свою «роботу» реально заробляють від 5 до 20 тисяч доларів.
Сурогатне материнство в Україні офіційно не заборонене (а відтак, що не заборонено — то законно?), і у багатьох приватних клініках пропонують послуги з допоміжних репродуктивних технологій, штучного запліднення тощо. Здебільшого такими послугами користуються іноземці, адже це коштує десятки тисяч доларів. Однак, зважаючи на суспільний резонанс цієї проблеми, нещодавно до Верховної Ради внесено законопроект, який має на меті встановити законодавчі обмеження у застосуванні допоміжних репродуктивних технологій та захистити права дітей, народжених від сурогатних матерів.
Авторами законопроекту про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо захисту прав дітей при використанні допоміжних репродуктивних технологій), реєстр. № 8625, виступили народні депутати України з різних фракцій: Оксана Білозір, Микола Лаврик та Юрій Соловей («Блок Петра Порошенка»), Ірина Сисоєнко («Самопоміч»), Олег Кришин і Павло Унгурян («Народний фронт»).
«Останнім часом в Україні стає дедалі затребуванішим застосування допоміжних репродуктивних технологій методом перенесення ембріона людини в організм іншої жінки, цей метод більш відомий як сурогатне материнство, — зазначили народні депутати у пояснювальній записці до законопроекту. — Особливу увагу іноземних сімейних пар Україна привернула після того, як сурогатне материнство заборонили в Індії й Таїланді з причини масової експлуатації жінок з бідних сімей. Протягом останніх років Україна фігурувала у скандальних справах, пов’язаних з порушенням прав дітей, народжених внаслідок сурогатного материнства. За законами держав, де сурогатне материнство заборонене чи допускається лише як некомерційна допомога, саме сурогатна матір є повноправною матір’ю, якщо суд не ухвалить рішення на користь біологічних батьків. Так, дітей, які народжені сурогатною матір’ю в Україні для іноземців, не визнають у країнах, де репродуктивні технології заборонені законом, і батьки вдаються до незаконних способів, зокрема, використовуючи шлях контрабанди, для вивезення дітей за межі України. Таким чином, долю такої дитини не може відстежити жодна країна».
Перша програма сурогатного материнства в Україні була реалізована в 1995 році в Харкові (сурогатною матір’ю стала жінка, яка виносила дитину своєї доньки, в якої була вроджена патологія матки і вона не могла сама народити).
Однак, за дослідженнями «BBC News Україна», за останні роки Україна перетворилась на світового лідера саме з комерційного сурогатного материнства, на країну «репродуктивного туризму». Щороку в Україні, за різними оцінками, від сурогатних матерів народжується щонайменше тисяча малюків. Офіційна статистика відсутня.
За відкритими даними різних інформаційних джерел відомо, що приватні медичні клініки в Україні майже щодня отримують запити від сімейних пар із... Китаю, котрі раніше шукали сурогатних матерів переважно в Таїланді, де комерційне сурогатне материнство заборонили. У соцмережах пишуть, що оголошення в столичній підземці вивісила «підпільна іспанська фірма»: «Я в шоці, таке от у кожному вагоні, іспанці відкрили підпільну фірму для пошуку мамців, бо в них того не можна робити», — пише один із користувачів Фейсбуку Валерій.
Експерти відзначають, що попит на сурогатне материнство в Україні й далі зростатиме, відтак існує величезна небезпека того, що на такий крок жінки зважаться винятково заради заробітку. А доля народжених ними дітей їх геть не турбуватиме. Саме такі тенденції змусили багато держав обмежувати або забороняти комерційне сурогатне материнство.
Законопроектом № 8625 пропонується надати право на застосування допоміжних репродуктивних технологій лише громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України. «Застосування штучного запліднення та імплантації ембріона має здійснюватися згідно з умовами та порядком, встановленими центральним органом виконавчої влади, за медичними показаннями повнолітньої жінки, з якою проводиться така дія, за умови наявності письмової згоди подружжя, забезпечення анонімності донора та збереження лікарської таємниці. Застосування допоміжних репродуктивних технологій методом перенесення ембріона людини, зачатого подружжям (чоловіком та жінкою), в організм іншої жінки здійснюється за умови наявності письмової згоди членів подружжя (чоловіка та жінки), а також жінки, щодо якої здійснюється така допоміжна репродуктивна технологія, та її чоловіка (у разі його наявності)», — йдеться у проекті закону.
Пропонується також внести зміни до статті 149 Кримінального кодексу України, якими встановити, що під «експлуатацією людини» слід розуміти, у тому числі, й «примусову вагітність, примусове використання жінки для перенесення в її організм ембріона людини, з метою виношування та народження дитини».
Голова парламентського Комітету з питань охорони здоров’я Ольга Богомолець у коментарі BBC заявила, що нині «сурогатне материнство перебуває фактично поза контролем держави». Це загрожує, за її словами, виникненням ситуацій, коли сурогатна мама може відмовитися віддавати дитину, а батьки можуть не захотіти її забирати.
«В українському законодавстві не повною мірою врегу-льовано питання відповідальності сурогатної матері за неправдиву медичну інформацію про себе, за аборт, за дії, що можуть призвести до каліцтва дитини», — додає Ольга Богомолець. Відповідальність за регулювання всіх цих питань парламентарій покладає на Міністерство охорони здоров’я.
Тим часом Генеральний прокурор України Юрій Луценко нещодавно на брифінгу в Києві заявив: «Україна на сьогодні є одним з центрів комерційного сурогатного материнства». За словами Генпрокурора, в Україні поширюється протиправне використання для сурогатного материнства жінок із малозабезпечених українських сімей. «Проблема пов’язана з тим, що після прийняття владою Індії рішення про заборону комерційного сурогатного материнства, центр такої діяльності сфокусувався, в тому числі на Україні. І ми нині є одним з найбільших операторів цього маловрегу-льованого в Україні бізнесу», — сказав Ю. Луценко.
Водночас Генпрокурор зазначив, що останнім часом протидія злочинам, пов’язаним з торгівлею людьми, в Україні значно покращилася. «Втричі більше повідомлених підозр, які з метою сексуальної експлуатації позбавляли волі людей. Також виявили в 3,5 разу більше потерпілих людей. Результатом цього стало те, що Україна піднялася на друге місце і вийшла з небезпечної червоної зони неефективної діяльності за цими показниками. І цього року результати протидії злочинам, пов’язаним з торгівлею людьми, також тримають на достатньо високому рівні», — сказав Юрій Луценко.
Юліана ШЕВЧУК.
ФАКТ
Сурогатне материнство заборонено в Австрії, Італії, Іспанії, Швеції, Франції, окремих штатах США (Арізона, Мічіган). У Данії, Ізраїлі, Канаді, у певних штатах США (Нью-Хемпшир, Вірджинія), у Великій Британії. У Греції основною вимогою є наявність грецького громадянства. Легалізовано сурогатне материнство в Казахстані, Білорусі, Австралії, ПАР та Росії.
