На 97-му році життя, після довгої й тяжкої хвороби, пішла в засвіти Надія Сергіївна ФУРС — підпільниця-партизанка, почесний член Спілки журналістів України.

На знімку: Надія Сергіївна біля радіоприймача.

Надія народилася 7.10.1921 р. у Києві в сім’ї робітника. Після закінчення школи вона у 1939-му вступила до Київського університету ім. Т. Г. Шевченка на філологічний факультет, але закінчити його не встигла. Її юність обпалила війна. 20-річна комсомолка з перших днів страшного лихоліття стала на захист Вітчизни. Залишившись на тимчасово окупованій фашистами території, вона влилася в лави підпільників, а потім партизанів. Маючи детекторний радіоприймач, ризикуючи своїм життям, Надія приймала передачі Радінформбюро з «великої землі», разом із друзями в листівках записувала отримані відомості про справжнє становище на фронтах війни. Ночами вони поширювали їх будинками міста, а вдень на єврейському базарі непомітно роздавали продавцям і покупцям на ринку. Надя брала участь у дуже ризикованих операціях. Завдяки грамотно підробленим нею довідкам «інспекторів» вдалося врятувати кількох людей, відправивши їх у партизанське з’єднання під командуванням В. С. Ушакова.
Енергійна й безстрашна, здатна організувати й провести операцію, вона користувалася великим авторитетом серед однополчан. Неодноразово Надя, ризикуючи потрапити до рук гестапівців, зустрічалася із заступником начальника контррозвідки радянської армії по тилу, антифашистом Робертом Клейном. Молода й гарна пара, зображуючи закоханих, з’являлася в місцях розташування частин противника. Їхні очі, які світилися від «любові», чітко фіксували кількість техніки, концентрацію сил противника, будівництво нових споруд на «східному валу». Отримані відомості Р. О. Клейн передавав радянському командуванню. Незабаром Роберта Олександровича було удостоєно звання Героя Радянського Союзу.
Про свій бойовий шлях Надія Сергіївна розповідала на зустрічах з учнями ліцею міжнародних відносин № 51 міста Києва. Школярі змогли ознайомитися з короткими записами в журналі, який вона вела під час сеансів зв’язку через унікальний за своєю конструкцією радіоприймач. Якби фашисти змогли його знайти — Надю б розстріляли.
Після війни Надія Сергіївна закінчила Київський університет ім. Т. Г. Шевченка. У вільний від навчання час розбирала руїни Хрещатика. Усе подальше трудове життя вона присвятила журналістиці й видавничій справі.
Завдяки своєму високому професіоналізму й працездатності Надія Фурс пройшла шлях від редактора видавництва АН України (у 1950 р.) до заступника головного редактора журналу «Наука і життя» (1959 р.), головного редактора науково-популярної літератури у видавництві АН України «Наукова думка». З 1965 р. — беззмінний заступник головного редактора журналу «Кібернетика», з 1991 р. «Кібернетика та системний аналіз».
Міжнародний науково-теоретичний журнал створив у 1965 р. директор Інституту кібернетики АН України, академік АН СРСР, віце-президент АН України, відомий український учений В. М. Глушков. Разом з академіком Віктором Михайловичем Надія Сергіївна брала активну участь у випуску його першого номера.
48 років — до 2013-го — вона організовувала роботу редакції! Сформувала високопрофесійний колектив журналістів і вчених, захоплених передовою комп’ютерною наукою, кібернетикою й обчислювальною технікою. Журнал «Кібернетика» став настільки популярним, що на його сторінках почали публікувати роботи вчених не тільки Радянського Союзу, а й багатьох інших країн. З 1960-х років журнал перевидається в повному обсязі англійською мовою в США. Це відіграло значну роль для міжнародних зв’язків України й розвитку іміджу української науки в усьому світі.
У 90-х роках минулого століття, коли постали завдання з розробки нових методів і технологій рішення надскладних питань на суперкомп’ютерах, журнал дістав нову назву — «Кібернетика та системний аналіз». Тема статей на сторінках журналу значно розширилася. Завдяки своїм глибоким знанням, відданості справі, багаторічному досвіду керівника, комунікабельності й доброзичливості Надія Сергіївна сприяла в завоюванні журналом міжнародного авторитету. Вона завжди була готова прийти на допомогу співробітникам у пізнанні азів редакторської майстерності.
З 1982-го по 1994 р. Надія Сергіївна працювала під керівництвом головного редактора журналу академіка В. С. Михалевича, а з 1995 р. — академіка І. В. Сергієнка. Вона отримала високі урядові нагороди, виростила дочку Ларису, збудувала будинок, посадила сад. Усі свої знання Н. С. Фурс віддала улюбленій і такій складній роботі — редагуванню наукових журналів. Останні роки тяжко хворіла.
Колектив ГО «Європейський Форум Миру. Україна» низько вклоняється їй за все, що вона зробила у своєму житті. У годину важкої втрати бажаємо стійкості й мужності її рідним і близьким, колегам, однополчанам. Царство небесне Надії Сергіївні. Пам’ять про неї завжди житиме в наших серцях.

Людмила КОМЛІК, 
прес-центр ГО «Європейський Форум Миру. Україна».
Фото з архіву родини Н. Фурс.