У Веселівській об’єднаній громаді економлять мільйони гривень завдяки комунальним міні-заводам

— Перед Революцією Гідності у селах занепад був такий, що хоч кидай працювати, — розповідає голова Веселівської ОТГ Запорізької області Петро Кіяшко. — Нас катастрофічно обмежили у правах. Ні прокуратурі, ні іншим державним структурам нічого не варто було витерти ноги об голову сільської чи селищної ради. Очільник органів місцевого самоврядування лише номінально був головним у своїй громаді, та реальної влади він не мав. А зараз, після об’єднання громади, я — справжній голова. Я маю право зайти на територію будь-якого підприємства, школи чи садочка і запитати про будь-що. Я почуваюся господарем у своїй громаді і бачу, що маю реальний вплив: і на її освіту, і на медицину, і на розвиток у ній бізнесу.

Цей міні-завод дав змогу жителям Веселівської ОТГ відновити усі дороги у центрі громади, відремонтувавши понад п’ять тис. кв. м асфальтового покриття.

Фото Олега БАКЛАЖОВА.

З Петром Кіяшком ми говоримо під шум величезного «глечика», в якому готується гарячий асфальт. Цей невеличкий завод — гордість Петра Миколайовича.

— Наш облавтодор працює дуже погано, — розповідає він, перекрикуючи скрегіт механізмів. — У деяких селах дороги розбиті гірше, ніж на війні. Ми знайшли, як розв’язати цю проблему: у квітні минулого року придбали це устаткування за 400 тисяч гривень. Зараз ми вийшли на потужність 4—5 тонн асфальту на день. Від початку роботи заводу ми випустили понад 300 тонн асфальту, яким закрили 5 тисяч кв. м ям. З дорогами селища ми щойно закінчили і невдовзі візьмемося за довколишні села, які приєдналися до нашої громади.

Усе обладнання невеличкого заводу — енергоефективне, і це дає змогу веселівцям укладати асфальт щонайбільше за 200 грн метр квадратний. Це рекордно низька ціна не тільки для нашого району, а й для цілої України.

Двоє хлопців зупиняють гуркотливий мотор і починають завантажувати асфальт просто у причеп старенької «Таврії».

— Такої машини для ямкового ремонту цілком вистачає, — каже Петро Кіяшко. — До того ж у нас є повітродувка, відбійний молоток та спеціальна вібраційна установка, яка трамбує асфальт так само якісно, як це міг би робити 2,5-тонний коток. Повірте, наше обладнання дає набагато кращий результат, ніж ручні котки автодору. Звісно, капітальний ремонт доріг з такою технікою робити не можна, але для ямкового це якраз те, що треба.

Поруч з асфальтовим заводом — плитковий. Його теж придбала громада — вже після об’єднання. Вартість цієї лінії — майже 400 тис. грн, хоча Петро Кіяшко запевняє, що тепер такий плитковий цех коштує вдвічі дорожче. Загалом на плитковому та асфальтовому заводах працюють 20 чоловіків, зарплати у них — по 8—10 тис. грн. Плиточники побудували у громаді вже майже 20 км тротуарів шириною 1,8 та 1,2 метра. За словами селищного голови, обладнання обох заводів окупиться протягом року, а згодом даватиме економії мало не 500 тис. грн на рік.

— Однією з переваг реформи є те, що вона дає можливість лідерам виявляти ініціативу та реально змінити життя своєї громади на краще, — зазначає керівник Швейцарсько-українського проекту «Підтримка децентралізації в Україні» DESPRO Оксана Гарнець. — Ті, хто не бояться брати на себе відповідальність, можуть досягти вражаючих результатів. І досвід Веселівської ОТГ є підтвердженням цього.