Телефонний дзвінок 5 липня читачки нашої газети Юлії Б. (повне прізвище авторки звернення — у редакції) з Рівного спонукав мене негайно звернутися на пряму телефонну лінію «Укрзалізниці». Там його облікували за номером 72034.

Пані Юлія розповідала, що її сім’я весь рік заощаджувала кошти на відпочинок у Болгарії. Тож 5 липня вони з чоловіком і трирічною донечкою вирушили до місця відпочинку. На залізничному вокзалі у Рівному квитків на потяг Мінськ—Варна, які купували заздалегідь, їм не дали, не пояснивши причини. Продали квитки у купейний вагон лише з Чернівців до Варни, кожен із них обійшовся недешево — у 2400 гривень. Тому до Чернівців змушені були добиратися автобусом, що не так комфортно у спеку, а тим паче — з маленькою дитиною.
У Чернівцях сім’я сіла на потяг, а точніше, у причіпний вагон «Укрзалізниці» до того ж таки білоруського потяга. Хоча й надворі спека, у вагоні, де їхало багато дітей, не працював кондиціонер. У такій парильні мучились зайвих п’ять годин, на які затримали потяг. Одні пояснювали, що, мовляв, десь з цистерни товарняка вилилось трохи олії на колії і залізничники ліквідовують цю «аварію»... Все це було на рівні чуток між пасажирами, які з нетерпінням чекали, доки потяг рушить в омріяні курортні місця.
Оскільки потрібно було якось «убити» час чекання, пасажири з українського причіпного вагона встигли побувати у білоруських.
— Вагони, як і наш, старенькі, але охайні. Пофарбовані, вікна чисті, сяють, на них білосніжні фіранки, що створює затишок. У купе теж порядок, чиста білизна, протиалергійні подушки. На кожному із столиків — перелік того, що пасажир може придбати у провідника (чай, печиво, вафлі тощо і ціни на товари). У туалеті — чистота, жодних неприємних запахів, рідке мило, туалетний папір, паперові рушники, — розповідає пані Юлія. — Працювали кондиціонери, тому пасажири почувалися комфортно. Я тепер розумію, чому львів’яни, які придбали квитки на цей потяг, у Чернівцях відмовилися переходити у наш український вагон, який пасажири нарекли «товарняком» через нестерпні умови в ньому.
— І справді, наш причіпний вагон на фоні білоруських виглядав, наче, пробачте, «бомжик». Вікна настільки брудні, ніби їх ніколи не мили, в туалеті сморід, бруд. Подушки з пір’я тхнули чужим потом, від них розлітався пил, що було видно на фоні сонячних промінчиків, — продовжує пасажирка. — Ось тоді багато хто позаздрив тим, хто їхав у білоруських вагонах. Адже люди отримували якісні послуги за свої гроші, а наші «Укрзалізниця» не відпрацювала. Стало зрозуміло, чому нам не продали квитків з Рівного на білоруський потяг (білоруські провідниці нам повідомили, що місця у них були). Бо хто тоді захоче їхати у «товарняку», який у Львові причіпляє «Укрзалізниця»?
До речі, спілкуючись з нашими читачами, які бували в Білорусі, дізналася, що і на внутрішніх лініях там чисто у потягах.
І ще таку деталь повідомила читачка: всі провідники білоруського вагона мали охайний вигляд — були у формі. А провідник нашого  нічим не відрізнявся від подорожувальників — у шортах, футболці, босоніжках. Коли потяг зупинився, білоруські провідники вийшли надвір і протирали поручні, за які беруться пасажири. Коли ми запитали у нашого провідника, чому він цього не робить, той з гумором відповів, що білоруси «зашугані» (дослівно. — Авт.). «Зате я вас усіх веселю», — аргументував свою лінь.
Дуже прикро, що «Укрзалізниця» не поважає своїх клієнтів-пасажирів та не дбає про імідж своєї держави, посилаючи такі «товарняки» за кордон. На фоні білоруського потяга наш вагон виглядав як інородне тіло. Можна зрозуміти, що немає коштів на нові вагони. Але вода, мийні засоби і шматки, щоб помити ті, що маємо, в Україні є. Інша річ, що немає бажання в «Укрзалізниці» створювати комфорт пасажирам, відпрацьовувати їх недешеві квитки. Немає вимогливості до працівників, тож вони не «зашугані», недисципліновані і не дорожать своєю роботою.
До речі, на моє звернення за номером 72034 «Укрзалізниця» так і не відреагувала. Тому 20 липня знову зателефонувала на їх пряму лінію і знову отримала лише номер звернення — 74229. Чомусь сумніваюсь, що «Укрзалізниця» відреагує, бо для цього потрібно поважати пасажирів, вболівати за імідж України.

Олександра ЮРКОВА.

Рівне.