Віце-прем’єр-міністр — міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України Геннадій ЗУБКО (на знімку)

не сходить із телеекранів та рядків новинних сайтів. Реформа децентралізації, яку впроваджують він та його Мінрегіон, є не тільки революційною, зрозумілою людям, а й найуспішнішою, за визначенням наших міжнародних партнерів. Зубко — справжній генератор ідей, креативний та просунутий урядовець, роботоголік і фанат своєї справи. Він ґрунтовний та непоступливий, принциповий і конструктивний водночас. Свій шанс у розбудові реформи він хоче використати на повну, не згаяти ані хвилини на виправлення помилок, оскільки вважає помилки за нинішньої ситуації в державі неприпустимою розкішшю.
Про це, а також про децентралізацію, підготовку до зими та енергоефективність і розмовляємо з Геннадієм Григоровичем.

— Днями ви висловили подив, що народні депутати до відпустки не знайшли в собі волі сформувати новий склад ЦВК. Як це зачіпає сферу діяльності Мінрегіону?

— Якщо громади восени, у вересні, прийдуть до парламенту і запитають, де Центральна виборча комісія, яка має призначити чергові вибори до ОТГ, а нам не буде що відповісти, це стане великою проблемою. І цих людей буде в рази більше, ніж тих протестувальників, котрі нещодавно вимагали під Верховною Радою зниження акцизів на ввезення автомобілів. Пролонгація невизначеності зі складом ЦВК фактично зупиняє процес створення та розширення ОТГ, а це значно серйозніше питання.

Необхідно зробити все, щоб у вересні ЦВК призначила визначені вибори в громадах. Тож я просив би Верховну Раду після повернення з «канікул», не затягуючи процедуру, визначатися щодо нового складу ЦВК і голосувати. Нинішня ЦВК вже чотири роки працює за межами своїх легітимних повноважень, а на місцях є дуже важливим обрати саме легітимну владу. І зробити це можна лише через місцеві вибори. Дієва ЦВК потрібна уряду й усім українцям для продовження життєво необхідних реформ, насамперед реформи децентралізації.

— Реформа децентралізації триває вже три роки. Ви озвучуєте цифру — 753 створених ОТГ. Вони вже демонструють конкретний результат. Ви задоволені темпами імплементації цієї реформи?

— Так. І це визначається не тільки коштами, які почали надходити в бюджети ОТГ. Головною стає можливість реалізації проектів для розбудови інфра-
структури населених пунктів. Звичайно, хотілося б, щоб процеси прискорювалися. Усе робимо для цього.

Нині громади, які готуються до виборів, щоб теж отримати такі можливості і такі повноваження, розуміють, що вони запізнилися, що три роки промарнували, а тому поспішають. Сповільнювати цей рух не можна.

Парламент зробив у цьому напрямі важливий крок, давши можливість громадам об’єднуватися довкола міст обласного значення без виборів. Уже нині багато громад, їхні лідери перебувають у переговорному процесі, прораховуючи всі можливості та преференції у цьому напрямі. Визначають нову стратегію, нові повноваження, прогнозовані прибутки.

— Ви задоволені темпами реформи децентралізації?

— Завжди хочеш більшого. Щоб були зрозумілі масштаби реформи децентралізації, нагадаю, що коли ми розпочинали цей процес, у нас сільських, селищних, міських громад було в Україні майже 12 тисяч. Ми вивчили перспективні плани, які за-тверджують обласні ради, оптимізували можливості і приблизно визначилися з кількістю громад, що будуть створені. Цифра варіюється, бо процес створення ОТГ є добровільним. Згідно з перспективними планами має бути 1207 громад, нині вже створено понад 750. Погодьтеся, це хороші темпи, яких досягти було дуже важко, а тому ми не можемо дозволити собі ризики щодо сповільнення процесу. Може бути створено і 1300, і 1400 ОТГ, наразі ще не вся Україна покрита перспективними планами, є проблеми в деяких областях. У цьому сенсі актуальною є можливість дооб’єднання, укрупнення ОТГ для підвищення рівня їх спроможності. Це важливий переговорний процес, бо якщо ти домовишся із сусідом, то й житимеш із ним у злагоді. А вже вичерпавши всі можливості добровільного об’єднання, можна піти на дооб’єднання, яке буде зав’язано на мотивації, а це, найперше, фінансовий ресурс, повноваження, значно більша податкова база.

Це неправильно, коли люди, які володіють таким самим українським паспортом і народилися в Україні, мають різні права та можливості. Той громадянин, що живе в ОТГ, може обрати свого голову, збирати абсолютно інші податки і вимагати іншого рівня якості життя. А українець, який живе в необ’єднаній сільраді, такого мати не може, бо сільський голова, як правило, заявляє, що, крім печатки, інших повноважень у нього немає. І спитати немає з кого і немає за що.

Тому важливо, щоб наступні повноформатні місцеві вибори, які проходитимуть після президентських і парламентських перегонів, призначалися вже новим складом ЦВК. Бо вони відбуватимуться на абсолютно новій, якісно зміненій, завдяки успішним ОТГ, мапі України.

— Позитивні успішні приклади мобілізують тих, хто ще не об’єднався. Які тенденції превалюють у впровадженні реформи?

— Розуміння, що якщо спізнишся — втратиш, а також посилення боротьби за домінування у процесі. Мінрегіон прораховує, що у 2020 році боротьба за лідерство в ОТГ буде значно жорсткіша, ніж у 2015-му, тому що в об’єднаних громад з’являється потужний фінансовий ресурс. І ми до цього маємо бути готові. Тільки за п’ять місяців цього року збільшено доходи до бюджетів на 12 мільярдів гривень, 2017 рік ми закінчили зі 192 мільярдами гривень місцевих доходів, за перше півріччя цього року бюджети зросли майже на 24 відсотки порівняно з аналогічним періодом 2017-го, прогноз на 2018 рік — 230 мільярдів. Це реальні кошти, які люди бачать і на використання яких можуть впливати, контролювати ефективність їх використання органами місцевого самоврядування.

Сьогодні в нас показують якісний результат ті голови, які прийшли у 2015 році. Вони вже відкривають сучасні ЦНАПи, нові заклади первинної медицини, залучають медиків, розбудовують інфраструктуру сіл і містечок. Це хороші приклади, які гуртують людей до об’єднання. І тут держава повинна виконати свої функції: призначити ЦВК і набрати туди легітимних людей. Окрім усього, це питання довіри до влади.

— Як ця зима, підготовку до якої вже розпочато, відрізнятиметься від попередньої? Що змінилося у ваших підходах до опалювального сезону?

— Слід очікувати, що осінь буде політичною, напруженою, складною, а тому, розуміючи це, Мінрегіон уже нині розпочав підготовку до опалювального сезону.

Як центральна влада, ми констатуємо, що цьогоріч місцеві бюджети витрачають на підготовку до зими недостатньо коштів. Сума в 11 мільярдів гривень, яка закладена в місцевих бюджетах на підготовку, є критично замалою. Минулими роками, для порівняння, виділялося 20 відсотків із бюджету, тепер згадана сума сягає лише 3 відсотків.

Так, в ОТГ ремонтуються дороги, тротуари, фонтани, доводяться до ладу сквери та парки — і все це добре. Але для нас дуже важливими є системи критичної інфраструктури, це передусім питання теплопостачання, водопостачання, водовідведення. До того ж не тільки ремонт обладнання чи труб, а й вибудова взаємовідносин із продавцем енергоносіїв.

Тому ще раз наголошую: питання взаємовідносин між постачальниками та споживачами тепла всюди повинно бути врегульовано саме в літні місяці.

У цей період має бути підготовлено обладнання, соціальна інфраструктура, мова йде не тільки про котельні та теплогенераційне устаткування, а й про підготовку будинків, соціальних об’єктів, як-от школи, дитсадки, лікарні.

В уряду немає вентиля, який відкриває тепло. Завдання уряду — передати на місця можливості, повноваження та ресурс і так вибудувати відносини між суб’єктами на ринку, щоб усунути суперечки між ними і ризики для споживачів.

— Заборгованість перед постачальниками теплоресурсів — поширене явище і на місцях. Як Мінрегіон впливає на такий стан речей?

— Сьогодні ми вибудовуємо механізм, який дає можливість підприємствам, що надають послуги з теплопостачання, реструктуризувати свої борги, створені за попередні періоди. Нині вони мають змогу реструктуризації терміном на п’ять років. Це серйозне навантаження і на НАК «Нафтогаз», і на державу, але, з другого боку, це дає можливість здійснювати модернізацію підприємств.

І тут важливою є регуляторна політика і тарифоутворення. Зараз повноваження з тарифоутворення делегуються місцевому самоврядуванню. На сьогодні лише 47 підприємств теплопостачання залишилося в регуляції НКРЕКП, всі решта передано органам місцевого самоврядування.

Тому нині, коли міський голова складає план модернізації комунального підприємства, він може виставити тариф, який, з одного боку, повертає вкладені кошти, але одразу він має пояснити людям, чому вони саме стільки повинні платити. Повідомити, які зміни чекають на них за нового тарифу. Так крок за кроком ми передаємо повноваження місцевому самоврядуванню.

Буду відвертий, не всі хочуть брати на себе відповідальність. Усі прагнуть брати те, що швидко можна реалізувати, це передусім кошти, а відповідальність перебирати на себе не поспішають.

— Про що конкретно йдеться?

— Ми вже третій місяць поспіль ведемо дуже важкі переговори з усіма профільними асоціаціями — міст, обласних рад, сільських рад, ОТГ — про необхідність прийняття закону про державний нагляд за дотриманням органами місцевого самоврядування законів та Конституції України. Йдеться саме про нагляд, а не контроль. Питання — не в обмеженні самостійності у прийнятті рішень соціально-економічного характеру, а в забезпеченні інтересів та безпеки громадян. Наша позиція така: держава повинна контролювати делеговані повноваження, тобто якість освіти, охорони здоров’я, соціальні послуги.

З другого боку, є власні повноваження громад, і людина, не отримавши якісної послуги, кудись має звернутися. У переважній більшості випадків звертається вона до центральної влади. Та в центральної влади повноваження теж обмежені. Наприклад, ми забрали загальний нагляд від прокуратури, але ще не створили інститут префектів. Сьогодні ми не збираємося контролювати, куди громади витрачають свої кошти, але ефективність і якість надання послуг на місцях має бути під контролем держави. Ми вже понароздавали вудочок — час ловити рибу.

— Коли буде запущено Фонд енергоефективності? Як допомагають вам із цим міжнародні партнери?

— Процес створення Фонду енергоефективності нині проходить дуже важкі бюрократичні процедури. Проте світло в кінці тунелю вже видно виразно. Дуже скоро ми розпочнемо відбір Наглядової ради, яка потім на конкурсі обере собі керівника, технічного та фінансового директорів.

Я — максималіст, тому вважаю, що ми втратили січень, хоча проголосували за постанови щодо запуску Фонду, потім ще місяць пішов на узгодження процедури, а весь червень визначалися з умовами конкурсу. Це не той темп, на який ми розраховуємо.

На жаль, наша бюрократія не встигає за нашим менеджментом. Але я вдячний європейським партнерам, які вже визначилися зі своїми трьома представниками, котрі повинні працювати в комісії. Нарешті ми візьмемося за відбір людей, здатних фахово підходити до прийняття рішень. Визначатимемося щодо продукту, який повинен бути у Фонду, а також фінансових ресурсів, грантів, за рахунок яких громадянам компенсуватимуться їхні витрати у 30, 40, 50 відсотків. Вони самі мають визначити, які технологічні проекти повинні залучатися, які банки обирати для кредитування. Питання дуже складне, у тому числі й із точки зору його імплементації в ЄС. Але іншого шляху немає. Зменшити оплату за тарифи можна, лише зменшивши споживання енергоресурсів.

Тільки залучення досвіду європейських країн, впровадження сучасних технологій дасть змогу ефективно вкладати кожну гривню. Європейські технології демонструють абсолютний ефект від масштабної модернізації. Німеччина на 1 квадратний метр сьогодні споживає 50 кВт електроенергії, Польща — 80 кВт, Україна — 200 кВт. Це марнотратство, викидання й енергії, й грошей у повітря.

Європейський Союз підтримує нас і технічно, і фінансово, але найважливішим для нас є те, що ми підписали Угоду на п’ять років й отримали від партнерів супровід Фонду енергоефективності. Ми очікуємо, що ЄС дасть нам свого представника в Наглядову раду. Ця присутність наших європейських партнерів забезпечить прозорість у процесі співфінансування проектів із Мультидонорського фонду, на який вже виділено кошти.

— Тобто кожен українець, який провів у своїй квартирі чи будинку роботи з енергозбереження, поміняв котел, двері, вікна, може піти до банку і скористатися Державною програмою «Теплі кредити» або ж «IQ Енерджі».

— Так. Але Фонд — це абсолютно інший напрям. Це питання насамперед стосується багато-
квартирних, багатоповерхових будинків. І ось тут українцю потрібно вийти за двері своєї квартири і сказати сусідам: давайте ми об’єднаємося в питанні енергозбереження. Після цього обрати та відправити свого представника до банку, отримати маршрутну карту, зробити аудит свого будинку, щоб визначити, що робити в першу чергу. Чи утепляти стіни, чи модернізувати інженерні системи. Після цього призначити разом того, хто проводитиме аудит і виконуватиме роботи. А вже потім отримати на свій рахунок компенсацію від держави з Мультидонорського фонду.

Щоб потрапити до цієї програми, треба створити ОСББ або ж обрати управителя, котрому делегувати функції і з управління, і з енергомодернізації свого будинку.

Держава делегує повноваження не тільки громадам, а й кожному громадянину зокрема, ми сподіваємося на інший рівень відповідальності та участі у суспільному житті.

Фото надано прес-службою Мінрегіонбуду.